Український книжковий рух на Кубані (1792–1862): роль козацької чорноморської старшини

Abstract

Стаття висвітлює еволюцію українського книжкового руху на Кубані від виникнення цього явища у кінці XVIII ст. до початку 60-х рр. ХІХ ст. Дослідження ґрунтується на важливості недопущення присвоєння московськими очільниками української духовної культурної спадщини Кубані, яка через імперську політику опинилися поза межами кордонів сучасної України. Це питання особливо актуалізувалося з початком російської воєнної агресії проти України й висуванням як традиційних, так і нових претензій на українську культурну спадщину. У статті обґрунтовується український характер походження книжкового руху на Кубані, зокрема в такій її частині, як Чорноморія. Досліджується роль чорноморської козацької старшини в утвердженні українських книжкових традицій та взаємовпливи становлення українського книговидання на Кубані й українського національно-культурного руху цього регіону. Автор доводить, що Чорноморське козацьке військо за досить короткий час перебування на правобережжі Кубані не лише освоїло ці землі але й зуміло надати український характер краю, що отримав назву Чорноморія. Зокрема, був започаткований книжковий рух, що не лише мав українські національні особливості, але й створював освітню систему, яка зрештою формувала й читацьке середовище. У статті розглядаються зв’язки кубанських українців з українськими діячами та українофільськими громадами з інших українських земель. Відзначається, що вихідці із козацької старшини Чорноморії відіграли провідну роль у підтримуванні культурних зв’язків з іншими українськими землями та формуванні загального українського книжкового руху. Вони взяли безпосередню участь у становленні нової української літератури і поширенні українськомовних видань у краї, що вплинуло на формування самосвідомості та історичної пам’яті українців Чорноморії. Книговживання українських видань на Кубані, залученість діячів українського відродження з Кубані до загальноукраїнського літературного і видавничого процесів сприяли формуванню почуття національної єдності кубанців з іншими субетнічними групами українців. І хоча подальша цензурна політика Російської імперії та СРСР поступово знищувала українську самоідентифікацію кубанців, її колишнє побутування за умови певних комунікаційних зусиль України може стати основою для українського відродження на Кубані.