Pub Date : 2023-11-13DOI: 10.35546/kntu2078-4481.2023.3.2
О. В. ЗУР’ЯН
В роботі наведено результати теоретичних та експериментальних досліджень щодо обґрунтування місця розташування свердловин гідротермальної теплонасосної системи для стабільного та ефективного отримання низькопотенційної геотермальної енергії. Доведено, що найбільш ефективними є теплонасосні системи які використовують теплоту ґрунту або ґрунтових вод та мають теплообмінники та свердловини встановлені на глибину нижче нейтрального шару. Наведено ендогенні та екзогенні фактори, що впливають на глибину залягання нейтрального шару. Визначено, що екзогенні фактори в порівнянні з ендогенними мають більший вплив на формування термічного режиму гідросфери. Наведено загальні закономірності зміни термічного режиму гідросфери що перебуває під впливом екзогенних факторів. Обґрунтовано, що в залежності від гідрогеологічних умов, зони розташування свердловин геотермальної теплонасосної системи, нижче теоретично визначеної глибини нейтрального шару можуть повторно утворюватися зони з суттєвою девіацією температури ґрунту. Визначені критерії що визначають тип гідрогеотермічного режиму та наведено класифікацію типів гідрогеотермічного режиму. Представлено розроблену і сконструйовану в Інституті відновлюваної енергетики НАН України експериментальну теплонасосну систему, яка складається з теплового насосу та двох свердловин, через які забезпечується циркуляція води від підземного горизонту до теплового насосу. В свердловині та на поверхні встановлені температурні датчики. Розроблено методику проведення досліджень. Наведено результати експериментальних досліджень на підставі яких встановлено, що за рахунок особливих геоморфологічних умов ділянки розташування системи, температура води в водоносному горизонті (на глибині 50 м) залежить від температури повітря та інтенсивності сонячної інсоляції протягом дня. Доведено, що між водоносним горизонтом розкритим свердловинами та розташованими рядом ставками в балках є гідравлічний зв'язок, а незначна відстань між ними та особливий рельєф місцевості впливають на зміну температури води в свердловині глибиною 50 м. Викладено основні закономірності впливу поверхневих гармонійних змін температури на режим температури зовнішньої оболонки Землі. Наведена класифікація в якій враховуються усі можливі основні типи гідрогеотермічного режиму. Отримані в ході дослідження результати мають важливе наукове і прикладне значення при проектуванні геотермальних та гідротермальних теплонасосних систем. Крім того мають перспективу подальші дослідження можливостей та ефективності використання водоносного горизонту як природного акумулятора теплоти для стабільної генерації енергії від відновлюваних джерел незалежно від кліматичних умов і пори року.
{"title":"ОБГРУНТУВАННЯ ДЕВІАЦІЇ ТЕМПЕРАТУРИ ТЕПЛОНОСІЯ НА ВИХОДІ З СВЕРДЛОВИНИ ГЕОТЕРМАЛЬНОЇ ТЕПЛОНАСОСНОЇ СИСТЕМИ ОСОБЛИВІСТЮ ГІДРОГЕОТЕРМІЧНОГО РЕЖИМУ ЗОВНІШНЬОЇ ОБОЛОНКИ ЗЕМЛІ","authors":"О. В. ЗУР’ЯН","doi":"10.35546/kntu2078-4481.2023.3.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2023.3.2","url":null,"abstract":"В роботі наведено результати теоретичних та експериментальних досліджень щодо обґрунтування місця розташування свердловин гідротермальної теплонасосної системи для стабільного та ефективного отримання низькопотенційної геотермальної енергії. Доведено, що найбільш ефективними є теплонасосні системи які використовують теплоту ґрунту або ґрунтових вод та мають теплообмінники та свердловини встановлені на глибину нижче нейтрального шару. Наведено ендогенні та екзогенні фактори, що впливають на глибину залягання нейтрального шару. Визначено, що екзогенні фактори в порівнянні з ендогенними мають більший вплив на формування термічного режиму гідросфери. Наведено загальні закономірності зміни термічного режиму гідросфери що перебуває під впливом екзогенних факторів. Обґрунтовано, що в залежності від гідрогеологічних умов, зони розташування свердловин геотермальної теплонасосної системи, нижче теоретично визначеної глибини нейтрального шару можуть повторно утворюватися зони з суттєвою девіацією температури ґрунту. Визначені критерії що визначають тип гідрогеотермічного режиму та наведено класифікацію типів гідрогеотермічного режиму. Представлено розроблену і сконструйовану в Інституті відновлюваної енергетики НАН України експериментальну теплонасосну систему, яка складається з теплового насосу та двох свердловин, через які забезпечується циркуляція води від підземного горизонту до теплового насосу. В свердловині та на поверхні встановлені температурні датчики. Розроблено методику проведення досліджень. Наведено результати експериментальних досліджень на підставі яких встановлено, що за рахунок особливих геоморфологічних умов ділянки розташування системи, температура води в водоносному горизонті (на глибині 50 м) залежить від температури повітря та інтенсивності сонячної інсоляції протягом дня. Доведено, що між водоносним горизонтом розкритим свердловинами та розташованими рядом ставками в балках є гідравлічний зв'язок, а незначна відстань між ними та особливий рельєф місцевості впливають на зміну температури води в свердловині глибиною 50 м. Викладено основні закономірності впливу поверхневих гармонійних змін температури на режим температури зовнішньої оболонки Землі. Наведена класифікація в якій враховуються усі можливі основні типи гідрогеотермічного режиму. Отримані в ході дослідження результати мають важливе наукове і прикладне значення при проектуванні геотермальних та гідротермальних теплонасосних систем. Крім того мають перспективу подальші дослідження можливостей та ефективності використання водоносного горизонту як природного акумулятора теплоти для стабільної генерації енергії від відновлюваних джерел незалежно від кліматичних умов і пори року.","PeriodicalId":32537,"journal":{"name":"Vestnik Irkutskogo gosudarstvennogo tekhnicheskogo universiteta","volume":"54 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136347610","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-13DOI: 10.35546/kntu2078-4481.2023.3.19
В. М. ДЕМЧЕНКО, Н. М. КОВАЛЬСЬКА
