{"title":"Особливості хірургічного лікування нестабільності грудинно-реберного каркасу при бойовій хірургічній травмі","authors":"O. O. Melnychenko","doi":"10.46847/ujmm.2023.3(4)-192","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Вступ. Травма, а особливо бойова травма в Україні, на жаль, набула надзвичайної актуальності з початком російського вторгнення в 2014 році, а з початком повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року це питання актуалізувалось з новою силою. Сучасна бойова хірургічна травма різноманітна і включає вогнепальні поранення й невогнепальні травми та ураження різними видами зброї. Зі зміною характеру бойових дій змінюється й структура бойової травми. Так в часи Другої світової війни переважну кількість поранень отримували в ближніх боях і травма мала в основному ізольований характер. Сучасні війни ведуться із активним застосуванням артилерії та авіації, що призвело до різкого зростання кількості множинних, поєднаних та комбінованих травм.
 Мета: на клінічному прикладі продемонструвати особливості хірургічного лікування нестабільності грудинно-реберного каркасу при бойовій хірургічній травмі.
 Матеріали та методи. Проводиться ретроспективно-проспективне дослідження постраждалих із нестабільністю грудинно-реберного каркасу на базі КМК ЛШМД та НВМКЦ «ГВКГ». В дослідження включено 123 постраждалих, які розділені на 2 групи. Основна група – 56 постраждалих, яким виконували операції, направлені на стабілізацію грудинно-реберного каркасу і 67 постраждалих, що лікувались консервативно.
 Результати. Стабілізація грудинно-реберного каркасу сприяє усуненню парадоксального дихання, зменшенню больових відчуттів, скорочує терміни перебування у ВРІТ, штучної вентиляції легень і зменшує кількість ускладнень, пов’язаних із ШВЛ.
 Висновки. Описаний клінічний випадок ілюструє, що вогнепальні рани потребують етапних обробок кожні 3-4 доби з метою видалення некротичних тканин, механічної санації за допомогою УЗ-кавітації чи системи пульс-лаваж терапії та застосування розчинів антисептиків для подавлення росту флори. Перед кожною хірургічною обробкою слід робити посів на мікрофлору з рани. Закриття дефектів та операції на кісткових структурах можливі тільки при відсутності запалення та росту мікрофлори. NPWT терапія в поєднанні зі штучною вентиляцією легень є гарним поєднанням для тимчасової стабілізації грудинно-реберного каркасу.","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":"10 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.3(4)-192","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Вступ. Травма, а особливо бойова травма в Україні, на жаль, набула надзвичайної актуальності з початком російського вторгнення в 2014 році, а з початком повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року це питання актуалізувалось з новою силою. Сучасна бойова хірургічна травма різноманітна і включає вогнепальні поранення й невогнепальні травми та ураження різними видами зброї. Зі зміною характеру бойових дій змінюється й структура бойової травми. Так в часи Другої світової війни переважну кількість поранень отримували в ближніх боях і травма мала в основному ізольований характер. Сучасні війни ведуться із активним застосуванням артилерії та авіації, що призвело до різкого зростання кількості множинних, поєднаних та комбінованих травм.
Мета: на клінічному прикладі продемонструвати особливості хірургічного лікування нестабільності грудинно-реберного каркасу при бойовій хірургічній травмі.
Матеріали та методи. Проводиться ретроспективно-проспективне дослідження постраждалих із нестабільністю грудинно-реберного каркасу на базі КМК ЛШМД та НВМКЦ «ГВКГ». В дослідження включено 123 постраждалих, які розділені на 2 групи. Основна група – 56 постраждалих, яким виконували операції, направлені на стабілізацію грудинно-реберного каркасу і 67 постраждалих, що лікувались консервативно.
Результати. Стабілізація грудинно-реберного каркасу сприяє усуненню парадоксального дихання, зменшенню больових відчуттів, скорочує терміни перебування у ВРІТ, штучної вентиляції легень і зменшує кількість ускладнень, пов’язаних із ШВЛ.
Висновки. Описаний клінічний випадок ілюструє, що вогнепальні рани потребують етапних обробок кожні 3-4 доби з метою видалення некротичних тканин, механічної санації за допомогою УЗ-кавітації чи системи пульс-лаваж терапії та застосування розчинів антисептиків для подавлення росту флори. Перед кожною хірургічною обробкою слід робити посів на мікрофлору з рани. Закриття дефектів та операції на кісткових структурах можливі тільки при відсутності запалення та росту мікрофлори. NPWT терапія в поєднанні зі штучною вентиляцією легень є гарним поєднанням для тимчасової стабілізації грудинно-реберного каркасу.