ПРИРОДА ЯК ДЖЕРЕЛО МІФОЛОГІЧНИХ СИМВОЛІВ У ПОВІСТІ М. КОЦЮБИНСЬКОГО «ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ»

Abstract

У статті наголошено актуальність осмислення символічної риторики модерністичних письменницьких візій на рубежі XIX і ХХ століть у контексті сучасних трансформацій світобачення, пошуку нових ідейно-естетичних орієнтирів, спрямованих на збереження традиційної світоглядної парадигми, формування національної ідентичності в межах світового культурного розвитку. Обґрунтовано значення природи для українського національного буття, звернення українських модерністів до світу природи як вмістилища живої й божественної сили в уявленнях українців. З’ясовано, що повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» являє собою модерний міф природного, гармонійного універсаму, де панують культ краси і почуття. Тільки в оточенні мальовничої і таємничої природи Іван і Марічка відкривають глибину свого духовного життя, розвивають власне індивідуальне начало, що найповніше виявляється через любов і творчість. Світ фантастичних вірувань визначають усе життя горян. В усій своїй язичницькій повноті природа стала першим і єдиним учителем Іванка. На гірських кичерах зародилося його кохання до Марічки, яке благословила водна стихія. Але саме вода, амбівалентна за своєю природою, принесла смерть Марічці, поглинаючи її у вир холоду й темряви. Серед мальовничих гірських краєвидів Іванко наповнює свою тонку чутливу душу музикою, коханням, збираючи Маріччині співаночки по лісистих пагорбах. Повноту зв’язків людини і природи простежено через систему міфо-ритуальних дій, обрядів та ворожінь, базованих на побожному ставленні до сил природи (видобування «живого вогню» – живого прообразу бога Сонця). Розуміння цілісної світобудови, де співіснують природне, людське та божественне формувало сакрально-магічну атмосфера життя гуцулів, які за допомогою замовлянь та ворожінь ставали творцями власного буття. Виокремлені та проаналізовані ключові природні символи води, вогню, гір, лісу, землі, неба тощо, образи української демонології, система міфо-ритуальних дій та ворожінь, звичаїв та забобонів гуцулів дав можливість осмислити міфопоетичну символіку М. Коцюбинського, визначити й усвідомити національну самобутність на фоні загальносвітового культурно-міфологічного контексту.