{"title":"Духовність та її типи","authors":"В.С. Пісчиков, М.М. Холін","doi":"10.31812/apd.vi1.6119","DOIUrl":"https://doi.org/10.31812/apd.vi1.6119","url":null,"abstract":"","PeriodicalId":305298,"journal":{"name":"Актуальні проблеми духовності","volume":"9 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"117053173","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У роботi дослiджено два напрямки розумiння критичного мислення, а саме: фiлософський i педагогiчний. Окресленi напрямки акцентують орiєнтацiю критичного мислення: iстина або особистiсть. Фiлософський пiдхiд зосереджує увагу на критичному мисленнi як на сукупностi засобiв вiдшукання iстини й орiєнтується на навчання методам рацiонального мiркування. В свою чергу, педагогiчний пiдхiд уважає критичне мислення проявом рис особистостi та наполягає на вихованнi вiдповiдних характеристик. Фiлософський контекст спрямований на таке використання критичного мислення, iдентифiкатором успiшностi якого вважається досягнення iстини. Водночас для педагогiчного пiдходу прийнятним є досягнення бiльш прагматичних цiлей, серед яких власне критичнiсть, обiзнанiсть, здатнiсть приймати хорошi рiшення й загалом бути адекватним активним громадянином. Фiлософський i педагогiчний пiдходи до критичного мислення фактично окреслюють його теоретичну й емпiричну сфери, притаманнi конкретнiй науковiй царинi. Розходження мiж цими пiдходами та вiдповiднi дискусiї можна подiлити на двi групи. Еклектичнi й несуттєвi для продуктивної дискусiї — тi, що виростають зi змiшання цих напрямкiв, аналогiчно до непорозумiнь, якi виникають унаслiдок змiшання емпiричного й теоретичного рiвнiв науки: загального й часткового, дедуктивного й iндуктивного тощо. Суттєвi й перспективнi — тi, що обґрунтовують способи взаємодiї фiлософського та педагогiчного пiдходiв до критичного мислення i показують напрямки його розвитку. Ми обґрунтовуємо, що вказанi пiдходи не мають протиставлятися та розвиватися окремо один вiд одного. Їхнє поєднання сприятиме виокремленню критичного мислення в самостiйну галузь дослiдження. Для того, щоб обґрунтувати нашу iдею, ми розглядаємо цi пiдходи бiльш детально, аналiзуємо їхнi характеристики та недолiки, переглядаємо вказанi недолiки на предмет їхньої автентичностi щодо кожного пiдходу й нарештi доходимо до висновкiв щодо можливостi їхнього подолання або принаймнi зменшення iнтенсивностi проявiв на основi взаємопроникнення фiлософського та педагогiчного пiдходiв.
{"title":"Критичне мислення: філософія і педагогіка","authors":"Nadiia Kozachenko","doi":"10.31812/apd.v0i22.4527","DOIUrl":"https://doi.org/10.31812/apd.v0i22.4527","url":null,"abstract":"У роботi дослiджено два напрямки розумiння критичного мислення, а саме: фiлософський i педагогiчний. Окресленi напрямки акцентують орiєнтацiю критичного мислення: iстина або особистiсть. Фiлософський пiдхiд зосереджує увагу на критичному мисленнi як на сукупностi засобiв вiдшукання iстини й орiєнтується на навчання методам рацiонального мiркування. В свою чергу, педагогiчний пiдхiд уважає критичне мислення проявом рис особистостi та наполягає на вихованнi вiдповiдних характеристик. Фiлософський контекст спрямований на таке використання критичного мислення, iдентифiкатором успiшностi якого вважається досягнення iстини. Водночас для педагогiчного пiдходу прийнятним є досягнення бiльш прагматичних цiлей, серед яких власне критичнiсть, обiзнанiсть, здатнiсть приймати хорошi рiшення й загалом бути адекватним активним громадянином. Фiлософський i педагогiчний пiдходи до критичного мислення фактично окреслюють його теоретичну й емпiричну сфери, притаманнi конкретнiй науковiй царинi. Розходження мiж цими пiдходами та вiдповiднi дискусiї можна подiлити на двi групи. Еклектичнi й несуттєвi для продуктивної дискусiї — тi, що виростають зi змiшання цих напрямкiв, аналогiчно до непорозумiнь, якi виникають унаслiдок змiшання емпiричного й теоретичного рiвнiв науки: загального й часткового, дедуктивного й iндуктивного тощо. Суттєвi й перспективнi — тi, що обґрунтовують способи взаємодiї фiлософського та педагогiчного пiдходiв до критичного мислення i показують напрямки його розвитку. Ми обґрунтовуємо, що вказанi пiдходи не мають протиставлятися та розвиватися окремо один вiд одного. Їхнє поєднання сприятиме виокремленню критичного мислення в самостiйну галузь дослiдження. Для того, щоб обґрунтувати нашу iдею, ми розглядаємо цi пiдходи бiльш детально, аналiзуємо їхнi характеристики та недолiки, переглядаємо вказанi недолiки на предмет їхньої автентичностi щодо кожного пiдходу й нарештi доходимо до висновкiв щодо можливостi їхнього подолання або принаймнi зменшення iнтенсивностi проявiв на основi взаємопроникнення фiлософського та педагогiчного пiдходiв.","PeriodicalId":305298,"journal":{"name":"Актуальні проблеми духовності","volume":"26 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121508429","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Ця стаття є українським перекладом Розділу 6 «Про думку пана Локка щодо нашої особистісної ідентичності» з праці Т. Ріда «Есе щодо розумових здібностей людини». У цьому розділі Т. Рід дає потрактування основним поняттям: «ідентичності особистості» та «особистості», і висуває низку критичних зауважень щодо локкіанської концепції ідентичності особистості. Т. Рід витлумачує ідентичність як протяжне у часі існування розумної істоти. Ідентичність розглядається як невід’ємна риса особистості: не існує такої особистості, яка б не мала ідентичності у часі. Критичні зауваження стосуються змісту концепції Дж. Локка і також носять методологічний характер. Т. Рід виступає проти спроби Дж. Локка розвинути концепцію ідентичності особистості, яка ґрунтувалася на свідомості як критерію ідентичності. На думку Т. Ріда, протяжність Я особистості у часі не може бути пояснена через існування свідомості, оскільки свідомість, або усвідомлення людиною себе, не має такого ж фундаментального онтологічного статусу як субстанція. Тотожність між двома етапами існування особистості у часі легко порушується, оскільки втрачається транзитивність між ними етапами внаслідок забування. Т. Рід обґрунтовує, що свідомість у Локка підмінюється пам’яттю. Свідомість за своєю природою мінлива та швидкоплинна. Вона змінюється щомиті, тому не може виступати як засада ідентичності. Т. Рід наголошує, що «особистість» позначає індивіда, у той час як у Локка це поняття починає виступати як видове поняття. Сам факт наявності свідомості не пояснює, яким чином особистість зберігає тотожність самій собі у часі, оскільки у такому випадку усі люди були ідентичними один одному. Методологічні зауваження щодо локкіанської концепції стосуються неузгодженості використання понять, які призводять до суперечностей між основними тезами та спроба Локка назвати критерієм ідентичності те, що насправді є її наслідком існування ідентичності: щоб бути свідомою, особистість повинна залишатися ідентичною самій собі протягом певного часу, а не навпаки. У зазначеному розділі Т. Рід розглядає також уявний експеримент про хлопця, офіцера та генерала, який став класикою серед уявних експериментів, що стосуються проблеми ідентичності особистості. У цьому експерименті філософ доводить, що свідомість є ненадійним критерієм ідентичності, оскільки її легко порушити. Як наслідок одна і так ж людина перестає бути тотожною самій собі на різних етапах свого життя, а значить перестає бути однією і тією ж особистістю.