У статті розглянуто питання ґендерного інтегрування, що передбачає комплекс відповідних заходів, законодавчих актів у площині правової рівноправності жінок і чоловіків. З’ясовано поняття «ґендер», «ґендерні стереотипи», «ґендерне інтегрування», погляди на них українських учених, пропозиції державників на законодавчому рівні. Проаналізовано психологічний аспект проблеми, що передбачає вирішення проблем, пов’язаних із віковими ґендерними стереотипами патріархальної та релігійної природи. Враховано власне українську специфіку ґендерного питання на соціальному рівні, що передбачає давні демократичні традиції соціуму, матріархальні пріоритети, статеву толерантність. Відзначено таку бінарну опозицію і в мовленні, де представники кожної статі можуть обирати певні відмінні мовні рефлексії, а також характеризуються в публічному мовленні (наприклад, рекламі) через ґендерні ознаки. Зроблено висновки, що ґендерна стереотипізація є однією з проблем демократії, адже заперечує рівноправність за ознакою статі, що перешкоджає розумінню серед людей, створює психологічні бар’єри в сімейній, діловій і політичній сферах, а також ґендерну сегрегацію у професійно-кар’єрній площині. Ґендерні аспекти взаємодії в організації властиві всім країнам, зокрема й Україні, хоча історично тут визнавалась значущість жінки, навіть її домінантність. Саме за ґендерними стереотипами соціум традиційно критично ставиться до жінок, які виявляють амбіційність у досягненні посадових вершин – аж до найвищих у країні. У площині ґендерного інтегрування як заходи визначаються партнерсько-професійні й партнерсько-соціальні відносини, коли працівники всіх рівнів і статей залучені у планування та реалізацію наявних програм.
{"title":"ҐЕНДЕРНЕ ІНТЕГРУВАННЯ ЯК ЧИННИК РЕФОРМУВАННЯ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ","authors":"В. М. ДЕМЧЕНКО, Н. М. КОВАЛЬСЬКА","doi":"10.35546/kntu2078-4481.2023.3.19","DOIUrl":"https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2023.3.19","url":null,"abstract":"У статті розглянуто питання ґендерного інтегрування, що передбачає комплекс відповідних заходів, законодавчих актів у площині правової рівноправності жінок і чоловіків. З’ясовано поняття «ґендер», «ґендерні стереотипи», «ґендерне інтегрування», погляди на них українських учених, пропозиції державників на законодавчому рівні. Проаналізовано психологічний аспект проблеми, що передбачає вирішення проблем, пов’язаних із віковими ґендерними стереотипами патріархальної та релігійної природи. Враховано власне українську специфіку ґендерного питання на соціальному рівні, що передбачає давні демократичні традиції соціуму, матріархальні пріоритети, статеву толерантність. Відзначено таку бінарну опозицію і в мовленні, де представники кожної статі можуть обирати певні відмінні мовні рефлексії, а також характеризуються в публічному мовленні (наприклад, рекламі) через ґендерні ознаки. Зроблено висновки, що ґендерна стереотипізація є однією з проблем демократії, адже заперечує рівноправність за ознакою статі, що перешкоджає розумінню серед людей, створює психологічні бар’єри в сімейній, діловій і політичній сферах, а також ґендерну сегрегацію у професійно-кар’єрній площині. Ґендерні аспекти взаємодії в організації властиві всім країнам, зокрема й Україні, хоча історично тут визнавалась значущість жінки, навіть її домінантність. Саме за ґендерними стереотипами соціум традиційно критично ставиться до жінок, які виявляють амбіційність у досягненні посадових вершин – аж до найвищих у країні. У площині ґендерного інтегрування як заходи визначаються партнерсько-професійні й партнерсько-соціальні відносини, коли працівники всіх рівнів і статей залучені у планування та реалізацію наявних програм.","PeriodicalId":32537,"journal":{"name":"Vestnik Irkutskogo gosudarstvennogo tekhnicheskogo universiteta","volume":"48 9","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136348038","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-13DOI: 10.35546/kntu2078-4481.2023.3.8
А. Ю. ЛИСИХ, С. М. КОБ'ЯКОВ
Виробництво однотипного волокна передбачає переробку лляної сировини з метою видалення з неї волокна з максимальним очищенням його від багаття та інших неволокнистих домішок при мінімальних ушкодженнях. У статті проведено аналіз теоретичних передумов отримання однотипного волокна з застосуванням різних агрегатів під час механічної обробки стебел матеріалу. Для покращення умов обробки стебел у м'яльній частині агрегату, сировину попередньо необхідно паралелізувати з розташуванням елементів шару в осьовому напрямку агрегату. Паралелізація стебел досягається витяжкою шару оброблюваного матеріалу за рахунок різниці лінійних швидкостей м'яльних пар; при цьому швидкість руху матеріалу в кожній подальшій м'яльній парі більша, ніж у попередній. Попередньо пром'ятий у м'яльній частині агрегату шар матеріалу надходить до тріпальної частини. З останньої м'яльної пари шар надходить до вузла живлення, що подає матеріал до тріпального барабана. Робочими органами тріпального барабана є радіально розташовані бильні планки та гребені. При обертанні тріпального барабана з великою швидкістю бильні планки і гребені почергово впливають на шар матеріалу, що обробляється, і за рахунок зміни напрямку відносної швидкості відбувається зміна абсолютної швидкості елементів шару при дії планки і гребенів. При збільшенні глибини заходження рифлів підвищується тиск на шар матеріалу, що обробляється. При використанні рифлених вальців стебла проходять шлях ламаної лінії. При обробці волокна на трясильних машинах з верхнім гребеневим полем і голчастим транспортером, швидкість руху матеріалу в трясильній частині його визначається кутом випередження, величини заходження трясильних голок між голками транспортера та швидкістю транспортера. Встановлено, що для посилення процесу м'яття верхні вальці приводяться в обертання від нижніх вальців завдяки зчепленню рифлів через шар оброблюваного матеріалу, а не за допомогою шестерень. Ефективність роботи трясильних машин залежить від ряду факторів, до яких належать швидкість просування матеріалу в гребеневому полі, кількість хитань голок гребеневих валиків за одиницю часу, щільність завантаження матеріалу, кут випередження, розмах голок та положення решітки щодо кінчиків голок. Обґрунтовано доцільність використання у процесі отримання однотипного волокна льону м'яльних вальців планчастого типу з поступовим збільшенням їх окружної швидкості у напрямку руху матеріалу, що забезпечує ковзання матеріалу щодо кромки рифля вальця, та забезпечує інтенсифікацію процесу руйнування зв'язку між волокном та деревиною стебла.
