Метою статті є методологічний аналіз дослідження держаних механізмів захисту національних цінностей у сфері науки «Державне управління». Предметом дослідження є комплекс принципів, методів та наукових підходів державного управління захистом національних цінностей, які використовуються в Україні та зарубіжних країнах.
Методологічною основою дослідження є теоретичне обґрунтування особливостей державних механізмів захисту національних цінностей з позицій системного, аналітичного, історичного, аксіологічного підходів; системи взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, зокрема, порівняльного, ситуативного, системного та структурно-функціонального аналізу.
Для досягнення мети і завдань дослідження автором представлено результати аналізу та систематизації наукових праць вітчизняних учених з питання захисту національних цінностей, окреслено методологічні підходи до дослідження державних механізмів захисту національних цінностей особистості, цінності суспільства та цінності держави. Окреслено структуру дисертаційної роботи, анотації до кожного з розділів, які будується на емпіричній базі результатів проведеного опитування студентів у 2022-2023 роках під час повномасштабного загарбницького вторгнення росії в Україну щодо визначення базових цінностей українського суспільства (базою дослідження були – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Чорноморський національний університет імені Петра Могили та ДЗВО «Університет менеджменту освіти» АПНУ) .
Для проведення опитування автором статті представлено анкету щодо для визначення українцями базових національних цінностей, якими є соборність, соціальна справедливiсть, патрiотизм, терпимiсть, духовність, гостиннiсть, повага до родини, “кордоцентризм” та низка iнших, що складають основу нашої української ментальностi. Російська збройна агресія проти України розглядається українською громадськістю як війна цінностей. Авторське обґрунтування методології дослідження державних механізмів захистом національних цінностей в Україні здійснено задля перспективного урядування майбутнього з питання змiцнення суверенiтету, збереження територiальної цiлiсностi України.
{"title":"Методологія дослідження державних механізмів захисту національних цінностей у сфері науки «Державне управління»","authors":"Станіслав Ларін","doi":"10.15421/152327","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/152327","url":null,"abstract":"Метою статті є методологічний аналіз дослідження держаних механізмів захисту національних цінностей у сфері науки «Державне управління». Предметом дослідження є комплекс принципів, методів та наукових підходів державного управління захистом національних цінностей, які використовуються в Україні та зарубіжних країнах.
 Методологічною основою дослідження є теоретичне обґрунтування особливостей державних механізмів захисту національних цінностей з позицій системного, аналітичного, історичного, аксіологічного підходів; системи взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, зокрема, порівняльного, ситуативного, системного та структурно-функціонального аналізу.
 Для досягнення мети і завдань дослідження автором представлено результати аналізу та систематизації наукових праць вітчизняних учених з питання захисту національних цінностей, окреслено методологічні підходи до дослідження державних механізмів захисту національних цінностей особистості, цінності суспільства та цінності держави. Окреслено структуру дисертаційної роботи, анотації до кожного з розділів, які будується на емпіричній базі результатів проведеного опитування студентів у 2022-2023 роках під час повномасштабного загарбницького вторгнення росії в Україну щодо визначення базових цінностей українського суспільства (базою дослідження були – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Чорноморський національний університет імені Петра Могили та ДЗВО «Університет менеджменту освіти» АПНУ) .
 Для проведення опитування автором статті представлено анкету щодо для визначення українцями базових національних цінностей, якими є соборність, соціальна справедливiсть, патрiотизм, терпимiсть, духовність, гостиннiсть, повага до родини, “кордоцентризм” та низка iнших, що складають основу нашої української ментальностi. Російська збройна агресія проти України розглядається українською громадськістю як війна цінностей. Авторське обґрунтування методології дослідження державних механізмів захистом національних цінностей в Україні здійснено задля перспективного урядування майбутнього з питання змiцнення суверенiтету, збереження територiальної цiлiсностi України.","PeriodicalId":31147,"journal":{"name":"Aspekti Publicnogo Upravlinna","volume":"33 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135841137","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розвиток виробництва і швидке зростання міст у 20 столітті призвело до забруднення навколишнього середовища, що істотно позначилося на екологічному стані міст і комфортності проживання в них. Концепція «Smart City» стала цифровою відповіддю на численні проблеми міського розвитку та механізмом створення комфортного міського середовища для людей у нинішньому столітті.
Метою даного дослідження є визначення основних векторів застосування концепції «Smart City» та цифрових технологій для забезпечення комфортного міського середовища при підготовці до вирішення проблем відбудови українських міст після війни.
Відзначено, що в контексті концепції «Smart City» термін «Smart» не означає «розумний». Це дуже влучне співпадіння, яке набуло широко розповсюдження в media, але воно завуальовує істинне значення терміну. В дійсності термін «Smart» є мнемонічною абревіатурою яка утворена з англійських слів – specific, measurable, assignable, realistic, time-related, тобто конкретна, вимірювана, має виконавця, реалістична, обмежена в часі.
Проаналізовано: сфері застосування концепції «Smart City», досвід її реалізації, різні визначення поняття «Smart City», взаємозв'язок між концепцією «Smart City» та цифровими технологіями, складнощі в реалізації концепції «Smart City».