本文是 T. Reid 的《人类心智论》中第六章 "论洛克先生对我们个人身份的看法 "的乌克兰语译文。在这一章中，里德对 "个人身份 "和 "人格 "这两个主要概念进行了解释："个人身份 "和 "人格"，并对洛克的个人身份概念提出了一些批判性的意见。里德将身份解释为理性存在者的长期存在。身份被视为人格的固有特征：不存在没有时间身份的人格。批评意见涉及 J. 洛克概念的内容，也具有方法论性质。T. Reed 反对 J. Locke 发展个人身份概念的尝试，因为这一概念是以意识作为身份标准的。T. 里德认为，个人自我在时间上的延伸不能通过意识的存在来解释，因为意识或一个人对自身的认识并不具有与物质相同的基本本体论地位。一个人在时间中存在的两个阶段之间的同一性很容易被破坏，因为它们之间的传递性由于遗忘而丧失。T. Reid 认为，洛克的意识被记忆所取代。意识本质上是可变的，稍纵即逝。它每时每刻都在变化，因此不能作为身份的基础。里德强调，"人格 "指的是个体，而洛克的概念开始表现为物种概念。仅仅具有意识这一事实并不能解释人格如何随着时间的推移保持与自身的同一性，因为在这种情况下，所有的人彼此都是相同的。关于洛克概念的方法论评论涉及概念使用的不一致性，这导致了主要论点之间的矛盾，以及洛克试图将同一性的标准称为实际上是同一性存在的结果：一个人要有意识，就必须在一定时间内保持与自身的同一性，而不是相反。在这一节中，T. Reid 还讨论了男孩、军官和将军的思想实验，它已成为有关个人身份问题的思想实验中的经典之作。在这个实验中，哲学家证明了意识是一种不可靠的身份标准，因为它很容易被违反。结果，同一个人在其生命的不同阶段不再与自己完全相同，因而也不再是同一个人。
{"title":"Розділ 6 Про думку пана Локка щодо нашої особистісної ідентичності","authors":"Олена Євгеніївна Оліфер","doi":"10.31812/apd.v0i22.4460","DOIUrl":"https://doi.org/10.31812/apd.v0i22.4460","url":null,"abstract":"Ця стаття є українським перекладом Розділу 6 «Про думку пана Локка щодо нашої особистісної ідентичності» з праці Т. Ріда «Есе щодо розумових здібностей людини». У цьому розділі Т. Рід дає потрактування основним поняттям: «ідентичності особистості» та «особистості», і висуває низку критичних зауважень щодо локкіанської концепції ідентичності особистості. Т. Рід витлумачує ідентичність як протяжне у часі існування розумної істоти. Ідентичність розглядається як невід’ємна риса особистості: не існує такої особистості, яка б не мала ідентичності у часі. Критичні зауваження стосуються змісту концепції Дж. Локка і також носять методологічний характер. Т. Рід виступає проти спроби Дж. Локка розвинути концепцію ідентичності особистості, яка ґрунтувалася на свідомості як критерію ідентичності. На думку Т. Ріда, протяжність Я особистості у часі не може бути пояснена через існування свідомості, оскільки свідомість, або усвідомлення людиною себе, не має такого ж фундаментального онтологічного статусу як субстанція. Тотожність між двома етапами існування особистості у часі легко порушується, оскільки втрачається транзитивність між ними етапами внаслідок забування. Т. Рід обґрунтовує, що свідомість у Локка підмінюється пам’яттю. Свідомість за своєю природою мінлива та швидкоплинна. Вона змінюється щомиті, тому не може виступати як засада ідентичності. Т. Рід наголошує, що «особистість» позначає індивіда, у той час як у Локка це поняття починає виступати як видове поняття. Сам факт наявності свідомості не пояснює, яким чином особистість зберігає тотожність самій собі у часі, оскільки у такому випадку усі люди були ідентичними один одному. Методологічні зауваження щодо локкіанської концепції стосуються неузгодженості використання понять, які призводять до суперечностей між основними тезами та спроба Локка назвати критерієм ідентичності те, що насправді є її наслідком існування ідентичності: щоб бути свідомою, особистість повинна залишатися ідентичною самій собі протягом певного часу, а не навпаки. У зазначеному розділі Т. Рід розглядає також уявний експеримент про хлопця, офіцера та генерала, який став класикою серед уявних експериментів, що стосуються проблеми ідентичності особистості. У цьому експерименті філософ доводить, що свідомість є ненадійним критерієм ідентичності, оскільки її легко порушити. Як наслідок одна і так ж людина перестає бути тотожною самій собі на різних етапах свого життя, а значить перестає бути однією і тією ж особистістю.","PeriodicalId":305298,"journal":{"name":"Актуальні проблеми духовності","volume":"15 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134089513","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статтi зроблено спробу проаналiзувати структурну модель iдентичностi на матерiалi фiлософських есеїв сучасного британського мислителя Дж. Фаулза, який переглядає традицiйну фрейдистську модель психiчного, додає нову конструкцiю — категорiю немо. Немо трактується як анти-его, пiд впливом якого формується псевдоiдентичнiсть — форма психiчного захисту: «втеча вiд свободи». Свобода як екзистенцiйний вимiр iдентичностi аналiзується в контекстi розгляду категорiї Нiщо. Недолiком концепцiї Фрейда є її спрощенiсть, оскiльки в нiй вiдсутнiй екзистенцiйний фундамент. Також здiйснюється огляд iсторiї питання, рiзних варiантiв означення iдентичностi, сучасних фiлософських напрямiв, серед яких методологiя феноменологiчної й екзистенцiальної парадигм, використана в дослiдженнi. З. Фрейд розглядає ego своєрiдним стрижнем, навколо якого формується особистiсть (її iдентичнiсть); «Я» забезпечує безперервнiсть i послiдовнiсть поведiнки iндивiда на основi його бiологiчного та психологiчного досвiду. З. Фрейд трактував поняття «Я» функцiонально: як його базова функцiя мислиться функцiя захисту, її рiзнi форми, прояви. «Я» також може бути зосередженням тривоги внаслiдок зовнiшнiх викликiв, тиску несвiдомого та страху совiстi. Психоаналiтична модель iдентичностi є амбiвалентною, трактується як iнфантильне