PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY最新文献

{"title":"THE EFFECTS OF PRENATAL STRESS ON STRUCTURAL-FUNCTIONAL CONDITION OF FEMALE REPRODUCTIVE SYSTEM IN ADULT OFFSPRING","authors":"Aida Gevorkyan, Tatiana Bondarenko, I. Volokhov, Yuliya Laryanovska, Natalia Sotnik, T. Bocharova, Iryna Markovych, K. Misiura, L. Sergienko","doi":"10.21856/j-pep.2023.4.06","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.4.06","url":null,"abstract":"The prenatal period of human development is the most vulnerable. Events in the life of a pregnant woman, in particular socio-emotional stress, make influence on the intrauterine fetus development but also on the health of the child and his susceptibility to certain diseases in adult. To date, it has been proven that the reproductive system, starting from the embryonic period to the end of the descending ontogenesis, is particularly sensitive to the effects of socio-emotional stress. The aim of study is to define effects of social-emotional maternal stress during prenatal period on morpho-functional condition of the ovaries in the adult offspring.\u0000Materials and methods.  10-month-old female Wistar rats from the first-generation descendants of control females and socio-emotional stressed during the pregnancy mothers were investigated in the experiment. Histological changes in ovaries as well as hormonal status of female offspring from gestational stressed mothers were studied. \u0000According to the results of our study, significant degenerative changes were found in ovaries of adult female offspring from gestationally stressed mothers, which manifest in disturbances of oogenesis and ovulation with an increase of estradiol level in the blood and body weight compared to the control which, probably, can be explained by extraovarian conversion androgens into estrogens.\u0000Conclusion. Mothers stress during all gestational period makes negative influence on reproductive possibilities of their adult female offspring.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139000827","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ОЦІНКА СКЛАДНОСТІ АДРЕНАЛЗБЕРІГАЮЧОЇ ХІРУРГІЇ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПУХЛИНАМИ НАДНИРКОВИХ ЗАЛОЗ ЗА ШКАЛОЮ VSLP","authors":"Владислав Демченко, Дмитро Щукін, Геннадій Хареба, Андрій Аркатов, Роман Стецишин, Умар Баларабе, Микола Панасовський","doi":"10.21856/j-pep.2023.4.02","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.4.02","url":null,"abstract":"Нині не існує універсального інструменту оцінки складності адреналзберігаючої хірургії при пухлинах надниркових залоз. Тому метою роботи стало дослідження хірургічних особливостей резекції надниркових залоз у пацієнтів з нирково-клітинним раком, які мали синхронні або метахронні об'ємні утворення в надниркових залозах, і на підставі цього досвіду створення оригінальної шкали складності резекцій надниркових залоз при пухлинах.\u0000Матеріали та методи. Проведено дослідження хірургічних особливостей резекції надниркових залоз у 16 пацієнтів з нирково-клітинним раком, які мали синхронні або метахронні об'ємні утворення в надниркових залозах, і на підставі цього досвіду розроблено оригінальну шкалу складності резекцій надниркових залоз при пухлинах – VSLP (V (vena) SL (size - localization) P (parenchyma)).\u0000Результати. Параметр V характеризує відношення пухлини до основної вени надниркової залози (пухлина локалізується периферично і не має ризику ушкодження основної адренальної вени – 0 балів; пухлина локалізується повністю інтрапаренхімно або переважно інтрапаренхімно поблизу від основної адренальної вени і має ризик її ушкодження – 1 бал; пухлина локалізується в області розташування основної адренальної вени і має високий ризик її ушкодження – 2 бали). Параметр S - L описує розміри адренальної пухлини (пухлина розмірами до 3 см з периферичною локалізацією або пухлини розмірами від 1,5 см до 3 см з інтрапаренхімною або переважно інтрапаренхімною локалізацією – 0 балів; повністю інтрапаренхімні пухлини менше 1,5 см або пухлини більше 3 см з інтрапаренхімною або переважно інтрапаренхімною локалізацією – 1 бал). Параметр P представляє об'єм паренхіми в залишку надниркової залози після органозберігаючої хірургії (більше 50% – 0 балів; менше 50% – 1 бал).