{"title":"АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ МЕХАНООБРОБНОГО ОБЛАДНАННЯ В ПРОЦЕСІ ОТРИМАННЯ ТЕКСТИЛЬНОЇ СИРОВИНИ","authors":"А. Ю. ЛИСИХ, С. М. КОБ'ЯКОВ","doi":"10.35546/kntu2078-4481.2023.3.8","DOIUrl":"https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2023.3.8","url":null,"abstract":"Виробництво однотипного волокна передбачає переробку лляної сировини з метою видалення з неї волокна з максимальним очищенням його від багаття та інших неволокнистих домішок при мінімальних ушкодженнях. У статті проведено аналіз теоретичних передумов отримання однотипного волокна з застосуванням різних агрегатів під час механічної обробки стебел матеріалу. Для покращення умов обробки стебел у м'яльній частині агрегату, сировину попередньо необхідно паралелізувати з розташуванням елементів шару в осьовому напрямку агрегату. Паралелізація стебел досягається витяжкою шару оброблюваного матеріалу за рахунок різниці лінійних швидкостей м'яльних пар; при цьому швидкість руху матеріалу в кожній подальшій м'яльній парі більша, ніж у попередній. Попередньо пром'ятий у м'яльній частині агрегату шар матеріалу надходить до тріпальної частини. З останньої м'яльної пари шар надходить до вузла живлення, що подає матеріал до тріпального барабана. Робочими органами тріпального барабана є радіально розташовані бильні планки та гребені. При обертанні тріпального барабана з великою швидкістю бильні планки і гребені почергово впливають на шар матеріалу, що обробляється, і за рахунок зміни напрямку відносної швидкості відбувається зміна абсолютної швидкості елементів шару при дії планки і гребенів. При збільшенні глибини заходження рифлів підвищується тиск на шар матеріалу, що обробляється. При використанні рифлених вальців стебла проходять шлях ламаної лінії. При обробці волокна на трясильних машинах з верхнім гребеневим полем і голчастим транспортером, швидкість руху матеріалу в трясильній частині його визначається кутом випередження, величини заходження трясильних голок між голками транспортера та швидкістю транспортера. Встановлено, що для посилення процесу м'яття верхні вальці приводяться в обертання від нижніх вальців завдяки зчепленню рифлів через шар оброблюваного матеріалу, а не за допомогою шестерень. Ефективність роботи трясильних машин залежить від ряду факторів, до яких належать швидкість просування матеріалу в гребеневому полі, кількість хитань голок гребеневих валиків за одиницю часу, щільність завантаження матеріалу, кут випередження, розмах голок та положення решітки щодо кінчиків голок. Обґрунтовано доцільність використання у процесі отримання однотипного волокна льону м'яльних вальців планчастого типу з поступовим збільшенням їх окружної швидкості у напрямку руху матеріалу, що забезпечує ковзання матеріалу щодо кромки рифля вальця, та забезпечує інтенсифікацію процесу руйнування зв'язку між волокном та деревиною стебла.","PeriodicalId":32537,"journal":{"name":"Vestnik Irkutskogo gosudarstvennogo tekhnicheskogo universiteta","volume":"47 10","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136348053","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-13DOI: 10.35546/kntu2078-4481.2023.3.5
П. В. ЛУБ’ЯНИЙ, О. А. ВОЙТОВИЧ, В. П. СЛАВИЧ, І. О. КУЗЬМЕНКО
Ринок послуг міського пасажирського транспорту (МПТ), що динамічно розвивається, супроводжується практично таким же динамічним підвищенням рівня цін. Необхідність регулювання цін продиктована трьома завданнями, що стоять перед МПТ: по-перше, зниження транспортної дискримінації населення тих районів міста, де з економічного погляду неефективне функціонування МПТ; по-друге, гарантоване забезпечення населення мінімальними транспортними послугами; по-третє, підвищення привабливості МПТ перед населенням, що володіє середніми доходами (які мають або має можливість придбати особистий автомобіль), що досягається шляхом підвищення якості послуг, що надаються. У радянський період регулювання ціни на МПТ переслідувало рішення переважно перших двох завдань. Однак мобілізація населення, що набирає темпи, в Україні все більшою мірою вимагає від МПТ вирішення третього завдання. Одним із механізмів здатних визначити допустимий рівень тарифу є аналіз споживчих переваг при виборі населення способу переміщення. В основі розрахунку вартості переміщень жителів м. Херсона авторами використовувався метод доцільності оцінювати транспортні витрати з допомогою наведеного часу переміщення. Таким чином, фактично понесені грошові витрати за допомогою використання різних рівнів доходів переводилися в той час, який потрібно було відпрацювати, щоб компенсувати грошові витрати. Витрачений час на пересування переводилося у вартість. Далі ця вартість підсумовувалась з фактично понесеними транспортними грошовими витратами. Викликано це протиріччям при розрахунку критерію вибору пішого переміщення. Так критерій вибору пішого переміщення був залежний від рівня доходів споживача і фактично залежав від відстані переміщення. Однак, при тому ж рівні часу воно буде по-різному сприймається людиною з різним рівнем доходу. Метою є вивчення впливу тарифу та рівня послуг МПТ на вибір міського населення способу переміщення.