ego — результат внутрiшнього конфлiкту: впливу лiбiдо та системи заборон Над-Я. Водночас здатнiсть до продуктивного вирiшення внутрiшнiх конфлiктiв є неоднаковою. Опiр немо продукує демонстративнi аспекти особистостi — нарцисичне его. Нарцисизм, конформiзм — патологiчне вирiшення конфлiкту — у психоаналiзi є наближеним до концепту «втечi вiд немо» у фiлософiї Дж. Фаулза. «Там, де було Воно, повинно постати “Я”» — психоаналiтична максима, яка скеровує зусилля аналiтика в русло конституювання здорової iдентичностi, не ослабленої внутрiшнiми конфлiктами. Психоаналiтичнiй iнтерпретацiї ego протиставляється екзистенцiйне трактування, що виходить iз трансцендентальних передумов iдентичностi, розумiння її складної динамiчної природи. Тому втрата iдентичностi є наслiдком її соцiокультурного поглинання, «соцiального розчинення», деструктивностi, у чому вiдшукуються аналогiї з поширеною доктриною «втечi вiд свободи» Е. Фрома — синтезу елементiв психоаналiтичної традицiї й екзистенцiйних мотивiв.
{"title":"До проблеми ідентичності: «четвертий елемент» Дж. Фаулза","authors":"Halyna Baluta","doi":"10.31812/apd.v0i22.4530","DOIUrl":"https://doi.org/10.31812/apd.v0i22.4530","url":null,"abstract":"У статтi зроблено спробу проаналiзувати структурну модель iдентичностi на матерiалi фiлософських есеїв сучасного британського мислителя Дж. Фаулза, який переглядає традицiйну фрейдистську модель психiчного, додає нову конструкцiю — категорiю немо. Немо трактується як анти-его, пiд впливом якого формується псевдоiдентичнiсть — форма психiчного захисту: «втеча вiд свободи». Свобода як екзистенцiйний вимiр iдентичностi аналiзується в контекстi розгляду категорiї Нiщо. Недолiком концепцiї Фрейда є її спрощенiсть, оскiльки в нiй вiдсутнiй екзистенцiйний фундамент. Також здiйснюється огляд iсторiї питання, рiзних варiантiв означення iдентичностi, сучасних фiлософських напрямiв, серед яких методологiя феноменологiчної й екзистенцiальної парадигм, використана в дослiдженнi. З. Фрейд розглядає ego своєрiдним стрижнем, навколо якого формується особистiсть (її iдентичнiсть); «Я» забезпечує безперервнiсть i послiдовнiсть поведiнки iндивiда на основi його бiологiчного та психологiчного досвiду. З. Фрейд трактував поняття «Я» функцiонально: як його базова функцiя мислиться функцiя захисту, її рiзнi форми, прояви. «Я» також може бути зосередженням тривоги внаслiдок зовнiшнiх викликiв, тиску несвiдомого та страху совiстi. Психоаналiтична модель iдентичностi є амбiвалентною, трактується як iнфантильне ego — результат внутрiшнього конфлiкту: впливу лiбiдо та системи заборон Над-Я. Водночас здатнiсть до продуктивного вирiшення внутрiшнiх конфлiктiв є неоднаковою. Опiр немо продукує демонстративнi аспекти особистостi — нарцисичне его. Нарцисизм, конформiзм — патологiчне вирiшення конфлiкту — у психоаналiзi є наближеним до концепту «втечi вiд немо» у фiлософiї Дж. Фаулза. «Там, де було Воно, повинно постати “Я”» — психоаналiтична максима, яка скеровує зусилля аналiтика в русло конституювання здорової iдентичностi, не ослабленої внутрiшнiми конфлiктами. Психоаналiтичнiй iнтерпретацiї ego протиставляється екзистенцiйне трактування, що виходить iз трансцендентальних передумов iдентичностi, розумiння її складної динамiчної природи. Тому втрата iдентичностi є наслiдком її соцiокультурного поглинання, «соцiального розчинення», деструктивностi, у чому вiдшукуються аналогiї з поширеною доктриною «втечi вiд свободи» Е. Фрома — синтезу елементiв психоаналiтичної традицiї й екзистенцiйних мотивiв.","PeriodicalId":305298,"journal":{"name":"Актуальні проблеми духовності","volume":"120 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115554330","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статтi розкрито спектр рiзноманiтних варiантiв дискурсу постпостмодернiзму, якi прагнуть описати соцiальну та культурну складову свiту третього тисячолiття, проте, вiдкидаючи фiлософський пафос постмодернiзму, лише пiдтверджують його життєздатнiсть. Iсторiя повторюється, адже постмодернiзм виник на теренах модернiзму, манiфестуючи вiдмову вiд унiверсалiй, наративiв i гранднаративiв, вiдмовившись вiд орiєнтацiї на європейськi масштаби та прiоритети, захопившись феноменом споживання, американiзацiєю та вестернiзацiєю. Онтико-онтологiчним тлом постмодернiзму була стихiя децентрування, породжена онтологiчними й епiстемiчними сумнiвами, «розсiяним сприйняттям», якi стали наслiдком знайомства та захоплення креативними можливостями хаосу. Прогресивною є постмодерна теза про рiвноважливiсть будь-яких дискурсiв, наслiдком чого стає легiтимацiя вiдмiнностi, визнання маргiналiзованих груп i верств суспiльства, перегляд вiдношення до раси, статi, гендеру тощо. Бунтiвний пафос постмодернiзму в тому, що цей iнтелектуальний феномен позицiонував себе не лише як певну сукупнiсть iдей, а як iсторичний вимiр епохи, сутнiсть якого потрiбно було розкрити. Варiативнiсть концепцiй, що виникають пiсля постмодерну, об’єднанi пафосом заперечення, вiдмови вiд досягнень попередникiв, переконанням в iстинностi лише власної позицiї. Це суто постмодернiстський пiдхiд, детально описаний Ж. Ф. Лiотаром у його роботi «Differend: Phrases in Dispute» (1998). Усi теоретичнi конструкцiї постпостмодерного ґатунку, на вiдмiну вiд постмодерну, не зосереджуються лише на критицi та деконструкцiї, а прагнуть вiднайти та спрогнозувати тенденцiї розвитку соцiуму у ХХI ст., концентруючись в основному на культурнiй складовiй i залишаючи поза увагою полiтику й економiку. Усi новi «-iзми» — це лише «симулякри» постмодернiзму, бо не можуть адекватно описати сучасний стан суспiльства, тому постмодернiзм залишається актуальним i в ХХI столiттi.
