Управлінська діяльність в частині забезпечення комунікаційної політики в умовах воєнного стану

Abstract

У підручниках з управління немає такого розділу, як «Управління в умовах війни». Багато пишуть про управління в період кризи (crisis management). Але криза — це не війна. Ніхто підсвідомо не хотів розуміти, що військовий стан можливий, що прийде війна в Україну. Думали – мине, було колись. Кожна людина проживає цей період по-своєму. Хтось відправляється на фронт, хтось стає волонтером, когось паралізує страх і депресія, а хтось таки має бути управлінцем. Тільки це не те управління, що у мирний час. Як здійснювати управління в умовах загрози життю і невизначеності, які нормативні документи мають бути? Для управлінця ситуація ускладнюється тим, що йому потрібно не тільки «впоратися із собою», а і зосередитися, діяти. Громадськість дивиться на нього й очікує на співчуття, підтримку, розуміння, на чіткі і прозорі комунікації, дії і… вчинки. Не всі управлінці можуть дати те, що від них очікують. Вони теж люди. А з іншого боку, те, що управлінцеві потрібно підтримувати і організовувати команду, стимулює його до комунікації і взаємодії. Він змушений першим аналізувати інформацію, прогнозувати розвиток подій і приймати рішення. Актуальна концепція публічного управління вимагає від посадових осіб органів публічної влади, місцевого самоврядування бути більш чутливими до запитів громадян, ширше залучати інститути громадянського суспільства до прийняття державно-управлінських рішень, здійснювати свою діяльність прозоро та відкрито. Адже широкий спектр можливостей громадянського суспільства посилюється в умовах війни, загрози життю.Інформування громадськості та комунікаційна взаємодія є основними інструментами забезпечення відкритості і прозорості діяльності суб’єктів владних відносин. Влада повинна бути зацікавленою у налагодженні комунікаційного зв’язку у різних формах, що сприятиме успішності реалізації завдань та підвищення довіри громадян. Не тільки довіри, а й ролі. Встановлено, що інформаційні відносини між суб’єктами публічного управління базуються на принципах відкритості, доступності, достовірності, повноти, правомірності одержання, використання та поширення інформації. В той же час для налагодження двостороннього зв’язку комунікаційна взаємодія у публічному управлінні між представниками влади та громадськості повинна відповідати принципам прозорості, відкритості, чесності, оперативності, адекватності, партнерства, достовірності та підзвітності. Коротко аналізуючи, бачимо, що нформаційно-комунікаційна діяльність регулюється окремими положеннями Конституції України, законів України, постанов Кабінету Міністрів України, розпорядчих документів військових адміністрацій та інших нормативно-правових актів. Вони розкривають права та обов’язки органів публічної влади прозоро висвітлювати інформацію та звітуватися про свою діяльність, надавати відповіді на запити, публічно обговорювати проєкти нормативно-правових актів, проводити громадські слухання та враховувати думку громадськості. Встановлено, що кращими формами для комунікаційної взаємодії в мирний час є: прийом громадян, зустрічі, консультації, круглі столи, семінари, конференції, засідання, зібрання, наради, збори, урочисті події, громадські  слухання, публічні дебати, демонстрації, презентації, виставки, брифінги, прес-конференції, прес-тури, вхідна та вихідна кореспонденція, повідомлення у ЗМІ, соціальних мережах та на веб-сайтах. Деякі,оперативні з них, є результативними під час військового стану.Зазначено, що залучення програм та проєктів міжнародної технічної допомоги сприяє налагодженню комунікаційної взаємодії між органами публічної влади та представниками інститутів громадянського суспільства, зокрема під час розроблення комунікаційної стратегії.