Радянська гендерна політика 1920-х рр.: запорізький вимір

Abstract

Метою статті є висвітлення радянської гендерної політики щодо жінок на Запоріжжі у 1920-х рр., розкриття її основних завдань, інструментів, засобів реалізації та результатів. Наукова новизна статті полягає у комплексному розкритті завдань і напрямів реалізації радянської гендерної політики на Запоріжжі у 1920-х рр., зокрема висвітленні особливостей залучення жінок до виробництва, членства в більшовицькій партії, проведенні компанії лікнепу. Висвітлено результати емансипаційних практик на матеріалі Запорізького краю. Висновки. Гендерна політика 1920-х рр. на Запоріжжі мала типовий перелік завдань, основною метою яких мала стати радянська емансипація жінки: збільшення ролі жінок у виробництві, зменшення зайнятості побутовими питаннями, підвищення їх освітнього рівня та представництва у більшовицькій партії. Провідна роль в емансипаційній діяльності відводилася делегатському руху, який через охоплення широкого кола учасниць мав прискорити радянізацію жіноцтва. Водночас, через стійкість традиційних гендерних відносин і гендерного розподілу праці в регіоні виконання емансипаційних завдань мало обмежену успішність. Так, кількісні показники делегатського руху зростали, але реальна зацікавленість у ньому жінок в другій половині 1920-х рр. йшла на спад. «Втягнення» жінок до виробництва, не дивлячись збільшення їх чисельності на низці великих підприємств, не змінило структуру гендерного розподілу зайнятості у промисловості регіону. Навіть на великих промислових підприємствах міста Запоріжжя, де діяльність окржінвідділу була найбільш послідовною, частка жінок серед робітників не досягла 9% на кінець 1920-х рр. Водночас жінки отримали більш широкі можливості для праці з будівництвом ДніпроГЕСу. Декларативна важливість питання з розширення представництва жінок у більшовицькій партії зумовила, поруч з усталеними практиками (як прийом жінок до партії на 8 березня), пошук інструментів з їх «рекрутування» на початку 1920-х рр. Однак на кінець 1920-х рр. частка жінок в більшовицькій партії залишилася фактично не змінною (за даними Запорізької округи – 10%). Обмеженими були успіхи з ліквідації жіночої неписьменності та розвитку соціальної інфраструктури. Однак всі ці практики з радянської емансипації стимулювали активність жінок, і надавали додаткові можливості для їх реалізації.