{"title":"Після постмодернізму: «нащадки»/ «маски»?","authors":"Svitlana Kutsepal","doi":"10.31812/apd.v0i22.4506","DOIUrl":"https://doi.org/10.31812/apd.v0i22.4506","url":null,"abstract":"У статтi розкрито спектр рiзноманiтних варiантiв дискурсу постпостмодернiзму, якi прагнуть описати соцiальну та культурну складову свiту третього тисячолiття, проте, вiдкидаючи фiлософський пафос постмодернiзму, лише пiдтверджують його життєздатнiсть. Iсторiя повторюється, адже постмодернiзм виник на теренах модернiзму, манiфестуючи вiдмову вiд унiверсалiй, наративiв i гранднаративiв, вiдмовившись вiд орiєнтацiї на європейськi масштаби та прiоритети, захопившись феноменом споживання, американiзацiєю та вестернiзацiєю. Онтико-онтологiчним тлом постмодернiзму була стихiя децентрування, породжена онтологiчними й епiстемiчними сумнiвами, «розсiяним сприйняттям», якi стали наслiдком знайомства та захоплення креативними можливостями хаосу. Прогресивною є постмодерна теза про рiвноважливiсть будь-яких дискурсiв, наслiдком чого стає легiтимацiя вiдмiнностi, визнання маргiналiзованих груп i верств суспiльства, перегляд вiдношення до раси, статi, гендеру тощо. Бунтiвний пафос постмодернiзму в тому, що цей iнтелектуальний феномен позицiонував себе не лише як певну сукупнiсть iдей, а як iсторичний вимiр епохи, сутнiсть якого потрiбно було розкрити. Варiативнiсть концепцiй, що виникають пiсля постмодерну, об’єднанi пафосом заперечення, вiдмови вiд досягнень попередникiв, переконанням в iстинностi лише власної позицiї. Це суто постмодернiстський пiдхiд, детально описаний Ж. Ф. Лiотаром у його роботi «Differend: Phrases in Dispute» (1998). Усi теоретичнi конструкцiї постпостмодерного ґатунку, на вiдмiну вiд постмодерну, не зосереджуються лише на критицi та деконструкцiї, а прагнуть вiднайти та спрогнозувати тенденцiї розвитку соцiуму у ХХI ст., концентруючись в основному на культурнiй складовiй i залишаючи поза увагою полiтику й економiку. Усi новi «-iзми» — це лише «симулякри» постмодернiзму, бо не можуть адекватно описати сучасний стан суспiльства, тому постмодернiзм залишається актуальним i в ХХI столiттi.","PeriodicalId":305298,"journal":{"name":"Актуальні проблеми духовності","volume":"10 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115770387","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Робота присвячена аналiзу сучасного стану гуманiтарних дисциплiн в унiверситетi. У мiру наближення до суспiльства всезагальної цифровiзацiї потреба в гуманiтарних науках зводиться нанiвець, конкуренцiя за робочi мiсця iнтенсифiкується та запити в цих науках замiнюються iншими — потребами у вивченнi технологiй, бiзнесу i комп’ютерних наук. Сучаснi унiверситети розглядають гуманiтарнi дисциплiни як додаткове навантаження для студентiв, якого краще уникати. Це має певнi наслiдки i для структури сучасного унiверситету, де ефективнi менеджери витiснили не надто ефективних професорiв. Гуманiтарнi науки закономiрно опинилися на найнижчiй сходинцi iєрархiї потреб суспiльства достатку. Перебуваючи, здавалося б, у природному для себе освiтньому ареалi, викладачi гуманiтарних дисциплiн в унiверситетi виявляються в ролi гостьових робiтникiв. Наразi серед гуманiтарних наук створена система оцiнки знань, наближена до оцiнки виробничих процесiв у промисловостi, норм виробiтку, i, загалом, аналогiчна iндустрiальному масовому виробництву. Проте фетишизацiя технiчних iнновацiй часто приховує не вповнi рацiональний характер соцiальних iнститутiв i стратегiй розвитку. Найбiльш фундаментальнi прорахунки та фiнансовi витрати пов’язанi не з дефiцитом технологiй, а з дефiцитом гуманiтарного розумiння реальностi. У такiй системi «iдеальнi блага» та гуманiтарнi потреби лише вiдзеркалюють закони економiзму й нових технологiй. В описанiй системi не технiка обслуговує людину та її гуманiтарнi й iдеальнi потреби, а людина з її застарiлими гуманiтарними потребами обслуговує економiку й технiку. Розсудковi економiстськi побудови, що екстраполюють формули вiдношень речей на сферу стосункiв людей, позбавили унiверситет тiєї рацiональностi, яка здавалося б повинна бути синонiмом його назви. Пласкi концепцiї знання поставили сучасний унiверситет на абсолютно iррацiональнi рейки, що призвели до його потворних деформацiй.