{"title":"ФОРМУВАННЯ ТАРИФУ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ НА ПРИКЛАДІ РУХОВОСТІ НАСЕЛЕННЯ МІСТА ХЕРСОНА","authors":"П. В. ЛУБ’ЯНИЙ, О. А. ВОЙТОВИЧ, В. П. СЛАВИЧ, І. О. КУЗЬМЕНКО","doi":"10.35546/kntu2078-4481.2023.3.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2023.3.5","url":null,"abstract":"Ринок послуг міського пасажирського транспорту (МПТ), що динамічно розвивається, супроводжується практично таким же динамічним підвищенням рівня цін. Необхідність регулювання цін продиктована трьома завданнями, що стоять перед МПТ: по-перше, зниження транспортної дискримінації населення тих районів міста, де з економічного погляду неефективне функціонування МПТ; по-друге, гарантоване забезпечення населення мінімальними транспортними послугами; по-третє, підвищення привабливості МПТ перед населенням, що володіє середніми доходами (які мають або має можливість придбати особистий автомобіль), що досягається шляхом підвищення якості послуг, що надаються. У радянський період регулювання ціни на МПТ переслідувало рішення переважно перших двох завдань. Однак мобілізація населення, що набирає темпи, в Україні все більшою мірою вимагає від МПТ вирішення третього завдання. Одним із механізмів здатних визначити допустимий рівень тарифу є аналіз споживчих переваг при виборі населення способу переміщення. В основі розрахунку вартості переміщень жителів м. Херсона авторами використовувався метод доцільності оцінювати транспортні витрати з допомогою наведеного часу переміщення. Таким чином, фактично понесені грошові витрати за допомогою використання різних рівнів доходів переводилися в той час, який потрібно було відпрацювати, щоб компенсувати грошові витрати. Витрачений час на пересування переводилося у вартість. Далі ця вартість підсумовувалась з фактично понесеними транспортними грошовими витратами. Викликано це протиріччям при розрахунку критерію вибору пішого переміщення. Так критерій вибору пішого переміщення був залежний від рівня доходів споживача і фактично залежав від відстані переміщення. Однак, при тому ж рівні часу воно буде по-різному сприймається людиною з різним рівнем доходу. Метою є вивчення впливу тарифу та рівня послуг МПТ на вибір міського населення способу переміщення.","PeriodicalId":32537,"journal":{"name":"Vestnik Irkutskogo gosudarstvennogo tekhnicheskogo universiteta","volume":"48 16","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136348188","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-13DOI: 10.35546/kntu2078-4481.2023.3.14
В. Л. ЛЕВКІВСЬКИЙ
В Україні протягом останніх п’яти років спостерігається незначна позитивна динаміка розвитку ринку медичних інформаційних систем. Слід відзначити, що цей ринок є ризикованим, затрати на розробку сучасних систем значно переважають економічну ефективність від присутності на ньому, тому нові розробники з’являються рідко. Значними перешкодами на шляху до інформатизації вітчизняної системи охорони здоров’я є недостатнє фінансування медичних закладів, відсутність у керівництва розуміння можливостей, які дають високі технології для підвищення якості роботи медичних закладів, та недостатня стандартизація даних та способів її обробки. В даному дослідженні проведено порівняльний аналіз структурних модулів та функціональних можливостей сучасних медичних інформаційних систем, що використовуються в Україні. Кожна з них поставляється в різній конфігурації, деякі дозволяють вибирати модулі для придбання. Але, як правило, кожна система має схожий базовий набір модулів. Більшість систем побудовано на основі клієнт-серверної архітектури, яка забезпечує обмежену кількість функцій – переважно підготовку статистичних звітів та стандартних форм МОЗ. В результаті проведеного аналізу, виявлено брак застосування методів інтелектуального аналізу даних та штучного інтелекту в цих системах, що значно підвищило б їх якість. Також не було знайдено жодної системи, яка б мала модуль аналізу та прогнозування розвитку хронічних захворювань та їх загострення, модуль для роботи та моніторингу стану пацієнтів з цукровим діабетом – вважаємо, що ці модулі на сьогодні є досить важливими. В Україні найбільш поширені у використанні медичні системи вітчизняного виробництва. До українського ринку проявляють інтерес також польські та турецькі розробники медичних інформаційних систем. Проте вартість впровадження цих систем є значно вищою, ніж у аналогічних українських систем.
