Розділ 6 Про думку пана Локка щодо нашої особистісної ідентичності

Abstract

Ця стаття є українським перекладом Розділу 6 «Про думку пана Локка щодо нашої особистісної ідентичності» з праці Т. Ріда «Есе щодо розумових здібностей людини». У цьому розділі Т. Рід дає потрактування основним поняттям: «ідентичності особистості» та «особистості», і висуває низку критичних зауважень щодо локкіанської концепції ідентичності особистості. Т. Рід витлумачує ідентичність як протяжне у часі існування розумної істоти. Ідентичність розглядається як невід’ємна риса особистості: не існує такої особистості, яка б не мала ідентичності у часі. Критичні зауваження стосуються змісту концепції Дж. Локка і також носять методологічний характер. Т. Рід виступає проти спроби Дж. Локка розвинути концепцію ідентичності особистості, яка ґрунтувалася на свідомості як критерію ідентичності. На думку Т. Ріда, протяжність Я особистості у часі не може бути пояснена через існування свідомості, оскільки свідомість, або усвідомлення людиною себе, не має такого ж фундаментального онтологічного статусу як субстанція. Тотожність між двома етапами існування особистості у часі легко порушується, оскільки втрачається транзитивність між ними етапами внаслідок забування. Т. Рід обґрунтовує, що свідомість у Локка підмінюється пам’яттю. Свідомість за своєю природою мінлива та швидкоплинна. Вона змінюється щомиті, тому не може виступати як засада ідентичності. Т. Рід наголошує, що «особистість» позначає індивіда, у той час як у Локка це поняття починає виступати як видове поняття. Сам факт наявності свідомості не пояснює, яким чином особистість зберігає тотожність самій собі у часі, оскільки у такому випадку усі люди були ідентичними один одному. Методологічні зауваження щодо локкіанської концепції стосуються неузгодженості використання понять, які призводять до суперечностей між основними тезами та спроба Локка назвати критерієм ідентичності те, що насправді є її наслідком існування ідентичності: щоб бути свідомою, особистість повинна залишатися ідентичною самій собі протягом певного часу, а не навпаки. У зазначеному розділі Т. Рід розглядає також уявний експеримент про хлопця, офіцера та генерала, який став класикою серед уявних експериментів, що стосуються проблеми ідентичності особистості. У цьому експерименті філософ доводить, що свідомість є ненадійним критерієм ідентичності, оскільки її легко порушити. Як наслідок одна і так ж людина перестає бути тотожною самій собі на різних етапах свого життя, а значить перестає бути однією і тією ж особистістю.