Робиться висновок, що не тільки цифрові технології потрібні для реалізації концепції «Smart City». Такі проекти виходять далеко за рамки простого забезпечення підключення всіх до Інтернету або надання доступу до інформації про адміністративні послуги. Ініціативи «Smart City» перетворюють такі послуги в цифрову комунікацію жителів громад з владою, повністю змінюють спосіб створення та управління міським середовищем, а також спосіб, у який жителі міст взаємодіють та живуть в цьому середовищі.
{"title":"Концепція «Smart City» та цифрові технології забезпечення комфортного міського середовища","authors":"Марія Миргородська","doi":"10.15421/152323","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/152323","url":null,"abstract":"Розвиток виробництва і швидке зростання міст у 20 столітті призвело до забруднення навколишнього середовища, що істотно позначилося на екологічному стані міст і комфортності проживання в них. Концепція «Smart City» стала цифровою відповіддю на численні проблеми міського розвитку та механізмом створення комфортного міського середовища для людей у нинішньому столітті.
 Метою даного дослідження є визначення основних векторів застосування концепції «Smart City» та цифрових технологій для забезпечення комфортного міського середовища при підготовці до вирішення проблем відбудови українських міст після війни.
 Відзначено, що в контексті концепції «Smart City» термін «Smart» не означає «розумний». Це дуже влучне співпадіння, яке набуло широко розповсюдження в media, але воно завуальовує істинне значення терміну. В дійсності термін «Smart» є мнемонічною абревіатурою яка утворена з англійських слів – specific, measurable, assignable, realistic, time-related, тобто конкретна, вимірювана, має виконавця, реалістична, обмежена в часі.
 Проаналізовано: сфері застосування концепції «Smart City», досвід її реалізації, різні визначення поняття «Smart City», взаємозв'язок між концепцією «Smart City» та цифровими технологіями, складнощі в реалізації концепції «Smart City».
 Робиться висновок, що не тільки цифрові технології потрібні для реалізації концепції «Smart City». Такі проекти виходять далеко за рамки простого забезпечення підключення всіх до Інтернету або надання доступу до інформації про адміністративні послуги. Ініціативи «Smart City» перетворюють такі послуги в цифрову комунікацію жителів громад з владою, повністю змінюють спосіб створення та управління міським середовищем, а також спосіб, у який жителі міст взаємодіють та живуть в цьому середовищі.","PeriodicalId":31147,"journal":{"name":"Aspekti Publicnogo Upravlinna","volume":"38 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135841312","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття присвячена проблематиці децентралізації публічної влади, зокрема, аналізу впливу цього процесу на розвиток сільських територій України. Метою статті є визначення основних напрямів децентралізації публічної влади в Україні та узагальнення механізмів її впливу на рівень розвитку сільських територій у контексті процесу демократизації. Актуальність дослідження полягає в тому, що, починаючи з 2014 року, в Україні здійснюється реформа, спрямована на децентралізацію публічної влади, яка, зокрема, детермінує створення умов для сталого розвитку територіальних громад, забезпечення їх спроможності та самодостатності. Результати. З’ясовано, що пріоритетним засобом забезпечення самодостатності та спроможності територіальних громад є створення умов для формування ефективних фінансово-економічних механізмів (механізм наповнення бюджету, система оподаткування, умови для концентрації фінансових ресурсів тощо). Наведено успішні практики децентралізації – появилися сільські громади, які відчули переваги реформи. Успішні процеси децентралізації детермінують переформатування регіональних ідентичностей, створюючи умови для появи нових конструктивних моделей колективної ідентичності. Продемонстровано, що найвищий відсоток успішних практик децентралізації припадає на сільські території південних та західних областей України. Сільські території східних областей України значно відстають у здобутті навичок користування здобутками реформи децентралізації. Зазначено, що переформатування регіональних ідентичностей в умовах децентралізації вкрай важливе для включення у нові спільноти не лише постійних мешканців сільських територій, але й внутрішніх мігрантів, які знайшли нові домівки, рятуючись від війни, спричиненої російським вторгненням в Україну. Зроблено висновки, що успішна децентралізація здатна стати запорукою незворотності демократизаційного процесу.
{"title":"Децентралізація публічної влади в Україні як чинник демократичного розвитку сільських територій","authors":"Богдан Куц","doi":"10.15421/152317","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/152317","url":null,"abstract":"Стаття присвячена проблематиці децентралізації публічної влади, зокрема, аналізу впливу цього процесу на розвиток сільських територій України. Метою статті є визначення основних напрямів децентралізації публічної влади в Україні та узагальнення механізмів її впливу на рівень розвитку сільських територій у контексті процесу демократизації. Актуальність дослідження полягає в тому, що, починаючи з 2014 року, в Україні здійснюється реформа, спрямована на децентралізацію публічної влади, яка, зокрема, детермінує створення умов для сталого розвитку територіальних громад, забезпечення їх спроможності та самодостатності. Результати. З’ясовано, що пріоритетним засобом забезпечення самодостатності та спроможності територіальних громад є створення умов для формування ефективних фінансово-економічних механізмів (механізм наповнення бюджету, система оподаткування, умови для концентрації фінансових ресурсів тощо). Наведено успішні практики децентралізації – появилися сільські громади, які відчули переваги реформи. Успішні процеси децентралізації детермінують переформатування регіональних ідентичностей, створюючи умови для появи нових конструктивних моделей колективної ідентичності. Продемонстровано, що найвищий відсоток успішних практик децентралізації припадає на сільські території південних та західних областей України. Сільські території східних областей України значно відстають у здобутті навичок користування здобутками реформи децентралізації. Зазначено, що переформатування регіональних ідентичностей в умовах децентралізації вкрай важливе для включення у нові спільноти не лише постійних мешканців сільських територій, але й внутрішніх мігрантів, які знайшли нові домівки, рятуючись від війни, спричиненої російським вторгненням в Україну. Зроблено висновки, що успішна децентралізація здатна стати запорукою незворотності демократизаційного процесу.","PeriodicalId":31147,"journal":{"name":"Aspekti Publicnogo Upravlinna","volume":"5 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135841316","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Мета. Постановка проблеми визначення статусу територіальної громади як юридичної особи публічного права та окреслення окремих правових і публічноуправлінських аспектів набуття такого статусу.