\u0000Складність органозберігаючих операцій за шкалою VSLP варіює від 0 до 4 балів. Хірургічні втручання, що відповідають 0 балів, оцінюються, як легкі у виконанні; 1 або 2 бали – як середнього ступеня складності; 3 бали – як складні і 4 бали – як екстремально складні.\u0000Висновок. Запропонована шкала є першою спробою оцінки складності органозберігаючої хірургії у пацієнтів із пухлинами надниркових залоз на підставі локалізації і розмірів новоутворення, а також об'єму паренхіми адренального залишку. Потрібно подальше проспективне вивчення цього прогностичного інструменту.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"138996432","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ВПЛИВ ІНГІБІТОРІВ НЗКТГ-2 НА ФУНКЦІЮ МІТОХОНДРІЙ МЕТАБОЛІЗМ ЛІПІДІВ І АТЕРОГЕНЕЗ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА ВЛАСНІ ДАНІ)","authors":"Любов Соколова, В.М. Пушкарьов, О.І. Ковзун, Н.М. Левчук, В.В. Пушкарьов, Анастасія Соколова, Ольга Фурманова, Микола Тронько","doi":"10.21856/j-pep.2023.4.10","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.4.10","url":null,"abstract":"При діабеті значно змінюється метаболізм, склад та співвідношення ліпідів. Вони вважаються основними метаболічними субстратами, які накопичують і продукують енергію, необхідну для клітини. Однак їх нормальний метаболізм змінюється в діабетичному середовищі і може сприяти розвитку залежних від дисліпідемії ускладнень, таких як серцево-судинні захворювання. Тому нормалізація ліпідного обміну при діабеті важлива для зниження рівня шкідливих побічних продуктів і для запобігання пошкодження клітин та ускладнень діабету, спричинених дисліпідемією. Одержані численні дані, які свідчать про те, що інгібітори SGLT2 впливають на вміст ліпідів у крові. Результати клінічного дослідження продемонстрували, що у хворих на ЦД 2 типу іSGLT2 спричиняли підвищення рівня ХС ЛПНЩ, ХС ЛПВЩ та зниження рівня тригліцеридів. Інгібітори SGLT2 мають значний вплив на ліполіз і ліпогенез. Доведений влив іSGLT2 на гомеостаз холестерину, на поглинання та утилізацію жирних кислот (β-окислення), на перекисне окислення ліпідів, на поглинання і транспортування ліпідів, на ожиріння, накопичення жиру у печінці та інших тканинах. іSGLT2 ефективно індукують втрату ваги у пацієнтів із ЦД 2 типу. Тому хворим на цукровий діабет із неконтрольованою вагою слід розглянути можливість прийому інгібіторів SGLT. іSGLT2 можуть модулювати та нормалізувати функцію мітохондрій, гальмуючи надпродукцію ROS і зменшуючи мітохондріальний окислювальний стрес. Таким чином, інгібітори SGLT2 здатні впливати на рівень показників ліпідного обміну, функцію мітохондрій, запальні процеси, окисний стрес, функцію ендотелію та аутофагію, що призводить до зниженням ризику серйозних серцево-судинних ускладнень та кількості госпіталізацій з приводу серцевої недостатності. Проте, механізми впливу вищезазначених сполук на показники ліпідного обміну та інші біохімічні процеси потребують подальшого досконального вивчення.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"138999771","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ЗМІНИ В ЕНДОКРИННІЙ СИСТЕМІ ЧОЛОВІКІВ З ПОСТТРАВМАТИЧНИМ СТРЕСОВИМ РОЗЛАДОМ, ОТРИМАНИМ ВНАСЛІДОК БОЙОВОЇ ТРАВМИ","authors":"Ігор Лурін, Наталія Селюкова, Євгенія Коренєва, Марина Бойко, Катерина Місюра, Володимир Негодуйко","doi":"10.21856/j-pep.2023.4.08","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.4.08","url":null,"abstract":"Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це розлад психічного здоров’я, що розвивається внаслідок пережитої або побаченої травматичної події, бойової травми. Людина відчуває сильний страх, що викликає зміни у внутрішньому середовищі особини. Наше тіло реагує вивільненням певних гормонів. На сьогодні вже доведено, що нервова та ендокринна системи першими реагують на гострий стрес, який у подальшому віддзеркалюється у вигляді ПТСР.\u0000У нашому огляді літератури ми досліджували дві бази даних: PubMed та Google Scholar. Включали статті за такими термінами: «чоловіки», «війна», «ветерани», «ПТСР», «психологічні втручання», «черепно-мозкова травма», «бойова травма», «терапія», «бойові розлади/діагностика», «стрес», «гострий стрес», «ендокринні розлади».