РОМАН БОРИСА ХАРЧУКА «КРЕВНЯКИ» У РОСІЙСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ

Abstract

Роль російського перекладу творів радянських письменників національних республік у формуванні соціально-політичного статусу автора в ідеологічній структурі СРСР була надзвичайно високою. Наявність такого явища, поряд з фактом членства у Спілці радянських письменників, засвідчувала офіційне визнання автора, його право на відповідні пільги. Романи, повісті та оповідання українського прозаїка Бориса Харчука неодноразово перекладалися на європейські мови (англійську, німецьку, іспанську, польську, угорську) та мови народів Радянського Союзу (білоруську, вірменську, таджицьку), але перш за все – на російську. Творча та соціально політична біографія письменника складалася неоднозначно, репутація автора у читацькій рецепції досі не відповідає об’єктивній естетичній та громадській цінності його творів. Один з останніх творів літератора, роман «Кревняки», був виданий у російському перекладі 1987 року, ювілейного для радянської влади, року століття Жовтневого перевороту. Цей фактор очевидно від’ємно вплинув на естетичну якість перекладу, здійсненого В. Россельсом. Рельєфність, глибина та поетичне напруження оригінального українського тексту не знайшли адекватного відповідника у російськомовній версії. Причиною цього була від самого початку хибна методика перекладу художнього на основі перекладу підрядкового, без належного знання мови оригіналу. Загальносоюзний читач так і не зрозумів своєрідності художнього світу українського епіка, залишившись під нав’язаним впливом трактування у дусі ідей соціалістичного реалізму. Фактично переклад на російську мову творів українського прозаїка Бориса Харчука значною мірою дискримінував естетичну та соціальну вартість його творчої спадщини у сучасному художньо-соціальному сприйнятті, де письменник перебуває у лавах численних регіональних літераторів, зокрема волинських.