Актуальність. Важливість дослідження зумовлена практичними потребами уточнення статусу територіальної громади та водночас дискусійністю низки питань, пов’язнаних із цим.
Результати. Простежено системоутворюючу роль територіальної громади для інституту місцевого самоврядування на рівні конституційно-правових норм та відсутність ґрунтовного осмислення наслідків закріплення за територіальною громадою статусу юридичної особи публічного права. Узагальнено характеристики територіальної громади, які визначають її роль у здійсненні публічної самоврядної влади. Обґрунтовано потребу системного підходу до законодавчого визначення статусу територіальної громади з урахуванням правових, організаційних, матеріальних, фінансових основ її функціонування.
Висновки. Виокремлено політичний (ризики територіальної цілісності держави, загроза сепаратизму, несвоєчасність питання в теперішніх умовах існування держави; наявні можливості територіальної громади самостійно реалізовувати права і обов’язки, необхідні повноваження для захисту інтересів жителів територіальної громади) та правовий (відсутність цілісного доктринального бачення правового статусу територіальної громади й консенсусу поглядів щодо цього) фактори, які визначають погляди на територіальну громаду як юридичну особу публічного права. Підтверджено, що надання територіальній громаді статусу юридичної особи публічного права зумовлює необхідність внесення відповідних уточнень і змін до законодавства: остаточне визначення варіанта назви первинного суб’єкта місцевого самоврядування, зміцнення ролі статуту територіальної громади та ін. Подальший розгляд статусу територіальної громади як юридичної особи публічного права потребує вивчення досвіду європейських країн щодо врегулювання правосуб’єктності на місцевому рівні
{"title":"Територіальна громада як юридична особа публічного права: загальні проблеми теорії та практики","authors":"Тетяна Тарасенко","doi":"10.15421/152316","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/152316","url":null,"abstract":"Мета. Постановка проблеми визначення статусу територіальної громади як юридичної особи публічного права та окреслення окремих правових і публічноуправлінських аспектів набуття такого статусу.
 Актуальність. Важливість дослідження зумовлена практичними потребами уточнення статусу територіальної громади та водночас дискусійністю низки питань, пов’язнаних із цим.
 Результати. Простежено системоутворюючу роль територіальної громади для інституту місцевого самоврядування на рівні конституційно-правових норм та відсутність ґрунтовного осмислення наслідків закріплення за територіальною громадою статусу юридичної особи публічного права. Узагальнено характеристики територіальної громади, які визначають її роль у здійсненні публічної самоврядної влади. Обґрунтовано потребу системного підходу до законодавчого визначення статусу територіальної громади з урахуванням правових, організаційних, матеріальних, фінансових основ її функціонування.
 Висновки. Виокремлено політичний (ризики територіальної цілісності держави, загроза сепаратизму, несвоєчасність питання в теперішніх умовах існування держави; наявні можливості територіальної громади самостійно реалізовувати права і обов’язки, необхідні повноваження для захисту інтересів жителів територіальної громади) та правовий (відсутність цілісного доктринального бачення правового статусу територіальної громади й консенсусу поглядів щодо цього) фактори, які визначають погляди на територіальну громаду як юридичну особу публічного права. Підтверджено, що надання територіальній громаді статусу юридичної особи публічного права зумовлює необхідність внесення відповідних уточнень і змін до законодавства: остаточне визначення варіанта назви первинного суб’єкта місцевого самоврядування, зміцнення ролі статуту територіальної громади та ін. Подальший розгляд статусу територіальної громади як юридичної особи публічного права потребує вивчення досвіду європейських країн щодо врегулювання правосуб’єктності на місцевому рівні","PeriodicalId":31147,"journal":{"name":"Aspekti Publicnogo Upravlinna","volume":"18 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135841592","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У зв’язку з дефіцитом фінансових і матеріальних ресурсів, відсутністю ефективних механізмів і заходів соціального захисту українського населення та підтримки соціальної інфраструктури і важливих галузей соціальних послуг, соціальна сфера переживає глибоку кризу, що суттєво позначається на стані її невід’ємної складової – соціально-культурній інфраструктурі. Найбільш відчутна кризова ситуація у сільській місцевості.
Метою статті є здійснення аналізу сучасного стану соціально-культурної складової сільської інфраструктури України, визначити основні тенденції й проблеми в її розвитку, а також визначити суттєві виклики, що постали перед країною за останнє десятиріччя.