\u0000У цьому огляді обговорюється шляхи відповіді на стрес гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі і симпатичної нервової системи, які активуються і призводять до аномального вивільнення гормонів стресу у чоловіків при ПТСР. Встановлено, що чоловіки з ПТСР мають також зміни гормонального фону гіпоталамо-гіпофізарно-щитовидної осі та гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної осі, аномалії норадренергічних, дофамінергічних і серотонінергічних шляхів. Вважається, що ці зміни сприяють різноманітній симптоматиці ПТСР: підвищення пильності, артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, дихання, включаючи емоційну дизрегуляцію, страх, сексуальну дисфункцію та ін. Крім того, ПТСР є складним розладом, який включає дизрегуляцію багатьох нейроендокринних систем, а не пов’язаний виключно з дисфункцією гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі. Такі унікальні зміни свідчать про те, що особи, у яких розвивається ПТСР, мають чіткі патофізіологічні зміни.\u0000Загалом, складна взаємодія між гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковою та гіпоталамо-гіпофізарно-гонадною осями підкреслює важливість подальших досліджень для кращого розуміння основних механізмів ПТСР та потенціалу для цілеспрямованих втручань.\u0000Таким чином, одним із головних пріоритетів майбутніх клінічних і доклінічних досліджень розвитку ПТСР у чоловіків-військовослужбовців, які зазнали бойової травми, є критичне зосередження на ролі різних гормонів. Це допоможе зрозуміти роль цих гормонів у патофізіології ПТСР і може відкрити нові шляхи для розробки нових лікарських засобів і методів лікування цього стану. Крім того, важливо відзначити, що під час лікування пацієнтів з ПТСР увага не повинна бути зосереджена виключно на гормонах стресу.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"138999323","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"THE ASSOCIATIONS OF β-ADRENORECEPTORS GENES POLYMORPHISMS WITH THE COURSE OF HEART FAILURE AND WITH THE LOW TRIIODOTHYRONINE SYNDROME (LITERATURE REVIEW AND OWN OBSERVATIONS)E","authors":"S. Pyvovar, Iurii Rudyk, Tetiana Shcherban","doi":"10.21856/j-pep.2023.4.09","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.4.09","url":null,"abstract":"The systematization of literature data on the associations of β-adrenoreceptors (β-AR) genes polymorphisms with the course of heart failure (HF) and with the development of low triiodothyronine syndrome (LT3S), and the results of our own study were presented. The study of associations of β-AR system genes polymorphisms  with the clinical outcome of HF and the effectiveness of β-adrenoblockers (β-AB) has been continued. It has been demonstrated that carrier state of the A allele of the Ser49Gly (c.145A > G) polymorphism of the b1-AR gene leads to a decrease in the risk of combined end point. At the same time, the carrier state of the G allele of the Gln27Glu (c.79C> G) polymorphism of the b2-AR gene increases the risk of combined end point. Administration of bisoprolol at a dose of > 5 mg leads to a reduction of the risk of the combined endpoint, provided the G/A genotype of the Ser49Gly (c.145A > G) polymorphism of the β1-AR gene is present. The use of bisoprolol at this dose also reduces the risk of re-hospitalisation and combined endpoint, provided the homozygous genotype (C/C) of the Gln27Glu (c.79C > G) polymorphism of the β2-AR gene is present. The probability of the low triiodothyronine syndrome increases with the homozygous G/G genotype of the Gln27Glu polymorphism of the β2-AR gene and in the presence of the C/T polymorphism of the Serβ75 GNβ3 gene. The genotype C/G of the Gln27Glu polymorphism of the β2-AR gene is associated with a decreased risk of LT3S.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"138998417","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ЛІПІДНИЙ СПЕКТР КРОВІ, РІВНІ ГОМОЦИСТЕЇНУ ТА ФОЛІЄВОЇ КИСЛОТИ ПРИ ПОЛІМОРФІЗМІ ГЕНІВ ФОЛАТНОГО ЦИКЛУ У ЖІНОК З СИНДРОМОМ ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ","authors":"Тетяна Архипкіна, Володимир Іванович Бондаренко, Лідія Любимова, Катерина Місюра","doi":"10.21856/j-pep.2023.4.01","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.4.01","url":null,"abstract":"Дисліпідемія є одним із найчастіших метаболічних розладів, притаманних синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ). За умов СПКЯ відбуваються розлади метилювання ДНК на більшості ділянок генів, які беруть участь у метаболізмі ліпідів. Розвитку дисліпідемії також сприяє підвищення рівня гомоцистеїну (ГЦ). Рівень ГЦ та метилювання ДНК пов'язані зі станом фолатного циклу, який, в свою чергу, залежить від достатньої кількості фолієвої кислоти (ФК), активності ферментів 5,10-метилентетрагідро-фолат-редуктаза (MTHFR), метіонін-синтаза (MTR), метіонін-синтаза-редуктаза (MTRR) та поліморфізму генів, що їх кодують.