{"title":"Атланти й каріатиди: гуманітарні науки в зиндані сучасного університету","authors":"Vadym Rossman","doi":"10.31812/apd.v0i22.4529","DOIUrl":"https://doi.org/10.31812/apd.v0i22.4529","url":null,"abstract":"Робота присвячена аналiзу сучасного стану гуманiтарних дисциплiн в унiверситетi. У мiру наближення до суспiльства всезагальної цифровiзацiї потреба в гуманiтарних науках зводиться нанiвець, конкуренцiя за робочi мiсця iнтенсифiкується та запити в цих науках замiнюються iншими — потребами у вивченнi технологiй, бiзнесу i комп’ютерних наук. Сучаснi унiверситети розглядають гуманiтарнi дисциплiни як додаткове навантаження для студентiв, якого краще уникати. Це має певнi наслiдки i для структури сучасного унiверситету, де ефективнi менеджери витiснили не надто ефективних професорiв. Гуманiтарнi науки закономiрно опинилися на найнижчiй сходинцi iєрархiї потреб суспiльства достатку. Перебуваючи, здавалося б, у природному для себе освiтньому ареалi, викладачi гуманiтарних дисциплiн в унiверситетi виявляються в ролi гостьових робiтникiв. Наразi серед гуманiтарних наук створена система оцiнки знань, наближена до оцiнки виробничих процесiв у промисловостi, норм виробiтку, i, загалом, аналогiчна iндустрiальному масовому виробництву. Проте фетишизацiя технiчних iнновацiй часто приховує не вповнi рацiональний характер соцiальних iнститутiв i стратегiй розвитку. Найбiльш фундаментальнi прорахунки та фiнансовi витрати пов’язанi не з дефiцитом технологiй, а з дефiцитом гуманiтарного розумiння реальностi. У такiй системi «iдеальнi блага» та гуманiтарнi потреби лише вiдзеркалюють закони економiзму й нових технологiй. В описанiй системi не технiка обслуговує людину та її гуманiтарнi й iдеальнi потреби, а людина з її застарiлими гуманiтарними потребами обслуговує економiку й технiку. Розсудковi економiстськi побудови, що екстраполюють формули вiдношень речей на сферу стосункiв людей, позбавили унiверситет тiєї рацiональностi, яка здавалося б повинна бути синонiмом його назви. Пласкi концепцiї знання поставили сучасний унiверситет на абсолютно iррацiональнi рейки, що призвели до його потворних деформацiй.","PeriodicalId":305298,"journal":{"name":"Актуальні проблеми духовності","volume":"134 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114486593","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статтi розглянуто життя Т. Рiда, його фiлософськi думки та критичнi зауваження щодо локкiанської теорiї iдентичностi особистостi. Цю статтю можна розглядати як загальний вступ до фiлософiї Т. Рiда. Стаття складається з кiлькох основних роздiлiв. Спочатку викладено ключовi моменти з бiографiї. Другий роздiл статтi стосується iсторiї написання, структури, iдей та основних тем Рiдового magnum opus у теорiї пiзнання — «Есе про розумовi здiбностi людини». До категорiї iдентичностi Рiд звертається двiчi: вiн розглядає її як фундаментальну категорiю фiлософiї та як характерну рису особистостi. У статтi розглянуто критичний аналiз Т. Рiда щодо локкiанської теорiї iдентичностi особистостi. Зазначено, що Т. Рiд намагається дати бiльш точне й чiтке визначення поняття «iдентичнiсть особистостi», порiвнюючи з визначенням Локка. Вiн витлумачує iдентичнiсть як протяжне у часi iснування розумної iстоти. Т. Рiд показує, що локкiанська позицiя методологiчно непослiдовна, тому що локкiвське визначення особистостi та погляди на iдентичнiсть особистостi суперечать одне одному. Вiн наводить кiлька аргументiв на пiдтвердження цього: (1) iдентичнiсть, що ґрунтується на свiдомостi, легко порушити внаслiдок забування; (2) пам’ять не може бути критерiєм особистостi, оскiльки пам’ять є її наслiдком; (3) свiдомiсть — це здатнiсть розуму, що вiдрiзняє людей вiд iнших iстот, але вона однакова для всiх людей, i тому не може пояснити iндивiдуальнi вiдмiнностi мiж двома особистостями. У четвертому роздiлi статтi розглянуто поняття «свiдомiсть», в iнтерпретацiї якого наявна рiзниця, що призвела до нерозумiння Т. Рiдом фiлософських iдей Дж. Локка. Ця рiзниця полягає в такому: для Локка свiдомiсть включає пам’ять та сприйняття, простягається з минулого в теперiшнє, тодi як для Рiда вона сконцентрована виключно на теперiшньому та вiдрiзняється вiд пам’ятi та сприйняття.