Дослідження дозволило визначити суттєві виклики, що постали перед Україною за останнє десятиріччя. Вони спричинені такими подіями, як окупація російськими військами частини східної та південної української території, що спричинило значну внутрішню міграцію населення на підконтрольні Україні території та появу нових категорій населення, які потребують додаткового соціального захисту; введення карантинних обмежень в Україні у зв’язку з поширення коронавірусної хвороби COVID-19, що суттєво змінили роботу більшості складових соціальної інфраструктури (освіти, культури, охорони здоров’я, торгівлі, транспортного обслуговування); повномасштабна російська агресія проти України, що значно вплинула на обмеження доступу до базових потреб людини, несе загрозу її життю і здоров’ю, спричиняє значні інфраструктурні руйнування соціального значення та спровокувала появу нової масштабної міграційної хвилі українців у межах України і за кордон.
Узагальнення статистичних даних щодо стану соціально-культурної складової сільської інфраструктури дозволило виділити основні тенденції та проблеми у її розвитку, серед яких найголовнішими є скорочення кількості закладів та чисельності користувачів послуг у них; застарілість матеріально-технічної бази та будівель закладів; повна чи часткова руйнація соціально-культурних об’єктів прифронтових та окупованих сільських населених пунктів; загострення соціальних проблем із-за переходу дітей і молоді на дистанційний режим навчання; низький рівень оснащеності медичних закладів сучасним обладнанням; низький рівень реалізації культурно-дозвілевих потреб і відпочинку; потреба в зміні організаційно-правових форм господарювання, веденні ефективної маркетингової політики щодо просування послуг закладів культури та музейних установ на внутрішній та зовнішній ринок та ін.
{"title":"Аналіз сучасного стану здійснення публічного управління соціально-культурною складовою інфраструктури сільських територій в Україні","authors":"Віктор Оробей","doi":"10.15421/152326","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/152326","url":null,"abstract":"У зв’язку з дефіцитом фінансових і матеріальних ресурсів, відсутністю ефективних механізмів і заходів соціального захисту українського населення та підтримки соціальної інфраструктури і важливих галузей соціальних послуг, соціальна сфера переживає глибоку кризу, що суттєво позначається на стані її невід’ємної складової – соціально-культурній інфраструктурі. Найбільш відчутна кризова ситуація у сільській місцевості.
 Метою статті є здійснення аналізу сучасного стану соціально-культурної складової сільської інфраструктури України, визначити основні тенденції й проблеми в її розвитку, а також визначити суттєві виклики, що постали перед країною за останнє десятиріччя.
 Дослідження дозволило визначити суттєві виклики, що постали перед Україною за останнє десятиріччя. Вони спричинені такими подіями, як окупація російськими військами частини східної та південної української території, що спричинило значну внутрішню міграцію населення на підконтрольні Україні території та появу нових категорій населення, які потребують додаткового соціального захисту; введення карантинних обмежень в Україні у зв’язку з поширення коронавірусної хвороби COVID-19, що суттєво змінили роботу більшості складових соціальної інфраструктури (освіти, культури, охорони здоров’я, торгівлі, транспортного обслуговування); повномасштабна російська агресія проти України, що значно вплинула на обмеження доступу до базових потреб людини, несе загрозу її життю і здоров’ю, спричиняє значні інфраструктурні руйнування соціального значення та спровокувала появу нової масштабної міграційної хвилі українців у межах України і за кордон.
 Узагальнення статистичних даних щодо стану соціально-культурної складової сільської інфраструктури дозволило виділити основні тенденції та проблеми у її розвитку, серед яких найголовнішими є скорочення кількості закладів та чисельності користувачів послуг у них; застарілість матеріально-технічної бази та будівель закладів; повна чи часткова руйнація соціально-культурних об’єктів прифронтових та окупованих сільських населених пунктів; загострення соціальних проблем із-за переходу дітей і молоді на дистанційний режим навчання; низький рівень оснащеності медичних закладів сучасним обладнанням; низький рівень реалізації культурно-дозвілевих потреб і відпочинку; потреба в зміні організаційно-правових форм господарювання, веденні ефективної маркетингової політики щодо просування послуг закладів культури та музейних установ на внутрішній та зовнішній ринок та ін.","PeriodicalId":31147,"journal":{"name":"Aspekti Publicnogo Upravlinna","volume":"34 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135841136","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Метою статті є визначення основних переваг застосування штучного інтелекту для зниження корупційних ризиків у сфері публічних закупівель, а також надання практичних рекомендацій щодо максимізації рівня впровадження його алгоритмів та технологій. Проаналізовано нормативні, організаційні та технологічні особливості здійснення публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Визначено недоліки застосування принципу «top-down» для фінансового плануванні обсягів публічних закупівель органами державної влади. Констатовано, що закупівельний процес продовжує бути адміністративно обтяжливим, а його процедури є персистентними та часоємними, через необхідність заповнення складних форм, які вимагають значних людських ресурсів. Доведено, що для послідовного впровадження штучного інтелекту слід враховувати передусім переваги його технологій й алгоритми, які будуть використовуватися для зниження корупційних ризиків, підвищення ефективності та результативності публічних закупівель. Визначено основні переваги алгоритмів та технологій штучного інтелекту за умови їх впровадження у сферу публічних закупівель, що сприятиме заощадженню бюджету для замовників та/або отримання прибутку для постачальників (своєчасне та належне інформування потенційних учасників закупівельного процесу; моніторинг великих масивів даних відкритих тендерів; планування, здійснення аналітичної та прогностичної діяльності; роботизація трудомістких, рутинних, стандартних, типових та повторюваних операцій; оптимізація та/або узгодження внутрішніх операцій закупівельного процесу; розробка стратегій з управління закупівельним процесом). Доведено, необхідність використання чат-ботів, побудованих на основі спеціальних програмних рішень штучного інтелекту, які завдяки використанню технології «machine learning» зможуть аналізувати типові помилки та існуючі проблеми закупівельних процесів, допомагати учасникам відкритих торгів правильно заповнити та своєчасно подати свої пропозиції. Чат-боти зможуть стати транспарентною комунікативною платформою для подання, обробки інформації та забезпечення зворотного зв’язку, виключаючи «людський фактор», що суттєво обмежить безпосередню комунікацію між замовником та учасниками тендеру, забезпечить здорову конкуренцію та сприятиме уникненню можливих корупційних ризиків. Надано практичні рекомендації для максимізації рівня впровадження алгоритмів та технологій штучного інтелекту, а саме необхідно: для розробки оптимальних алгоритмів закупівельних процедур вдосконалити механізм підготовки процедур відкритих торгів та укладання контрактів через впровадження системи оцінювання та аналізу даних попередніх торгів та контрактів; обирати роботи, товари і послуги, які краще підходять для проведення відкритих торгів, їх необхідний обсяг та оптимальну вартість за допомогою оптимізаційних алгоритмів та машинного навчання.
