ФУНКЦІЇ ОРІЄНТАЛІЗМІВ У «СХІДНИХ» ВІРШАХ І. О. БУНІНА

Abstract

У статті запропоновано аналіз функцій орієнтальної лексики для циклу «східних» віршів І. О. Буніна. Тема Сходу у творчій свідомості І. О. Буніна посідала істотне місце. На сучасному етапі вивчення впливу культур Сходу на світогляд письменника, дослідники дійшли думки, що відповідь на запитання, чи є увага Буніна до східних (зокрема, ісламських) тем та відповідної аксіології поетичною екзотикою може бути позитивною та негативною водночас, адже світ Сходу є незвичним до світосприйняття Буніна. Поет прагне поєднати східний світоустрій до універсального цілого, співвіднести з екзистенцій ним досвідом людства та інтегрувати до єдиної, загальної щодо всіх культурних та соціальних формацій модель взаємовідносин між людиною та Космосом. Зміст тексту у процесі сприйняття формується як на рівні чуттєвого пізнання, так і на рівні абстрактного мислення. Тому можна виявити два взаємопов’язані принципи відображення дійсності у тексті та два аспекти змісту, що можна умовно позначити як «проєктивний» та «концептуальний». Парадигма орієнталізмів є міжтек стовою щодо всієї сукупності «східних» віршів. У вірші «Храм Сонця» компоненти міжтекстової парадигми орієнталізмів входять до складу природної парадигми, що спричиняє актуалізацію концептуальної опозиції «НОМАДНИЙ»/«ТУБІЛЬНИЙ». Орієнталізми можуть бути частиною концептуальної складової твору експліцитно (як компонент домінантної (гіперактуальної) парадигми («Ієрусалим»; «Олександр в Єгипті»; «Мекам» та ін.). Щодо ін ших віршів, елементи орієнтальної парадигми є інтертекстами до Корану. У вірші «Магомет у вигнанні» компоненти міжтекстової парадигми орієнталізмів мають експліцитне вираження у якості інтертексту до оповіді про вигнання Пророка.