{"title":"АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ МЕДИЧНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ","authors":"В. Л. ЛЕВКІВСЬКИЙ","doi":"10.35546/kntu2078-4481.2023.3.14","DOIUrl":"https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2023.3.14","url":null,"abstract":"В Україні протягом останніх п’яти років спостерігається незначна позитивна динаміка розвитку ринку медичних інформаційних систем. Слід відзначити, що цей ринок є ризикованим, затрати на розробку сучасних систем значно переважають економічну ефективність від присутності на ньому, тому нові розробники з’являються рідко. Значними перешкодами на шляху до інформатизації вітчизняної системи охорони здоров’я є недостатнє фінансування медичних закладів, відсутність у керівництва розуміння можливостей, які дають високі технології для підвищення якості роботи медичних закладів, та недостатня стандартизація даних та способів її обробки. В даному дослідженні проведено порівняльний аналіз структурних модулів та функціональних можливостей сучасних медичних інформаційних систем, що використовуються в Україні. Кожна з них поставляється в різній конфігурації, деякі дозволяють вибирати модулі для придбання. Але, як правило, кожна система має схожий базовий набір модулів. Більшість систем побудовано на основі клієнт-серверної архітектури, яка забезпечує обмежену кількість функцій – переважно підготовку статистичних звітів та стандартних форм МОЗ. В результаті проведеного аналізу, виявлено брак застосування методів інтелектуального аналізу даних та штучного інтелекту в цих системах, що значно підвищило б їх якість. Також не було знайдено жодної системи, яка б мала модуль аналізу та прогнозування розвитку хронічних захворювань та їх загострення, модуль для роботи та моніторингу стану пацієнтів з цукровим діабетом – вважаємо, що ці модулі на сьогодні є досить важливими. В Україні найбільш поширені у використанні медичні системи вітчизняного виробництва. До українського ринку проявляють інтерес також польські та турецькі розробники медичних інформаційних систем. Проте вартість впровадження цих систем є значно вищою, ніж у аналогічних українських систем.","PeriodicalId":32537,"journal":{"name":"Vestnik Irkutskogo gosudarstvennogo tekhnicheskogo universiteta","volume":"51 21","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136348586","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-13DOI: 10.35546/kntu2078-4481.2023.3.21
Д. О. ЛОГАЧОВ
У статті приділяється увага вирішенню складної наукової задачі, яка полягає у визначенні основних інструментів демократичного врядування на локальному рівні. Аналіз сучасних досліджень обраної проблеми, свідчить про наявність інтересу з боку закордонних та вітчизняних науковців до вирішення проблем пов’язаних з демократичним врядуванням на локальному рівні. Обрання моделі публічного врядування можливо з активним використанням існуючих моделей: децентралізована модель, централізована модель, співробітництво та партнерство, модель громадської участі, економіко-орієнтована модель, модель регіонального врядування та інноваційна модель. В статті встановлено, що основними інструментами демократичного врядування на місцевому рівні є реформування місцевого самоврядування, підвищення рівня залучення громадян до прийняття та ухвалення рішень на місцевому рівні та активне використання інформаційних технологій. Статистичні данні про реформування системи місцевого самоврядування свідчать про позитивні результати процесу децентралізації в Україні, який розпочато у 2014 році. Визначено основні складові застосування другого інструменту: інформаційна прозорість, громадські засідання, громадські консультації, доступ до відкритих даних, громадські ініціативи, зворотній зв’язок, підтримка активних громадян. В статті наведено складові третього інструменту, якій полягає у активному застосуванні електронного врядування при вирішенні соціально-економічних проблем місцевого розвитку. Підсумком дослідження є твердження про складність та багатогранність процесу обрання моделі публічного врядування, якій повинний враховувати ефективну реалізацію зазначених інструментів, основа мета цього процесу підвищення рівню демократії та прозорості при прийняття соціально-економічних рішень, які будуть спрямовані на покращення якості життя та підвищення рівню життя населення відповідної території.
{"title":"ІНСТУМЕНТИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДЕМОКРАТИЧНОГО ВРЯДУВАННЯ НА ЛОКАЛЬНОМУ РІВНІ","authors":"Д. О. ЛОГАЧОВ","doi":"10.35546/kntu2078-4481.2023.3.21","DOIUrl":"https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2023.3.21","url":null,"abstract":"У статті приділяється увага вирішенню складної наукової задачі, яка полягає у визначенні основних інструментів демократичного врядування на локальному рівні. Аналіз сучасних досліджень обраної проблеми, свідчить про наявність інтересу з боку закордонних та вітчизняних науковців до вирішення проблем пов’язаних з демократичним врядуванням на локальному рівні. Обрання моделі публічного врядування можливо з активним використанням існуючих моделей: децентралізована модель, централізована модель, співробітництво та партнерство, модель громадської участі, економіко-орієнтована модель, модель регіонального врядування та інноваційна модель. В статті встановлено, що основними інструментами демократичного врядування на місцевому рівні є реформування місцевого самоврядування, підвищення рівня залучення громадян до прийняття та ухвалення рішень на місцевому рівні та активне використання інформаційних технологій. Статистичні данні про реформування системи місцевого самоврядування свідчать про позитивні результати процесу децентралізації в Україні, який розпочато у 2014 році. Визначено основні складові застосування другого інструменту: інформаційна прозорість, громадські засідання, громадські консультації, доступ до відкритих даних, громадські ініціативи, зворотній зв’язок, підтримка активних громадян. В статті наведено складові третього інструменту, якій полягає у активному застосуванні електронного врядування при вирішенні соціально-економічних проблем місцевого розвитку. Підсумком дослідження є твердження про складність та багатогранність процесу обрання моделі публічного врядування, якій повинний враховувати ефективну реалізацію зазначених інструментів, основа мета цього процесу підвищення рівню демократії та прозорості при прийняття соціально-економічних рішень, які будуть спрямовані на покращення якості життя та підвищення рівню життя населення відповідної території.","PeriodicalId":32537,"journal":{"name":"Vestnik Irkutskogo gosudarstvennogo tekhnicheskogo universiteta","volume":"51 17","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136348444","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-13DOI: 10.35546/kntu2078-4481.2023.3.9
Л. В. САЛЄБА, Ю. Г. САРІБЄКОВА, А. П. ГУБАРИК
Для прискорення масообміну в системі «тверде тіло – рідина» з метою більш повного і швидкого вилучення барвних речовин, використовують фізичні способи інтенсифікації процесу екстракції. Перспективним є застосування електроімпульсних розрядів, під впливом яких відбувається інтенсивне перемішування суміші рослинної сировини і екстрагенту, витончується або повністю зникає дифузійний пристінний шар клітини і зростає коефіцієнт конвективної дифузії. Стаття присвячена дослідженню процесу екстрагування фарбувальних речовин із заморожених вичавок червоного винограду сорту Vitis Vierul. Інтенсифікацію екстракції проводили за рахунок попередньої обробки рослинної сировини імпульсним електричним розрядом. Ступінь вилучення антоціанів розраховували за рН-диференційною методикою з вимірюванням оптичної густини одержаних екстрактів на приладі Spekol 11. У якості досліду-порівняння використовували екстракцію барвних речовин з вичавок винограду водним розчином з 1% соляної кислоти від маси при рН 2,0 і температурі 60оС в декілька стадій до виснаження сировини для визначення максимально можливої кількості екстрагованих антоціанів. Обрано оптимальні умови для проведення процесу: модуль екстракції, тривалість і кількість стадій. Встановлено, що для співвідношення сировина:екстрагент 1:100 оптимальним часом обробки є 30 с, для 3:100, та 5:100 – 60 с. При використанні одностадійної екстракції (гідромодуль 20 тривалість 30 с) водним розчином з добавкою лимонної кислоти вихід антоціанів складає 51%, за три стадії – 77%. Досліджено руйнування антоціанів при зберіганні екстрактів при температурах 3 і 20ºС протягом трьох і шести діб та забруднення витяжок продуктами ерозії металевих електродів. Встановлено, що при зберіганні екстрактів у темному приміщенні при 3ºС відбувається руйнування антоціанів за 6 діб на 18%, а при 20ºС – 57%.