{"title":"Штучний інтелект як інструмент зниження корупційних ризиків у сфері публічних закупівель","authors":"Олександр Карпенко, Юлія Карпенко, Денис Герман","doi":"10.15421/152328","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/152328","url":null,"abstract":"Метою статті є визначення основних переваг застосування штучного інтелекту для зниження корупційних ризиків у сфері публічних закупівель, а також надання практичних рекомендацій щодо максимізації рівня впровадження його алгоритмів та технологій. Проаналізовано нормативні, організаційні та технологічні особливості здійснення публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Визначено недоліки застосування принципу «top-down» для фінансового плануванні обсягів публічних закупівель органами державної влади. Констатовано, що закупівельний процес продовжує бути адміністративно обтяжливим, а його процедури є персистентними та часоємними, через необхідність заповнення складних форм, які вимагають значних людських ресурсів. Доведено, що для послідовного впровадження штучного інтелекту слід враховувати передусім переваги його технологій й алгоритми, які будуть використовуватися для зниження корупційних ризиків, підвищення ефективності та результативності публічних закупівель. Визначено основні переваги алгоритмів та технологій штучного інтелекту за умови їх впровадження у сферу публічних закупівель, що сприятиме заощадженню бюджету для замовників та/або отримання прибутку для постачальників (своєчасне та належне інформування потенційних учасників закупівельного процесу; моніторинг великих масивів даних відкритих тендерів; планування, здійснення аналітичної та прогностичної діяльності; роботизація трудомістких, рутинних, стандартних, типових та повторюваних операцій; оптимізація та/або узгодження внутрішніх операцій закупівельного процесу; розробка стратегій з управління закупівельним процесом). Доведено, необхідність використання чат-ботів, побудованих на основі спеціальних програмних рішень штучного інтелекту, які завдяки використанню технології «machine learning» зможуть аналізувати типові помилки та існуючі проблеми закупівельних процесів, допомагати учасникам відкритих торгів правильно заповнити та своєчасно подати свої пропозиції. Чат-боти зможуть стати транспарентною комунікативною платформою для подання, обробки інформації та забезпечення зворотного зв’язку, виключаючи «людський фактор», що суттєво обмежить безпосередню комунікацію між замовником та учасниками тендеру, забезпечить здорову конкуренцію та сприятиме уникненню можливих корупційних ризиків. Надано практичні рекомендації для максимізації рівня впровадження алгоритмів та технологій штучного інтелекту, а саме необхідно: для розробки оптимальних алгоритмів закупівельних процедур вдосконалити механізм підготовки процедур відкритих торгів та укладання контрактів через впровадження системи оцінювання та аналізу даних попередніх торгів та контрактів; обирати роботи, товари і послуги, які краще підходять для проведення відкритих торгів, їх необхідний обсяг та оптимальну вартість за допомогою оптимізаційних алгоритмів та машинного навчання.","PeriodicalId":31147,"journal":{"name":"Aspekti Publicnogo Upravlinna","volume":"16 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135841318","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Метою статті є аналіз теоретичних та практичних аспектів впровадження механізмів Government Relations (GR) у систему взаємодії політичної влади та бізнесу. GR розглядається у порівнянні з лобіюванням та зв'язками з громадськістю як елементи соціальної взаємодії в контексті цифрової трансформації. Зазначається, що цифрові комунікації дозволяють GR створювати нові можливості для забезпечення координації інтересів влади, бізнесу та громадянського суспільства. GR є важливим механізмом демократичного розвитку країни, оскільки дає можливість бізнесу та інститутам громадянського суспільства впливати на формування архітектури уряду.
Зроблено висновок, що GR в Україні є важливим інструментом діалогу між органами державної влади та бізнесом, від якого залежать: якість державного управління, умови конкуренції, розвиток бізнесу в цілому. Такий діалог потребує законодавчого захисту та механізмів прийняття на його основі рішень, обов'язкових для виконання всіма сторонами. Бізнес, орієнтований на цифрову перспективу у повоєнний період відновлення економіки, насамперед очікує від влади стабільних правил гри та дотримання їх усіма політичними суб'єктами.