\u0000Мета. Дослідити ліпідний спектр крові та його зв'язок з рівнями гомоцистеїну і фолієвої кислоти при поліморфізмі генів MTHFR, MTR, MTRR у безплідних жінок із синдромом полікістозних яєчників.\u0000Матеріали та методи. Обстежено 159 жінок віком 20-28 років, які були розподілені на групи: основна – 98 хворих з наявністю мутаційних варіантів генів; порівняння – 30 пацієнток без генетичного поліморфізму; контрольна – 31 здорова жінка без репродуктивних розладів. Досліджували: вміст ГЦ, ФК, загального холестерину (ХС), тригліцерідів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС-ЛПНЩ). Проводили молекулярно-генетичне дослідження з ідентифікацією генів MTHFR, MTR, MTRR.\u0000Результати. Серед обстежених зі СПКЯ у носів мутаційних генів спостерігалась більш висока частота гіперхолестеринемії 52,0% проти 26,6% (χ2=4,97; Р=0,026), підвищеного рівня ТГ 47,9% проти 23,3% (χ2=4,75; Р=0,030) і зниженої концентрації ХС-ЛПВЩ 51,0% проти 20,0% (χ2=7,77; Р = 0,006). Носії мутаційних генів MTHFR С677Т та Т677Т мали вірогідно вищи рівні ХС (Р<0,001), ТГ (Р<0,001), ХС-ЛПНЩ (Р<0,001) та нижчі ХС-ЛПВЩ (Р<0,05) порівняно з С677С, а ступінь виразності змін був більш істотним за умов гомозиготного варіанту Т677Т. Мутації в гені MTHFR A1298C поєднувались лише зі зниженням концентрації ХС-ЛПВЩ. Не встановлено вірогідних розбіжностей у рівнях ХС, ТГ, ХС-ЛПВЩ, ХС-ЛПНЩ при поліморфізмі генів МTR, MTRR. У 64,8% обстежених зі СПКЯ виявлено збільшення концентрації ГЦ, а серед носіїв мутаційних генів спостерігалась більш висока частота підвищеної концентрації ГЦ (70,4% проти 46,6%; χ2=4,69; Р=0,031) та вірогідно вищий його середній рівень порівняно до пацієнток без генетичних мутацій. У носіїв мутаційних варіантів гена MTHFR виявлені високий ризик підвищення концентрації ГЦ та кореляційні зв'язки між його рівнем і показниками ХС, ТГ, ХС-ЛПВЩ. Мутаційні варіанти генів супроводжувались більш високою частотою дефіциту ФК та наявністю кореляційної залежності між показниками ФК та ГЦ, ТГ, ХС-ЛПВЩ, що опосередковано вказує на існування зв'язку між статусом ФК та ліпідним спектром крові.\u0000Висновки. Поліморфізм гену MTHFR, підвищений рівень гомоцистеїну та дефіцит фолієвої кислоти є факторами ризику розвитку дисліпідемії у молодих хворих на синдром полікістозних яєчників.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139001236","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"FERTILITY FACTORS. D-HORMONE IN PREVENTION OF REPRODUCOPATHIES CAUSED BY BENIGN PROSTATIC HYPERPLASIA (Literature review)","authors":"Ye. M. Koreneva, V. Bondarenko, Nataliia Brechka, N. Smolienko, I. Belkina, S. Kustova, Marina Boiko, Yurii Karachentsev","doi":"10.21856/j-pep.2023.4.07","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.4.07","url":null,"abstract":"In accordance with the statistical data, the spreading of benign prostatic hyperplasia (BPH) is increasing, because modern stressful lifestyle causes sex hormones disbalances and other dyshormonal conditions which lead to pathologies’ development at younger ages.\u0000The pathogenesis of BPH is connected with disturbances of regulation in the hypothalamo-hypophyseal system and with the changes of the regulatory signals intensity which go to the reproductive organs. The central pathogenic links of this pathology’ development are: the declining of efficacy of hypothalamus functioning regulation which carries out on the basis of feedback; the changes of the pituitary gland cells sensitivity to the releasing hormones of hypothalamus and disbalance of sex hormones. In addition to gonadotropins prolactin has a significant impact on the BPH development. Its hypersecretion causes the development of hyperplastic age-related