{"title":"Філософія Т. Ріда: критика локкіанської концепції ідентичності особистості","authors":"Олена Євгеніївна Оліфер","doi":"10.31812/apd.v0i22.4459","DOIUrl":"https://doi.org/10.31812/apd.v0i22.4459","url":null,"abstract":"У статтi розглянуто життя Т. Рiда, його фiлософськi думки та критичнi зауваження щодо локкiанської теорiї iдентичностi особистостi. Цю статтю можна розглядати як загальний вступ до фiлософiї Т. Рiда. Стаття складається з кiлькох основних роздiлiв. Спочатку викладено ключовi моменти з бiографiї. Другий роздiл статтi стосується iсторiї написання, структури, iдей та основних тем Рiдового magnum opus у теорiї пiзнання — «Есе про розумовi здiбностi людини». До категорiї iдентичностi Рiд звертається двiчi: вiн розглядає її як фундаментальну категорiю фiлософiї та як характерну рису особистостi. У статтi розглянуто критичний аналiз Т. Рiда щодо локкiанської теорiї iдентичностi особистостi. Зазначено, що Т. Рiд намагається дати бiльш точне й чiтке визначення поняття «iдентичнiсть особистостi», порiвнюючи з визначенням Локка. Вiн витлумачує iдентичнiсть як протяжне у часi iснування розумної iстоти. Т. Рiд показує, що локкiанська позицiя методологiчно непослiдовна, тому що локкiвське визначення особистостi та погляди на iдентичнiсть особистостi суперечать одне одному. Вiн наводить кiлька аргументiв на пiдтвердження цього: (1) iдентичнiсть, що ґрунтується на свiдомостi, легко порушити внаслiдок забування; (2) пам’ять не може бути критерiєм особистостi, оскiльки пам’ять є її наслiдком; (3) свiдомiсть — це здатнiсть розуму, що вiдрiзняє людей вiд iнших iстот, але вона однакова для всiх людей, i тому не може пояснити iндивiдуальнi вiдмiнностi мiж двома особистостями. У четвертому роздiлi статтi розглянуто поняття «свiдомiсть», в iнтерпретацiї якого наявна рiзниця, що призвела до нерозумiння Т. Рiдом фiлософських iдей Дж. Локка. Ця рiзниця полягає в такому: для Локка свiдомiсть включає пам’ять та сприйняття, простягається з минулого в теперiшнє, тодi як для Рiда вона сконцентрована виключно на теперiшньому та вiдрiзняється вiд пам’ятi та сприйняття.","PeriodicalId":305298,"journal":{"name":"Актуальні проблеми духовності","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129343325","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Ця стаття є передмовою до українського перекладу першого роздiлу книги К. Поппера «Логiка наукового вiдкриття». Окреслено iсторiю написання книги та її основнi iдеї. Також схарактеризовано ключовi проблеми фiлософського пошуку К. Поппера: проблема iндукцiї, проблема демаркацiї та проблема емпiричного базису. К. Поппер спростовує метод iндукцiї, доводячи його ненадiйнiсть. Вiн вважає, що проблема iндукцiї не може бути розв’язана. Тому слiд переглянути принцип демаркацiї, запропонований логiчними позитивiстами, оскiльки той ґрунтується на iндуктивному умовиводi. Також К. Поппер пiддає критицi осмисленiсть протокольних суджень як критерiй демаркацiї. На його думку, осмисленiсть виступає як спосiб повалення метафiзики, а не як спосiб розмежування наукових та ненаукових суджень. Оскiльки неможливо раз i назавжди верифiкувати загальнi судження, К. Поппер пропонує вiдмовитись вiд цього методу, замiнивши його на фальсифiкацiю. Фальсифiкацiя полягає в потенцiйнiй можливостi висновкiв iз теорiї та одиничних суджень, на яких вона базується, бути спростованими. Фальсифiкацiя передбачає дедуктивний умовивiд, тому проблема iндукцiї не виникає. К. Поппер пiдкреслює асиметрiю мiж верифiкацiєю та фальсифiкацiєю, звертаючи увагу, що на фальсифiкацiї можна бути остаточно впевненим. Проблема критерiю демаркацiї вирiшується К. Поппером на користь фальсифiкацiї. Проти фальсифiкацiї вiн окреслює три можливi аргументи: (1) наука дає позитивну iнтерпретацiю, тому не задовольняє негативне спростування; (2) тiльки здається, що фальсифiкацiя ґрунтується на дедуктивному умовиводi; (3) асиметрiя, що виникає мiж верифiкацiєю та фальсифiкацiєю, з рiзних причин неможлива. К. Поппер спростовує можливi аргументи проти фальсифiкацiї. Проблема емпiричного базису — проблема обґрунтування одиничних суджень. К. Поппер висуває вимогу об’єктивностi наукового знання. Об’єктивне знання — означає таке, що перевiряється досвiдом. Однак протокольнi речення не можна нi перевiрити досвiдом, нi обґрунтувати iншими одиничними судженнями. Тому К. Поппер вiдкидає iдею протокольних речень.