В умовах воєнного стану ще важливішим стає об'єднання зусиль бізнесу та держави для формування цивілізованого ринку GR послуг. Також назрілою стала необхідність інституціоналізації професії «GR спеціаліст», використання сучасних цифрових комунікацій для обміну інформацією між GR фахівцями та просування цивілізованих GR технологій у корпоративній політиці. Разом з іншими демократичними перетвореннями це може сприяти зменшенню корупційної складової у взаємодії влади та бізнесу в Україні.
{"title":"Роль Government Relations у взаємодії публічної влади та бізнесу","authors":"Юрій Магиляс","doi":"10.15421/152321","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/152321","url":null,"abstract":"Метою статті є аналіз теоретичних та практичних аспектів впровадження механізмів Government Relations (GR) у систему взаємодії політичної влади та бізнесу. GR розглядається у порівнянні з лобіюванням та зв'язками з громадськістю як елементи соціальної взаємодії в контексті цифрової трансформації. Зазначається, що цифрові комунікації дозволяють GR створювати нові можливості для забезпечення координації інтересів влади, бізнесу та громадянського суспільства. GR є важливим механізмом демократичного розвитку країни, оскільки дає можливість бізнесу та інститутам громадянського суспільства впливати на формування архітектури уряду.
 Зроблено висновок, що GR в Україні є важливим інструментом діалогу між органами державної влади та бізнесом, від якого залежать: якість державного управління, умови конкуренції, розвиток бізнесу в цілому. Такий діалог потребує законодавчого захисту та механізмів прийняття на його основі рішень, обов'язкових для виконання всіма сторонами. Бізнес, орієнтований на цифрову перспективу у повоєнний період відновлення економіки, насамперед очікує від влади стабільних правил гри та дотримання їх усіма політичними суб'єктами.
 В умовах воєнного стану ще важливішим стає об'єднання зусиль бізнесу та держави для формування цивілізованого ринку GR послуг. Також назрілою стала необхідність інституціоналізації професії «GR спеціаліст», використання сучасних цифрових комунікацій для обміну інформацією між GR фахівцями та просування цивілізованих GR технологій у корпоративній політиці. Разом з іншими демократичними перетвореннями це може сприяти зменшенню корупційної складової у взаємодії влади та бізнесу в Україні.","PeriodicalId":31147,"journal":{"name":"Aspekti Publicnogo Upravlinna","volume":"245 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135841131","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
В наш неспокійний час важко прогнозувати з чим стикнеться людство через рік, два або п’ять. Останніми роками ми стали свідками глобальної нестабільності, яка позначена пандеміями, інфляцією, геополітичними потрясіннями, проблемами з постачанням, блокадами тощо. Здається, що кризи трапляються все частіше, і ми стикаємося з величезними проблемами у більшості сфер публічного життя: охороні здоров’я, безпеці, енергетиці, політиці, навколишньому середовищі. Пандемія викликала переміщення реального життя в он-лайн по всьому світу, а повномасштабна війна поставила перед публічною сферою, зокрема в Україні, нові виклики. Однак, ці потрясіння стали поштовхом для глобальних змін в публічній сфері, навіть концепції взаємодії з користувачем послуг, за рахунок впровадження нових технологічних рішень на базі цифрових технологій.
Різні експерти одностайні в тому, що технологічними трендами у 2023 році, які мають потенціал змінити світ і вплинути на багато сфер життя, таких як медицина, наука, освіта та бізнес, в тому числі і в Україні, будуть штучний інтелект (ШІ), Інтернет речей (ІоТ), розвиток 5G технологій зв’язку та метавсесвіти на основі технологій віртуальної (VR) та доповненої (AR).
Метою статті є аналіз світового ринку цифрових технологій-флагманів 2023 року та прикладів їх впровадження в публічну сферу України.
Проаналізовано кількість користувачів, які мають доступ до ресурсів глобальної мережі, тенденції та перспективи ринку штучного інтелекту, інтернету речей, 5G мобільного зв’язку та технологій доповненої та віртуальної реальності. Наведені дані про державне регулювання та українські проєкти у цих галузях, які змінюють публічну сферу в країні та оцінені у всьому світі. Робиться висновок, що Україна впевнено крокує на шляху впровадження цифрових технологій в публічну сферу навіть в умовах широкомасштабної військової агресії рф, стрімко скорочуючи цифрову нерівність та надаючи можливість опановувати цифрові навички.
{"title":"Цифрові технології в публічній сфері","authors":"Наталя Соколова","doi":"10.15421/152319","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/152319","url":null,"abstract":"В наш неспокійний час важко прогнозувати з чим стикнеться людство через рік, два або п’ять. Останніми роками ми стали свідками глобальної нестабільності, яка позначена пандеміями, інфляцією, геополітичними потрясіннями, проблемами з постачанням, блокадами тощо. Здається, що кризи трапляються все частіше, і ми стикаємося з величезними проблемами у більшості сфер публічного життя: охороні здоров’я, безпеці, енергетиці, політиці, навколишньому середовищі. Пандемія викликала переміщення реального життя в он-лайн по всьому світу, а повномасштабна війна поставила перед публічною сферою, зокрема в Україні, нові виклики. Однак, ці потрясіння стали поштовхом для глобальних змін в публічній сфері, навіть концепції взаємодії з користувачем послуг, за рахунок впровадження нових технологічних рішень на базі цифрових технологій.
