ВИЗНАЧЕННЯ РІВНІВ АДЕНОЗИНМОНОФОСФАТ-АКТИВОВАНОЇ ПРОТЕЇНКІНАЗИ ТА ХЕМЕРИНУ У ПАЦІЄНТІВ З ЦУРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ ТА ПОДАГРИЧНИМ АРТРИТОМ ЯК ПРОГНОСТИЧНИХ МАРКЕРІВ ПОРУШЕННЯ ВУГЛЕВОДНОГО ОБМІНУ

Abstract

Актуальність. Цукровий діабет 2 типу (ЦД 2 типу) – багатофакторне епігенетичне захворювання, яке має широку поширеність у світі. Встановлено, що комбінація подагричного артриту (ПА) та ЦД 2 типу є досить розповсюдженою. У дослідженнях було встановлено, що гіперурикемія збільшує інсулінорезиствнтність та пригнічує ефекти інсуліну, що є патогенетичним шляхом розвитку ЦД 2 типу, тому вивчення біохімічних зв’язків між пуриновим та вуглеводними обмінами є необхідним. Для оцінки в якості маркерів, що відображають стан вуглеводного обміну у пацієнтів з ЦД 2 типу та ПА, були обрані аденозинмонофосфат-активована протеїнкіназа (AMPK) та хемерин. Мета роботи: аналіз рівнів AMPK і хемерину та визначення їх кореляційних взаємозалежностей з показниками вуглеводного метаболізму у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та подагричним артритом. Матеріали та методи. У дослідженні приймали участь 100 пацієнтів обох статей, які були розподілені на 2 групи: 1 група – пацієнти із ПА та ЦД 2 типу, n=70; 2 група – пацієнти із моноперебігом ПА, n=30. Контрольна група – 20 відносно здорових осіб. Всім тематичним хворим оцінено рівні сироваткового хемерину, AMPK, глюкози крові натще, глікованого гемоглобіну, інсуліну за загальноприйнятими методиками; індекс HOMA-IR був розрахований математично. Для статистичного аналізу використовували коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона (r) та дисперсійний аналіз.  Результати. Найнижчі рівні AMPK (8,56±4,01 нг/мл) отримані у пацієнтів 1 групи порівняно до 2 групи (21,93±4,87 нг/мл, p1,2<0,0001) та групи контролю (26,37±5,56 нг/мл p1,К<0,0001). Визначено більш високі рівні хемерину серед пацієнтів 1 групи (12,51±3,92 нг/мл) та 2 групи (9,86±2,66 нг/мл) відносно групи контролю (3,41±1,42 нг/мл, p<0,0001). При коморбідному поєднанні ЦД 2 типу та ПА були відзначені вірогідні кореляційній взаємозв’язки переважно середньої сили між показниками АМРК (зворотні), хемерину (прямі) та вуглеводного метаболізму серед обстежених хворих. Висновки. Виявлені кореляційні зв’язки між AMPK, хемерином та показниками вуглеводного обміну дозволяють стверджувати, що вищевказані маркери грають патогенетичну роль та мають діагностично-прогностичну значущість відносно виявлення інсулінорезистентності у хворих на подагричний артрит та оцінки ступеню важкості цукрового діабету 2 типу у пацієнтів із коморбідною патологією.