Механізми мережевого управління в діяльності органів публічної влади: сутність понять

Abstract

Мета статті полягає у визначенні понятійно-термінологічного апарату дослідження механізмів мережевого управління в діяльності органів публічної влади. Актуальність дослідження. Хоч рівень довіри громадян до діяльності органів місцевого самоврядування щороку зростає і становить 59%, однак існує недовіра до органів державної влади – чиновникам (64%), політичним партіям (63%), судам (59%), Верховній Раді України (51%). Стверджується, що нині, в умовах введення воєнного стану в Україні та системної кризи, в діяльності органів публічної влади актуальності набувають питання ефективної комунікації з громадськістю, а також формування та реалізації механізмів мережевого управління. Результати. Нормативно-правове забезпечення функціонування інституту взаємодії органів публічної влади з громадськістю перебуває у стані постійних трансформаційних змін відповідно до вимог сьогодення. У зв’язку з цим визначено основні нормативно-правові акти, які опосередковано врегульовують питання мережевого управління в діяльності органів публічної влади. Доведено, що потребують уточнення сутність окремих понять і термінів щодо впровадження механізмів мережевого управління в діяльність органів публічної влади. На сьогодні мережеве суспільство розглядається науковцями як процеси формування та реалізації механізмів мережевого управління в діяльності органів публічної влади з метою покращення взаємодії з громадськістю. Висновки. Уточнено понятійно-термінологічний апарат дослідження механізмів мережевого управління в діяльності органів публічної влади. Поняття «механізм мережевого управління» визначено як комплексний механізм, який об’єднує правове, адміністративне, організаційне, кадрове, фінансове та технічне забезпечення діяльності органів публічної влади щодо мережевої взаємодії з громадянами. При цьому термін «мережева взаємодія в діяльності органів публічної влади» означає таку організаційно-правову форму адміністративно-управлінської діяльності при якій розширюється мобільна взаємодія органів публічної влади з громадськістю, а також підвищується ефективність контролю за прийняттям і реалізацією управлінських рішень. Стверджується, що є необхідність у створенні горизонтальної інфраструктури мережевого управління, зокрема, серед іншого, експертно-консультативно-дорадчих груп при органах публічної влади.