 Різні експерти одностайні в тому, що технологічними трендами у 2023 році, які мають потенціал змінити світ і вплинути на багато сфер життя, таких як медицина, наука, освіта та бізнес, в тому числі і в Україні, будуть штучний інтелект (ШІ), Інтернет речей (ІоТ), розвиток 5G технологій зв’язку та метавсесвіти на основі технологій віртуальної (VR) та доповненої (AR).
 Метою статті є аналіз світового ринку цифрових технологій-флагманів 2023 року та прикладів їх впровадження в публічну сферу України.
 Проаналізовано кількість користувачів, які мають доступ до ресурсів глобальної мережі, тенденції та перспективи ринку штучного інтелекту, інтернету речей, 5G мобільного зв’язку та технологій доповненої та віртуальної реальності. Наведені дані про державне регулювання та українські проєкти у цих галузях, які змінюють публічну сферу в країні та оцінені у всьому світі. Робиться висновок, що Україна впевнено крокує на шляху впровадження цифрових технологій в публічну сферу навіть в умовах широкомасштабної військової агресії рф, стрімко скорочуючи цифрову нерівність та надаючи можливість опановувати цифрові навички.","PeriodicalId":31147,"journal":{"name":"Aspekti Publicnogo Upravlinna","volume":"2 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135841314","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Актуальність дослідження обумовлена сучасним баченням перспектив розвитку вищої освіти України до 2030 року, яка передбачає швидке пристосування до змін, що відбуваються в системі вищої освіти у глобалізованому світі та необхідністю запобігання загрозам й викликам, що виникли перед Україною у системі вищої освіти в умовах посткоронавірусного періоду та воєнного стану.
Мета дослідження. Дослідити транснаціональні освітні ініціатив ЄС у напрямку організації європейського освітнього простору та виявити можливості використання європейського досвіду цифрових трансформацій для подальшого розвитку вищої освіти України в умовах посткоронавірусного періоду та воєнного стану.
Результати. Встановлено, що перспективним для України є подолання загроз та викликів що виникли в системі вищої освіти, пов’язаних з Пандемією COVID-19 та повномасштабною війною у тісній співпраці з країнами-членами ЄС, використовуючи напрацювання України у сфері вищої освіти та застосовуючи перспективний європейський досвід, приєднавшись до спільних транснаціональних освітніх ініціатив, які повинні вивести транснаціональне співробітництво на новий рівень інтенсивності та масштабування у напрямку організації Європейського простору вищої освіти та допомагати спільно долати проблеми у системі вищої освіти на європейському, регіональному та національному рівнях.
У статті проаналізовано транснаціональні освітні ініціативи ЄС у напрямку організації європейського освітнього простору, які були запроваджені нормативно-правовими документами Європейської комісії та досліджено можливості використання європейського досвіду цифрових трансформацій для подальшого розвитку системи вищої освіти України.
Зроблено висновок, що інтегруючись в європейський освітній простір та долучившись до транснаціональних освітніх ініціатив ЄС, об’єднавшись у спільних зусиллях з європейськими країнами Україна матиме нові перспективи щодо сталого співробітництва у сфері вищої освіти та ефективного впровадження інновацій та цифровізації. Використання європейського досвіду цифрових трансформацій вищої освіти надасть Україні більше можливостей для досягнення результатів у розвитку системи вищої освіти в умовах посткоронавірусного періоду та воєнного стану, організація результативної транснаціональної співпраці між закладами вищої освіти дозволить, об’єднавши через систему мережевих технологій освітній та науковий потенціал, спільно долати поточні виклики, вирішувати складні питання, розробляти та здійснювати освітні ініціативи, забезпечувати більш ефективну реалізацію спільних освітніх програм та заходів.
Наукове дослідження доводить, що адаптація національного освітнього простору до європейських стандартів у сфері вищої освіти та науки дає змогу розвиватися у єдиному європейському освітньому полі та забезпечувати вирішення широкого кола проблем, зокрема доступу до вищої освіти, підвищення якості освіти, цифрового розвитку вищої освіти.
{"title":"Транснаціональні освітні ініціативи ЄС: перспективи для України в умовах посткоронавірусного періоду та воєнного стану","authors":"Ганна Муравицька","doi":"10.15421/152313","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/152313","url":null,"abstract":"Актуальність дослідження обумовлена сучасним баченням перспектив розвитку вищої освіти України до 2030 року, яка передбачає швидке пристосування до змін, що відбуваються в системі вищої освіти у глобалізованому світі та необхідністю запобігання загрозам й викликам, що виникли перед Україною у системі вищої освіти в умовах посткоронавірусного періоду та воєнного стану.
 Мета дослідження. Дослідити транснаціональні освітні ініціатив ЄС у напрямку організації європейського освітнього простору та виявити можливості використання європейського досвіду цифрових трансформацій для подальшого розвитку вищої освіти України в умовах посткоронавірусного періоду та воєнного стану.