{"title":"ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ЕКСТРАГУВАННЯ АНТОЦІАНІВ ІМПУЛЬСНИМ ЕЛЕКТРИЧНИМ РОЗРЯДОМ","authors":"Л. В. САЛЄБА, Ю. Г. САРІБЄКОВА, А. П. ГУБАРИК","doi":"10.35546/kntu2078-4481.2023.3.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2023.3.9","url":null,"abstract":"Для прискорення масообміну в системі «тверде тіло – рідина» з метою більш повного і швидкого вилучення барвних речовин, використовують фізичні способи інтенсифікації процесу екстракції. Перспективним є застосування електроімпульсних розрядів, під впливом яких відбувається інтенсивне перемішування суміші рослинної сировини і екстрагенту, витончується або повністю зникає дифузійний пристінний шар клітини і зростає коефіцієнт конвективної дифузії. Стаття присвячена дослідженню процесу екстрагування фарбувальних речовин із заморожених вичавок червоного винограду сорту Vitis Vierul. Інтенсифікацію екстракції проводили за рахунок попередньої обробки рослинної сировини імпульсним електричним розрядом. Ступінь вилучення антоціанів розраховували за рН-диференційною методикою з вимірюванням оптичної густини одержаних екстрактів на приладі Spekol 11. У якості досліду-порівняння використовували екстракцію барвних речовин з вичавок винограду водним розчином з 1% соляної кислоти від маси при рН 2,0 і температурі 60оС в декілька стадій до виснаження сировини для визначення максимально можливої кількості екстрагованих антоціанів. Обрано оптимальні умови для проведення процесу: модуль екстракції, тривалість і кількість стадій. Встановлено, що для співвідношення сировина:екстрагент 1:100 оптимальним часом обробки є 30 с, для 3:100, та 5:100 – 60 с. При використанні одностадійної екстракції (гідромодуль 20 тривалість 30 с) водним розчином з добавкою лимонної кислоти вихід антоціанів складає 51%, за три стадії – 77%. Досліджено руйнування антоціанів при зберіганні екстрактів при температурах 3 і 20ºС протягом трьох і шести діб та забруднення витяжок продуктами ерозії металевих електродів. Встановлено, що при зберіганні екстрактів у темному приміщенні при 3ºС відбувається руйнування антоціанів за 6 діб на 18%, а при 20ºС – 57%.","PeriodicalId":32537,"journal":{"name":"Vestnik Irkutskogo gosudarstvennogo tekhnicheskogo universiteta","volume":"54 17","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136347765","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-13DOI: 10.35546/kntu2078-4481.2023.3.7
О. М. ФРОЛОВ, С. Р. СЄЛІВЕРСТОВА
Варикапи або діоди зі змінною ємністю є одним з важливих елементів електронної техніки. Вони використовуються в сучасної радіоелектронної апаратурі різноманітного призначення. наприклад, в апаратурі зв'язку та апаратурі автоматичного керування для налаштування на необхідну частоту. Завдяки необхідності розробки нової апаратури, постійно підвищуються вимоги до параметрів і характеристик електронних компонентів, які використовують в цей апаратурі, у тому числі й до варикапів. Тому виготовлення варикапів з сучасними вимогами до сукупності параметрів ї характеристик є актуальною задачею. До параметрів та характеристик варикапів пред’являють різноманітні вимоги: напруга пробою, висока добротність, коефіцієнт перекриття по ємності, величина ємності, рівень зворотного струму. максимальний струм, стійкість до впливу статичної електрики. Отримання сукупності параметрів варикапів з сучасними вимогами до кожного параметру є досить складною задачею. Наприклад, при підвищенні напруги пробою добротність варикапа зменшується. Додатковими вимогами до технології виготовлення варикапів є вимоги до повторюваності параметрів та характеристик і вимоги до собівартості виготовлення. Для зменшення собівартості виготовлення потрібно зменшувати кількість технологічних операцій, в першу чергу кількість операцій фотолітографії. Використання методів само-суміщення технологічних шарів приводить як до зменшення кількості операцій фотолітографії, так й для поліпшення повторюваності параметрів та характеристик виробу. Варикапи виготовляють по різним технологіям в залежності від вимог до основних характеристик (напруга пробою або добротність, або коефіцієнт перекриття по ємності). Кожна конструкція або технологія варикапів має свої переваги та недоліки. Однак досить немає такої технології, яка б дозволяла створювати прилади з найкращою сукупністю усіх параметрів та характеристик при низької собівартості виготовлення. Метою роботи є створення технологічного процесу виготовлення варикапів, який дозволяє отримувати все параметри та характеристики виробів з сучасними вимогами до них при мінімальної собівартості виготовлення.
