Методичні аспекти сейсмічного районування

Abstract

Досвід діяльності в галузі сейсмічного захисту показує, що основною концепцією сейсмічного захисту в Україні повинно стати впровадження сейсмостійкого проектування і будівництва житла та промислових об‘єктів на базі об‘єктивних знань про кількісні параметри реально існуючої сейсмічної небезпеки в районах розташування конкретних будівельних майданчиків. Забезпечувати реалізацію сейсмічного захисту споруд, об‘єктів і територій від майбутніх землетрусів повинні в межах своєї компетенції всі суб’єкти державної влади і господарювання на території країни. Держава повинна забезпечити достовірну і уніфіковану інформацію від чого потрібно захищатися. Рівень сейсмічної вразливості споруд можна визначити або експериментальним шляхом, або шляхом моделювання їх динамічної поведінки (сейсмічної реакції) споруди, в цілому, або її окремих конструкцій, під час потенційно можливих землетрусів. Останній підхід має суттєву перевагу, як такий, що дозволяє багаторазове повторення розрахунків на змінюваних математичних моделях споруди. Рівень сейсмічної небезпеки є об'єктивною характеристикою території і визначається за допомогою комплексу робіт: загального сейсмічного районування території країни, детального сейсмічного районування окремих її районів, сейсмічного мікрорайонування (СМР) майданчиків розміщення об'єктів. На основі матеріалів СМР виконаних за методом сейсмічних жорсткостей, методом реєстрації землетрусів, спеціальних вибухів та високочастотних мікросейсм, будуються моделі ґрунтових комплексів для усіх таксонометричних ділянок з врахуванням реологічних властивостей ґрунтів для врахування їх поведінки при максимальних сейсмічних впливах. Результатом робіт з сейсмічного мікрорайонування є карта СМР досліджуваного майданчика та набори розрахункових акселерограм для еталонного пункту, або для кожної із виділених на майданчику таксонометричних ділянок.