 Результати. Встановлено, що перспективним для України є подолання загроз та викликів що виникли в системі вищої освіти, пов’язаних з Пандемією COVID-19 та повномасштабною війною у тісній співпраці з країнами-членами ЄС, використовуючи напрацювання України у сфері вищої освіти та застосовуючи перспективний європейський досвід, приєднавшись до спільних транснаціональних освітніх ініціатив, які повинні вивести транснаціональне співробітництво на новий рівень інтенсивності та масштабування у напрямку організації Європейського простору вищої освіти та допомагати спільно долати проблеми у системі вищої освіти на європейському, регіональному та національному рівнях.
 У статті проаналізовано транснаціональні освітні ініціативи ЄС у напрямку організації європейського освітнього простору, які були запроваджені нормативно-правовими документами Європейської комісії та досліджено можливості використання європейського досвіду цифрових трансформацій для подальшого розвитку системи вищої освіти України.
 Зроблено висновок, що інтегруючись в європейський освітній простір та долучившись до транснаціональних освітніх ініціатив ЄС, об’єднавшись у спільних зусиллях з європейськими країнами Україна матиме нові перспективи щодо сталого співробітництва у сфері вищої освіти та ефективного впровадження інновацій та цифровізації. Використання європейського досвіду цифрових трансформацій вищої освіти надасть Україні більше можливостей для досягнення результатів у розвитку системи вищої освіти в умовах посткоронавірусного періоду та воєнного стану, організація результативної транснаціональної співпраці між закладами вищої освіти дозволить, об’єднавши через систему мережевих технологій освітній та науковий потенціал, спільно долати поточні виклики, вирішувати складні питання, розробляти та здійснювати освітні ініціативи, забезпечувати більш ефективну реалізацію спільних освітніх програм та заходів.
 Наукове дослідження доводить, що адаптація національного освітнього простору до європейських стандартів у сфері вищої освіти та науки дає змогу розвиватися у єдиному європейському освітньому полі та забезпечувати вирішення широкого кола проблем, зокрема доступу до вищої освіти, підвищення якості освіти, цифрового розвитку вищої освіти.","PeriodicalId":31147,"journal":{"name":"Aspekti Publicnogo Upravlinna","volume":"37 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135841317","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Економічне врядування в ЄС, що є одним із визначальних чинників успішності функціонування економік держав-членів та Союзу в цілому, постійно розбудовується та вдосконалюється відповідно до існуючих реалій та викликів часу. Встановлено, що система економічного врядування в ЄС спрямована на моніторинг, запобігання та коригування проблемних економічних тенденцій, які можуть послабити національну економіку або негативно вплинути на інші країни ЄС.
Метою статті є вивчення досвіду економічного врядування в ЄС задля виявлення можливостей використання його в Україні.
У статті аналізуються діючі нормативно-правові акти, що є основою економічного врядування в ЄС. Особливу увагу приділено законодавчим пропозиціям Європейської Комісії щодо впровадження найповнішої реформи економічного врядування в ЄС з урахуванням наслідків світової економічної та фінансової кризи, що розглядаються нині Європейським Парламентом та Європейською Радою.
На прикладі Польщі розглядаються механізми координації політики європейської інтеграції країни-кандидата на вступ до ЄС. З’ясовано, що процес інтеграції Польщі до ЄС був успішним завдяки здійсненню нею послідовних і наполегливих дій, проведенню системних реформ, залученню до цього процесу всіх органів публічної влади, підготовки висококваліфікованих фахівців з питань євроінтеграції, підтримці інституцій громадянського суспільства.
Робиться висновок, що впровадження країною-кандидатом на шляху європейської інтеграції ефективних економічних і суспільно-політичних реформ сприяє потужному економічному зростанню та політичній стабільності в країні.
{"title":"Економічне врядування в ЄС: досвід та уроки для України","authors":"Ганна Меркотун","doi":"10.15421/152318","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/152318","url":null,"abstract":"Економічне врядування в ЄС, що є одним із визначальних чинників успішності функціонування економік держав-членів та Союзу в цілому, постійно розбудовується та вдосконалюється відповідно до існуючих реалій та викликів часу. Встановлено, що система економічного врядування в ЄС спрямована на моніторинг, запобігання та коригування проблемних економічних тенденцій, які можуть послабити національну економіку або негативно вплинути на інші країни ЄС.
 Метою статті є вивчення досвіду економічного врядування в ЄС задля виявлення можливостей використання його в Україні.
 У статті аналізуються діючі нормативно-правові акти, що є основою економічного врядування в ЄС. Особливу увагу приділено законодавчим пропозиціям Європейської Комісії щодо впровадження найповнішої реформи економічного врядування в ЄС з урахуванням наслідків світової економічної та фінансової кризи, що розглядаються нині Європейським Парламентом та Європейською Радою.
 На прикладі Польщі розглядаються механізми координації політики європейської інтеграції країни-кандидата на вступ до ЄС. З’ясовано, що процес інтеграції Польщі до ЄС був успішним завдяки здійсненню нею послідовних і наполегливих дій, проведенню системних реформ, залученню до цього процесу всіх органів публічної влади, підготовки висококваліфікованих фахівців з питань євроінтеграції, підтримці інституцій громадянського суспільства.
 Робиться висновок, що впровадження країною-кандидатом на шляху європейської інтеграції ефективних економічних і суспільно-політичних реформ сприяє потужному економічному зростанню та політичній стабільності в країні.","PeriodicalId":31147,"journal":{"name":"Aspekti Publicnogo Upravlinna","volume":"95 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135841319","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：