Залежність рівня життєстійкості від віку та статі особистості

Abstract

Дослідження присвячене вивченню зв’язку між рівнем життєстійкості та різними факторами, такими як вік та стать. Життєстійкість розглядається як система переконань, які допомагають долати стрес, виконувати діяльність в складних умовах. У дослідженні брали участь 147 осіб, які були поділені за віком: молодша група (від 18 до 40 років) – 107, старша група (від 41 до 70 років) – 40. Ці періоди позначаються як «Дорослість» і «Пізня дорослість» відповідно до концепції Г. Крайг. Для оцінки рівня життєстійкості був використаний тест життєстійкості С. Мадді (за адаптацією Д.О. Леонтьєва і Е.І. Рассказової), який вимірює три компоненти життєстійкості: залученість, контроль, прийняття ризику і загальний показник життєстійкості.За допомогою кластерного аналізу вибірка була розділена на три групи за вираженістю життєстійкості: група з високою життєстійкістю, середньою життєстійкістю і низькою життєстійкістю.Результати дослідження показали, що рівень життєстійкості має значні відмінності залежно від вікової групи та статі учасників. Розподіл досліджуваних за статевими відмінностями по групах досить схожий. Найбільша кількість чоловіків і жінок знаходиться у групі з середнім рівнем життєстійкості, найменше – у групі з низькою життєстійкістю.За віком досліджувані розподілені не рівномірно. Досліджувані віком від 18 до 40 років, найбільше знаходяться у групі з середньою життєстійкістю. Від 41 до 70 років найбільше також у групі з середньою життєстійкістю. Досліджувані віком від 18 до 40 років загалом мають вищу життєстійкість по групах ніж досліджувані віком від 41 до 70 років.Життєстійкість чоловіків по групах вища ніж у жінок. Досліджуваних віком від 18 до 40 років має вищі показники майже по всіх компонентах життєстійкості та самій життєстійкості ніж у досліджуваних віком від 41 до 70 років.В цілому, результати дослідження можуть бути корисними для розробки програм з поліпшення життєстійкості та профілактики вікових змін життєстійкості особистості. Подальші дослідження у цій галузі можуть допомогти точніше визначити чинники, які найбільше впливають на життєстійкість у різних вікових групах.Дослідження присвячене вивченню зв’язку між рівнем життєстійкості та різними факторами, такими як вік та стать. Життєстійкість розглядається як система переконань, які допомагають долати стрес, виконувати діяльність в складних умовах. У дослідженні брали участь 147 осіб, які були поділені за віком: молодша група (від 18 до 40 років) – 107, старша група (від 41 до 70 років) – 40. Ці періоди позначаються як «Дорослість» і «Пізня дорослість» відповідно до концепції Г. Крайг. Для оцінки рівня життєстійкості був використаний тест життєстійкості С. Мадді (за адаптацією Д.О. Леонтьєва і Е.І. Рассказової), який вимірює три компоненти життєстійкості: залученість, контроль, прийняття ризику і загальний показник життєстійкості.За допомогою кластерного аналізу вибірка була розділена на три групи за вираженістю життєстійкості: група з високою життєстійкістю, середньою життєстійкістю і низькою життєстійкістю.Результати дослідження показали, що рівень життєстійкості має значні відмінності залежно від вікової групи та статі учасників. Розподіл досліджуваних за статевими відмінностями по групах досить схожий. Найбільша кількість чоловіків і жінок знаходиться у групі з середнім рівнем життєстійкості, найменше – у групі з низькою життєстійкістю.За віком досліджувані розподілені не рівномірно. Досліджувані віком від 18 до 40 років, найбільше знаходяться у групі з середньою життєстійкістю. Від 41 до 70 років найбільше також у групі з середньою життєстійкістю. Досліджувані віком від 18 до 40 років загалом мають вищу життєстійкість по групах ніж досліджувані віком від 41 до 70 років.Життєстійкість чоловіків по групах вища ніж у жінок. Досліджуваних віком від 18 до 40 років має вищі показники майже по всіх компонентах життєстійкості та самій життєстійкості ніж у досліджуваних віком від 41 до 70 років.В цілому, результати дослідження можуть бути корисними для розробки програм з поліпшення життєстійкості та профілактики вікових змін життєстійкості особистості. Подальші дослідження у цій галузі можуть допомогти точніше визначити чинники, які найбільше впливають на життєстійкість у різних вікових групах.