本文是 K. 波普尔《科学发现的逻辑》一书第一章乌克兰语译本的序言。作者概述了该书的历史及其主要观点。作者还介绍了 K. 波普尔哲学探索的关键问题：归纳问题、划分问题和经验基础问题。K. 波普尔驳斥了归纳法，证明其不可靠。他认为归纳问题无法解决。因此，应该重新考虑逻辑实证主义者提出的划分原则，因为它是建立在归纳推理的基础上的。K. 波普尔还批评将协议判断的有意义性作为划分标准。他认为，有意义是推翻形而上学的一种方式，而不是区分科学判断和非科学判断的一种方式。由于不可能一劳永逸地验证一般判断，波普尔建议放弃这种方法，代之以证伪。所谓 "证伪"，是指一种理论的结论及其所依据的个别判断被驳倒的可能性。证伪涉及演绎推理，因此不存在归纳问题。K. 波普尔强调验证与证伪之间的不对称性，指出证伪可以是确定无疑的。K. 波普尔解决了有利于证伪的分界标准问题。针对证伪，他概述了三个可能的论点：（1）科学提供了一种积极的解释，因此它不满足消极的反驳；（2）证伪似乎只是基于演绎推理；（3）由于各种原因，验证与证伪之间出现的不对称是不可能的。K. 波普尔驳斥了反对证伪的可能论点。经验基础问题是证明个人判断正确的问题。K. 波普尔要求科学知识的客观性。客观知识指的是通过经验验证的知识。然而，协议句既不能被经验验证，也不能被其他个别判断证实。因此，K. Popper 提出了协议句的概念。
{"title":"Вступне слово до розділу «Огляд деяких фундаментальних проблем» (К. Поппер, «Логіка наукового відкриття»)","authors":"Олена Євгеніївна Оліфер","doi":"10.31812/apd.v0i22.4461","DOIUrl":"https://doi.org/10.31812/apd.v0i22.4461","url":null,"abstract":"Ця стаття є передмовою до українського перекладу першого роздiлу книги К. Поппера «Логiка наукового вiдкриття». Окреслено iсторiю написання книги та її основнi iдеї. Також схарактеризовано ключовi проблеми фiлософського пошуку К. Поппера: проблема iндукцiї, проблема демаркацiї та проблема емпiричного базису. К. Поппер спростовує метод iндукцiї, доводячи його ненадiйнiсть. Вiн вважає, що проблема iндукцiї не може бути розв’язана. Тому слiд переглянути принцип демаркацiї, запропонований логiчними позитивiстами, оскiльки той ґрунтується на iндуктивному умовиводi. Також К. Поппер пiддає критицi осмисленiсть протокольних суджень як критерiй демаркацiї. На його думку, осмисленiсть виступає як спосiб повалення метафiзики, а не як спосiб розмежування наукових та ненаукових суджень. Оскiльки неможливо раз i назавжди верифiкувати загальнi судження, К. Поппер пропонує вiдмовитись вiд цього методу, замiнивши його на фальсифiкацiю. Фальсифiкацiя полягає в потенцiйнiй можливостi висновкiв iз теорiї та одиничних суджень, на яких вона базується, бути спростованими. Фальсифiкацiя передбачає дедуктивний умовивiд, тому проблема iндукцiї не виникає. К. Поппер пiдкреслює асиметрiю мiж верифiкацiєю та фальсифiкацiєю, звертаючи увагу, що на фальсифiкацiї можна бути остаточно впевненим. Проблема критерiю демаркацiї вирiшується К. Поппером на користь фальсифiкацiї. Проти фальсифiкацiї вiн окреслює три можливi аргументи: (1) наука дає позитивну iнтерпретацiю, тому не задовольняє негативне спростування; (2) тiльки здається, що фальсифiкацiя ґрунтується на дедуктивному умовиводi; (3) асиметрiя, що виникає мiж верифiкацiєю та фальсифiкацiєю, з рiзних причин неможлива. К. Поппер спростовує можливi аргументи проти фальсифiкацiї. Проблема емпiричного базису — проблема обґрунтування одиничних суджень. К. Поппер висуває вимогу об’єктивностi наукового знання. Об’єктивне знання — означає таке, що перевiряється досвiдом. Однак протокольнi речення не можна нi перевiрити досвiдом, нi обґрунтувати iншими одиничними судженнями. Тому К. Поппер вiдкидає iдею протокольних речень.","PeriodicalId":305298,"journal":{"name":"Актуальні проблеми духовності","volume":"27 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127906494","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Сучасна Україна є однiєю з найдавнiших i найбагатших європейських культурних традицiй у полiтичному, етнiчному, релiгiйному та цивiлiзацiйному сенсах. Вiдсутнiсть безперервної традицiї державностi, колонiальний статус українських земель у складi iнших держав мають не лише негативнi наслiдки (недовiра до державних органiв влади, iнституцiйна слабкiсть української держави, вiдтiк найталановитiшої та найактивнiшої частини населення до центрiв колишнiх iмперiй, рiзна iсторична пам’ять, вiдмiнний полiтичний i соцiально-економiчний розвиток, слабкiсть громадянського суспiльства), але й позитивнi (досвiд життя i виживання в рiзних цивiлiзацiйних системах, досвiд мiжкультурної та мiжрелiгiйної комунiкацiї i взаємодiї). У результатi цього ми — сучаснi українцi — маємо культурний i полiтичний вибiр. Ми можемо вiльно обирати, яку державу та країну хочемо побудувати, використовуючи наше складне минуле як корисний ресурс для подальшого розвитку. Нацiональною iдеєю українцiв має стати iдея захисту рiвних прав i свобод вiльної людини у вiльнiй країнi. Кожен сучасний громадянин України може поєднувати свою нацiонально-полiтичну iдентичнiсть з iдентичнiстю етнiчного походження, не протиставляючи їх. Отже, ми можемо говорити про українцiв кримсько-татарського, угорського, польського, росiйського, бiлоруського, нiмецького, болгарського, грецького походження тощо. Вiдсутнiсть єдиного «канонiчного» нацiонального iсторичного наратива слiд розглядати як нашу перевагу, оскiльки це дозволяє побудувати нацiональний iсторичний наратив на сучасних засадах як iсторичний наратив культурної конвергенцiї (взаємодiї), який буде бiльш адекватним до сучасних тенденцiй розвитку свiту в напрямку бiльшої вiдкритостi i iнклюзивностi. Україна — прецедент нацiональної культури з надзвичайно взаємопроникними («прозорими») кордонами, що вiдповiдає сучасним тенденцiям полiтики постмодерного свiту. Тому «слабкiсть» української iсторiї (як iсторiописання) має бути переосмислена як «сила» нової iсторiографiї.
