КЛАСИФІКАЦІЯ РИЗИКІВ У ПРОЄКТАХ ІЗ РОЗРОБКИ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Abstract

Cучасна розробка програмного забезпечення стикається з численними ризиками. Щоб залишатися конкурентними, ІТ-компанії мають швидко реагувати та мінімізувати можливі ризики провалу. Проєкти з розробки програмного забезпечення мають свою специфіку, пов’язану зі швидкими темпами розробки і з численними змінами під час неї. Природа цих змін є дуже різноплановою. Задля пом’якшення ризиків потрібне визначення можливих ризиків, їх оцінка та план управління ризиками. Класифікація ризиків, тобто групування пов’язаних типів ризиків, сприяє більш ефективному загальному управлінню ними. Вона допомагає виявити загальні джерела ризику, об’єднати ресурси ризику, точніше застосувати стратегії пом’якшення ризику та управляти взаємозв’язком конкретних ризиків. Якщо ризики не класифіковані, може відбуватися ненавмисне збігання або суперечливість роботи з пом’якшення ризиків, що спричинить проблеми, тобто додаткові негативні ризики. Аналіз літератури виявив відсутність єдиного підходу до класифікації ризиків управління проєктами з розробки програмного забезпечення. У більшості наявних класифікацій ризиків не враховується специфіка проєктів із розробки програмного забезпечення, нехтуються ризики кібербезпеки. Автори статті проаналізували наявні підходи до ідентифікації та класифікації ризиків управління проєктами і запропонували багатофакторну класифікацію ризиків у програмних проєктах, в якій враховано специфіку сфери розробки програмного забезпечення. Застосування такої класифікації сприятиме ясності та прозорості у розумінні можливих наслідків, якісній оцінці ризиків, створенню ефективної стратегії реагування на ризики та ефективному пом’якшенню їх. Саме тому керівники програмних проєктів мають знати категорії ризиків та їх роль в управлінні ризиками. Корисно розвивати культуру стійкості до ризиків, яка дозволить компанії адаптуватися та швидко реагувати у разі настання цих ризиків. Систематичне застосування методології управління ризиками та її поширення на всю організацію може забезпечити суттєву конкурентну перевагу в умовах дедалі більшої невизначеності.