Юлія Олександрівна Легеза, Олена Пушкіна, Геннадій Паутов
{"title":"ВИКОРИСТАННЯ СОНЯЧНОЇ ЕНЕРГІЇ ЯК НАПРЯМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИМОГ ЖИТТЄЗДАТНОСТІ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ: НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ","authors":"Юлія Олександрівна Легеза, Олена Пушкіна, Геннадій Паутов","doi":"10.32782/lst/2022-3-1","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Актуальність теми даної наукової публікації обґрунтовується необхідність вирішення питання забезпечення енергонезалежності України, відновлення державної енергетичної системи для забезпечення ефективності стратегії державного та регіонального розвитку. Авторами підкреслено, що впровадження новітніх технологій, використання яких дозволяє подолати енергетичні проблеми сучасного світу, в тому числі і енергетичні ресурсозабезпечувальні проблеми України вимагає розробки та запровадження відповідного нормативно-правового базису для їх застосування, що обґрунтовує актуальність даної наукової публікації. Метою статті є встановлення змісту та особливостей адміністративно-правового режиму використання об’єктів сонячної енергетики в Україні у світлі забезпечення вимог життєздатності населених пунктів. Авторами визначено, що правомірність походження та подальшого використання електричної енергії, видобутої шляхом використання сонячного випромінювання має відповідати положенням Порядку видачі, використання та припинення дії гарантії походження електричної енергії для суб’єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії. Авторами визначено, що сонячне випромінювання є унікальним природним ресурсом, що за своїм адміністративно-правовим режимом, є відмінним від використання інших так званих «традиційних» ресурсів, попри його відносну невичерпність та відносну доступність для всіх та кожного скрізь у світі. Саме тому використання сонячного випромінювання має регулюватися не лише на рівні внутрішньо національної системи законодавства, але і на рівні міжнародно-правових актів. Авторами зроблено висновок, що обіг електричної енергії, видобутої шляхом використання сонячного випромінювання як відносно невичерпного загально-доступного природного ресурсу здійснюється на підставі договору, що має публічний характер правового регулювання, та не вимагає отримання спеціального дозволу у разі використання її для власних потреб, та імперативності оформлення дозвільних документів – у разі реалізації намірів отримання прибутку від її продажу.","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"6 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-01-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Law. State. Technology","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.32782/lst/2022-3-1","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Актуальність теми даної наукової публікації обґрунтовується необхідність вирішення питання забезпечення енергонезалежності України, відновлення державної енергетичної системи для забезпечення ефективності стратегії державного та регіонального розвитку. Авторами підкреслено, що впровадження новітніх технологій, використання яких дозволяє подолати енергетичні проблеми сучасного світу, в тому числі і енергетичні ресурсозабезпечувальні проблеми України вимагає розробки та запровадження відповідного нормативно-правового базису для їх застосування, що обґрунтовує актуальність даної наукової публікації. Метою статті є встановлення змісту та особливостей адміністративно-правового режиму використання об’єктів сонячної енергетики в Україні у світлі забезпечення вимог життєздатності населених пунктів. Авторами визначено, що правомірність походження та подальшого використання електричної енергії, видобутої шляхом використання сонячного випромінювання має відповідати положенням Порядку видачі, використання та припинення дії гарантії походження електричної енергії для суб’єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії. Авторами визначено, що сонячне випромінювання є унікальним природним ресурсом, що за своїм адміністративно-правовим режимом, є відмінним від використання інших так званих «традиційних» ресурсів, попри його відносну невичерпність та відносну доступність для всіх та кожного скрізь у світі. Саме тому використання сонячного випромінювання має регулюватися не лише на рівні внутрішньо національної системи законодавства, але і на рівні міжнародно-правових актів. Авторами зроблено висновок, що обіг електричної енергії, видобутої шляхом використання сонячного випромінювання як відносно невичерпного загально-доступного природного ресурсу здійснюється на підставі договору, що має публічний характер правового регулювання, та не вимагає отримання спеціального дозволу у разі використання її для власних потреб, та імперативності оформлення дозвільних документів – у разі реалізації намірів отримання прибутку від її продажу.