{"title":"ВИКОРИСТАННЯ ТОВСТИХ ШАРІВ ПОРИСТОГО АНОДНОГО ОКИСЛУ КРЕМНІЮ ДЛЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ВАРИКАПІВ","authors":"О. М. ФРОЛОВ, С. Р. СЄЛІВЕРСТОВА","doi":"10.35546/kntu2078-4481.2023.3.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2023.3.7","url":null,"abstract":"Варикапи або діоди зі змінною ємністю є одним з важливих елементів електронної техніки. Вони використовуються в сучасної радіоелектронної апаратурі різноманітного призначення. наприклад, в апаратурі зв'язку та апаратурі автоматичного керування для налаштування на необхідну частоту. Завдяки необхідності розробки нової апаратури, постійно підвищуються вимоги до параметрів і характеристик електронних компонентів, які використовують в цей апаратурі, у тому числі й до варикапів. Тому виготовлення варикапів з сучасними вимогами до сукупності параметрів ї характеристик є актуальною задачею. До параметрів та характеристик варикапів пред’являють різноманітні вимоги: напруга пробою, висока добротність, коефіцієнт перекриття по ємності, величина ємності, рівень зворотного струму. максимальний струм, стійкість до впливу статичної електрики. Отримання сукупності параметрів варикапів з сучасними вимогами до кожного параметру є досить складною задачею. Наприклад, при підвищенні напруги пробою добротність варикапа зменшується. Додатковими вимогами до технології виготовлення варикапів є вимоги до повторюваності параметрів та характеристик і вимоги до собівартості виготовлення. Для зменшення собівартості виготовлення потрібно зменшувати кількість технологічних операцій, в першу чергу кількість операцій фотолітографії. Використання методів само-суміщення технологічних шарів приводить як до зменшення кількості операцій фотолітографії, так й для поліпшення повторюваності параметрів та характеристик виробу. Варикапи виготовляють по різним технологіям в залежності від вимог до основних характеристик (напруга пробою або добротність, або коефіцієнт перекриття по ємності). Кожна конструкція або технологія варикапів має свої переваги та недоліки. Однак досить немає такої технології, яка б дозволяла створювати прилади з найкращою сукупністю усіх параметрів та характеристик при низької собівартості виготовлення. Метою роботи є створення технологічного процесу виготовлення варикапів, який дозволяє отримувати все параметри та характеристики виробів з сучасними вимогами до них при мінімальної собівартості виготовлення.","PeriodicalId":32537,"journal":{"name":"Vestnik Irkutskogo gosudarstvennogo tekhnicheskogo universiteta","volume":"48 18","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136348186","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-13DOI: 10.35546/kntu2078-4481.2023.3.10
Р. О. БЄЛЯКОВ, О. Д. ФЕСЕНКО
У даній роботі детально розглянуто особливості функціонування мобільних комунікаційних мереж спеціального призначення класу MANET. Було проаналізовано ряд наукових праць що розкривають суть функціонування протоколів маршрутизації трьох основних класів – активних, реактивних та гібридних. Було підкреслено, що основний інтерес дослідження процесу управління маршрутизацією викликано ресурсними обмеженнями під час функціонування мобільних комунікаційних мереж в умовах динамічної топології, тобто в умовах, коли фізичні носії комунікаційного обладнання рухаються із змінною швидкістю обумовленою змінами рельєфу місцевості та наявністю перешкод. Автори акцентують увагу, що наукова новизна дослідження обумовлена використанням моделі мобільності, що враховує фізичні властивості комунікаційних вузлів, яка є основою для отримання метрик мобільності (переміщення). В статті проаналізовано чотири протоколи маршрутизації, описано процеси побудови та підтримання маршрутів передачі даних. Визначено, що кожен із протоколів (OLSR, AODV, DSDV, MAODV) мають як переваги так і недоліки, тому було визначено дослідити ці протоколи у плані продуктивності, шляхом оцінки метрик маршрутизації. Імітаційне моделювання проводилось із використанням мов програмування Phyton у інтерактивному середовищі GoogleColab. Час моделювання – 40 хвилин, час ініціалізації параметрів мережі – 50 секунд, кількість мобільних вузлів – 85. Під час імітаційного моделювання не розглядались процеси резервування за рахунок покращених характеристик мобільних базових станцій. В результаті моделювання встановлено, що протоколи маршрутизації MAODV та OLSR показують кращу адаптивну здатність функціювання в умовах високої динаміки (зміни швидкості вузлів мережі) відносно інших розглянутих протоколів (AODV, DSDV) з точки зору ключових метрик (пропускна здатність, затримка, Jitter та процес розряду батареї). Виявлена статистична кореляція між затримкою, Jitter та пропускною здатністю, що може бути використано для подальшої оптимізації алгоритмів маршрутизації. Також під час моделювання було отримано оцінку енергоефективності вузлів, показано, що протоколи MAODV та OLSR мають менший відсоток розряду батареї в порівнянні з іншими протоколами, що є критично важливим для мобільних мереж, де енергозабезпечення є обмеженим.