{"title":"Національна ідея, національна ідентичність та історичний наратив культурної конвергенції.","authors":"Олена Віталіївна Мішалова","doi":"10.31812/apd.v0i22.4528","DOIUrl":"https://doi.org/10.31812/apd.v0i22.4528","url":null,"abstract":"Сучасна Україна є однiєю з найдавнiших i найбагатших європейських культурних традицiй у полiтичному, етнiчному, релiгiйному та цивiлiзацiйному сенсах. Вiдсутнiсть безперервної традицiї державностi, колонiальний статус українських земель у складi iнших держав мають не лише негативнi наслiдки (недовiра до державних органiв влади, iнституцiйна слабкiсть української держави, вiдтiк найталановитiшої та найактивнiшої частини населення до центрiв колишнiх iмперiй, рiзна iсторична пам’ять, вiдмiнний полiтичний i соцiально-економiчний розвиток, слабкiсть громадянського суспiльства), але й позитивнi (досвiд життя i виживання в рiзних цивiлiзацiйних системах, досвiд мiжкультурної та мiжрелiгiйної комунiкацiї i взаємодiї). У результатi цього ми — сучаснi українцi — маємо культурний i полiтичний вибiр. Ми можемо вiльно обирати, яку державу та країну хочемо побудувати, використовуючи наше складне минуле як корисний ресурс для подальшого розвитку. Нацiональною iдеєю українцiв має стати iдея захисту рiвних прав i свобод вiльної людини у вiльнiй країнi. Кожен сучасний громадянин України може поєднувати свою нацiонально-полiтичну iдентичнiсть з iдентичнiстю етнiчного походження, не протиставляючи їх. Отже, ми можемо говорити про українцiв кримсько-татарського, угорського, польського, росiйського, бiлоруського, нiмецького, болгарського, грецького походження тощо. Вiдсутнiсть єдиного «канонiчного» нацiонального iсторичного наратива слiд розглядати як нашу перевагу, оскiльки це дозволяє побудувати нацiональний iсторичний наратив на сучасних засадах як iсторичний наратив культурної конвергенцiї (взаємодiї), який буде бiльш адекватним до сучасних тенденцiй розвитку свiту в напрямку бiльшої вiдкритостi i iнклюзивностi. Україна — прецедент нацiональної культури з надзвичайно взаємопроникними («прозорими») кордонами, що вiдповiдає сучасним тенденцiям полiтики постмодерного свiту. Тому «слабкiсть» української iсторiї (як iсторiописання) має бути переосмислена як «сила» нової iсторiографiї.","PeriodicalId":305298,"journal":{"name":"Актуальні проблеми духовності","volume":"9 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123563795","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
In this paper, I am dealing with the phenomena of «life» and «death». The questions that I attempt to answer are «What is life, and what is death?», «Is it bad to die?» and «Is there life after death?». The method that I am using in this paper is that of phenomenology. The latter I understand as an inquiry into meaning, that is, what makes this or that phenomenon as such. Thus, I am approaching the phenomena in question from the point of view of their meaning in the first place. I claim that ordinarily we constitute phenomena of «life» and «death» in a twofold way. When it comes to «life», one can specify «life-as-biological», and «life-as-a-possibility» senses. The former I understand as a cluster of biological processes that unfold in physical time. By «life-as-a-possibility», I understand a cluster of projects, potentials that depend on our subjectivity. I claim that we essentially perceive life-as-biological through life-as-a-possibility. When it comes to «death», I argue that we essentially constitute this phenomenon in a similar manner. On the one hand, we perceive «death» in the «death-as-biological/physical» sense which signifies the end of the organism’s biological processes. On the other hand, we constitute «death» as the «existential/practical death»/«death-of-possibility». By that I mean an annihilation of all possibilities, and projects. In short, it is a situation when one’s life suddenly loses all its meaning and value: death of meaning. I argue that what constitutes the significance of «death-as-biological» for us is what I call the «existential/practical death» or «death-of-possibility». I use the phenomena of mourning and suicide to illustrate my point better. Reflecting on whether it is bad to die, I claim that if we accept the hypotheses I am defending in the paper, it appears that death is bad because it entails the loss of all possibilities. I also want to show that people’s desire for immortality is in fact reasonable, because the more one lives, the more possibilities one is able to realize. In other words, people’s desire for immortality is grounded in the essential understanding of the phenomenon of «life» as a possibility. Reflecting on whether there is life after death, my answer is twofold. Since there is no scientific evidence of life after physical/biological death, I think there is no reason to believe in such as well. But when it comes to the question whether there is life after the existential/practical death, my answer is positive: «Yes, there is!» I try to show that it is always possible to find the meaning of life even in the light of the most terrible events. In this sense, there is always a light at the end of the tunnel.
{"title":"«Life» and «Death». An Inquiry into Essential Meaning of These Phenomena","authors":"A. Leonov","doi":"10.31812/apd.v0i22.4445","DOIUrl":"https://doi.org/10.31812/apd.v0i22.4445","url":null,"abstract":"In this paper, I am dealing with the phenomena of «life» and «death». The questions that I attempt to answer are «What is life, and what is death?», «Is it bad to die?» and «Is there life after death?». The method that I am using in this paper is that of phenomenology. The latter I understand as an inquiry into meaning, that is, what makes this or that phenomenon as such. Thus, I am approaching the phenomena in question from the point of view of their meaning in the first place. I claim that ordinarily we constitute phenomena of «life» and «death» in a twofold way. When it comes to «life», one can specify «life-as-biological», and «life-as-a-possibility» senses. The former I understand as a cluster of biological processes that unfold in physical time. By «life-as-a-possibility», I understand a cluster of projects, potentials that depend on our subjectivity. I claim that we essentially perceive life-as-biological through life-as-a-possibility. When it comes to «death», I argue that we essentially constitute this phenomenon in a similar manner. On the one hand, we perceive «death» in the «death-as-biological/physical» sense which signifies the end of the organism’s biological processes. On the other hand, we constitute «death» as the «existential/practical death»/«death-of-possibility». By that I mean an annihilation of all possibilities, and projects. In short, it is a situation when one’s life suddenly loses all its meaning and value: death of meaning. I argue that what constitutes the significance of «death-as-biological» for us is what I call the «existential/practical death» or «death-of-possibility». I use the phenomena of mourning and suicide to illustrate my point better. Reflecting on whether it is bad to die, I claim that if we accept the hypotheses I am defending in the paper, it appears that death is bad because it entails the loss of all possibilities. I also want to show that people’s desire for immortality is in fact reasonable, because the more one lives, the more possibilities one is able to realize. In other words, people’s desire for immortality is grounded in the essential understanding of the phenomenon of «life» as a possibility. Reflecting on whether there is life after death, my answer is twofold. Since there is no scientific evidence of life after physical/biological death, I think there is no reason to believe in such as well. But when it comes to the question whether there is life after the existential/practical death, my answer is positive: «Yes, there is!» I try to show that it is always possible to find the meaning of life even in the light of the most terrible events. In this sense, there is always a light at the end of the tunnel.","PeriodicalId":305298,"journal":{"name":"Актуальні проблеми духовності","volume":"10 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125379891","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：