{"title":"ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОТОКОЛІВ МАРШРУТИЗАЦІЇ OLSR, AODV, DSDV, MAODV СПЕЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ КЛАСУ MANET","authors":"Р. О. БЄЛЯКОВ, О. Д. ФЕСЕНКО","doi":"10.35546/kntu2078-4481.2023.3.10","DOIUrl":"https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2023.3.10","url":null,"abstract":"У даній роботі детально розглянуто особливості функціонування мобільних комунікаційних мереж спеціального призначення класу MANET. Було проаналізовано ряд наукових праць що розкривають суть функціонування протоколів маршрутизації трьох основних класів – активних, реактивних та гібридних. Було підкреслено, що основний інтерес дослідження процесу управління маршрутизацією викликано ресурсними обмеженнями під час функціонування мобільних комунікаційних мереж в умовах динамічної топології, тобто в умовах, коли фізичні носії комунікаційного обладнання рухаються із змінною швидкістю обумовленою змінами рельєфу місцевості та наявністю перешкод. Автори акцентують увагу, що наукова новизна дослідження обумовлена використанням моделі мобільності, що враховує фізичні властивості комунікаційних вузлів, яка є основою для отримання метрик мобільності (переміщення). В статті проаналізовано чотири протоколи маршрутизації, описано процеси побудови та підтримання маршрутів передачі даних. Визначено, що кожен із протоколів (OLSR, AODV, DSDV, MAODV) мають як переваги так і недоліки, тому було визначено дослідити ці протоколи у плані продуктивності, шляхом оцінки метрик маршрутизації. Імітаційне моделювання проводилось із використанням мов програмування Phyton у інтерактивному середовищі GoogleColab. Час моделювання – 40 хвилин, час ініціалізації параметрів мережі – 50 секунд, кількість мобільних вузлів – 85. Під час імітаційного моделювання не розглядались процеси резервування за рахунок покращених характеристик мобільних базових станцій. В результаті моделювання встановлено, що протоколи маршрутизації MAODV та OLSR показують кращу адаптивну здатність функціювання в умовах високої динаміки (зміни швидкості вузлів мережі) відносно інших розглянутих протоколів (AODV, DSDV) з точки зору ключових метрик (пропускна здатність, затримка, Jitter та процес розряду батареї). Виявлена статистична кореляція між затримкою, Jitter та пропускною здатністю, що може бути використано для подальшої оптимізації алгоритмів маршрутизації. Також під час моделювання було отримано оцінку енергоефективності вузлів, показано, що протоколи MAODV та OLSR мають менший відсоток розряду батареї в порівнянні з іншими протоколами, що є критично важливим для мобільних мереж, де енергозабезпечення є обмеженим.","PeriodicalId":32537,"journal":{"name":"Vestnik Irkutskogo gosudarstvennogo tekhnicheskogo universiteta","volume":"48 13","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136348190","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-13DOI: 10.35546/kntu2078-4481.2023.3.6
О. М. МЕЛЬНИК
Морський транспорт є важливим компонентом розвитку суспільства, забезпечуючи ефективний розподіл виробничих сил, трудових ресурсів, сировини та послуг. Безпека на морському транспорті відіграє вирішальну роль у забезпеченні захисту життя і здоров’я людей, збереженні довкілля та запобіганні втрат і збитків. Вона включає безліч аспектів, таких як безпека суден, портів, морських шляхів, а також забезпечення безпеки екіпажів суден і пасажирів. Для забезпечення безпеки застосовуються різні підходи і заходи, включно з розробленням міжнародних стандартів, застосуванням передових технологій, навчанням персоналу та ефективним управлінням кризовими ситуаціями. В статті наголошується на важливості захисту морського довкілля та необхідності дотримання міжнародних правил і угод щодо запобігання забрудненню морських вод та охорони екосистеми. Морське перевезення також включає в себе ризики, пов'язані зі змінною погодою, технічним станом судна, людським фактором та іншими факторами, що можуть призвести до аварій та інцидентів. З цього приводу розробка ефективних засобів і методів забезпечення безпеки морського перевезення є актуальним науковим завданням для запобігання нещасним випадкам, аварійним ситуаціям з метою захисту життя і здоров'я людей та збереження морського середовища. В дослідженні був проведений аналіз взаємозв'язку між безпекою судноплавства і морським транспортом. Визначено поняття безпеки судноплавства, яке включає в себе заходи та процедури, спрямовані на запобігання аваріям, забезпечення безпеки моряків, пасажирів та вантажу, а також охорону морської екосистеми від забруднення. запропонована модель системної безпеки, яка враховує комплексний підхід до забезпечення безпеки морського перевезення. Ця модель включає в себе ідентифікацію факторів, що впливають на безпеку, аналіз їх взаємозв'язків та розробку відповідних стратегій та заходів.
{"title":"АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКО-ОРІЄНТОВАНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ МОРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ","authors":"О. М. МЕЛЬНИК","doi":"10.35546/kntu2078-4481.2023.3.6","DOIUrl":"https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2023.3.6","url":null,"abstract":"Морський транспорт є важливим компонентом розвитку суспільства, забезпечуючи ефективний розподіл виробничих сил, трудових ресурсів, сировини та послуг. Безпека на морському транспорті відіграє вирішальну роль у забезпеченні захисту життя і здоров’я людей, збереженні довкілля та запобіганні втрат і збитків. Вона включає безліч аспектів, таких як безпека суден, портів, морських шляхів, а також забезпечення безпеки екіпажів суден і пасажирів. Для забезпечення безпеки застосовуються різні підходи і заходи, включно з розробленням міжнародних стандартів, застосуванням передових технологій, навчанням персоналу та ефективним управлінням кризовими ситуаціями. В статті наголошується на важливості захисту морського довкілля та необхідності дотримання міжнародних правил і угод щодо запобігання забрудненню морських вод та охорони екосистеми. Морське перевезення також включає в себе ризики, пов'язані зі змінною погодою, технічним станом судна, людським фактором та іншими факторами, що можуть призвести до аварій та інцидентів. З цього приводу розробка ефективних засобів і методів забезпечення безпеки морського перевезення є актуальним науковим завданням для запобігання нещасним випадкам, аварійним ситуаціям з метою захисту життя і здоров'я людей та збереження морського середовища. В дослідженні був проведений аналіз взаємозв'язку між безпекою судноплавства і морським транспортом. Визначено поняття безпеки судноплавства, яке включає в себе заходи та процедури, спрямовані на запобігання аваріям, забезпечення безпеки моряків, пасажирів та вантажу, а також охорону морської екосистеми від забруднення. запропонована модель системної безпеки, яка враховує комплексний підхід до забезпечення безпеки морського перевезення. Ця модель включає в себе ідентифікацію факторів, що впливають на безпеку, аналіз їх взаємозв'язків та розробку відповідних стратегій та заходів.","PeriodicalId":32537,"journal":{"name":"Vestnik Irkutskogo gosudarstvennogo tekhnicheskogo universiteta","volume":"50 26","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136348455","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：