changes in prostate gland. The introduction of dopamine receptors antagonists such as sulpiride causes the increasing of prolactin concentration and declining of gonadotropins releasing. “Sulpiride model” is broadly used in the experimental endocrinology for studying prostate-active drugs and is characterized by sex hormones disbalance' and inflammation processes’ development. The development of the pathology is linked with the disturbance of testosterone synthesis in the testicles, insufficiency of prostate gland functioning and increasing of prolactin and estradiol concentrations which provoke proliferative changes. The androgens disbalance is the main cause of BHP development, therefore, the “Testosterone model” based on testosterone’ and estradiol’ slow releasing implants is broadly used for modeling of urination disturbance in rats which imitates the same condition in elderly men with benign prostatic hyperplasia.\u0000The prostatitis, which developed under the condition of BHP, causes the disturbances of spermatogenesis during experimental modeling and in the clinical practice when spermatopathies, sexual disturbances and hypofertility are diagnosed in patients.\u0000The traditional BHP therapeutic methods are not always effective and the new therapeutic approaches of hypofertility caused by prostate gland pathologies are developed by investigators. Thus, there are data about correlation between increased vitamin D consumption and decreasing of BHP spreading, between gland volume and cells proliferation in patients with this pathology. Vitamin D level influences the quantity and quality of ejaculate. The deficiency of vitamin D is associated with lower proportion of sex hormones in young men and choriogonin sensitivity of Leydig's cells to be diminished. It has been experimentally shown that cholecalciferol regulates steroid hormones genesis, mitigates the age-related declining of testicles activity, protects the testicles in old animals and the unchanged spermatogenesis in normal males which received vitamin D3 can be considered to be the resu","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"138996296","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ АНКЕТИ-ОПИТУВАЛЬНИКА ДЛЯ РАННЬОЇ ДІАГНОСТИКИ ПЕРВИННОГО ГІПЕРПАРАТИРЕОЗА","authors":"Ольга Гончарова, Віктор Дубовик, Максим Сазонов","doi":"10.21856/j-pep.2023.4.11","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.4.11","url":null,"abstract":"Мета дослідження. Розробка анкети-опитувальника для опортуністичного скринінгу первинного гіперпаратиреозу.\u0000Матеріали та методи. У відділенні ендокринної хірургії ДУ «ІПЕП» було розроблено та апробовано анкету-опитувальник для ранньої діагностики захворювання. Групу дослідження склали 50 пацієнтів, які були прооперовані впродовж 2021-2023 років із встановленим діагнозом первинного гіперпаратиреозу (ПГПТ). Контрольну групу/групу порівняння складали 138 пацієнтів без ПГПТ, які звернулися за медичною допомогою у зв'язку з тиреоїдною патологією до клінічних підрозділів ДУ «ІПЕП».\u0000Результати. Серед скарг у хворих із первинною патологією паращитоподібних залоз переважали: хронічний больовий синдром у верхніх та у нижніх кінцівках, наявність дегенеративно-дистрофічних змін у хребті, зниження росту, когнітивні порушення, наявність артеріальної гіпертензії, задишки, сечокам’яної хвороби. Звертає на себе увагу наявність у певної частини осіб контрольної групи кожної з розглянутих скарг, що свідчить про неспецифічність такої симптоматики, але частота наявності деяких факторів була вірогідно більшою на тлі ПГПТ. До таких факторів увійшли ураження кісткової системи: хронічній біль в кінцівках, зменшення зросту; патологія обміну солей: сечокам’яна хвороба та подагра; судинні ускладнення: гіпертонічна хвороба та ішемічна хвороба серця.\u0000Висновки. Симптоматика проявів первинного гіперпаратиреозу в цілому не є специфічною тільки для цієї патології, але більш патогномонічні є клінічні прояви з боку кісткової системи та сольового обміну. Перспективною виглядає розробка та впровадження організаційного алгоритму обстеження осіб з метою раннього виявлення патології.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"138996500","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ГОРМОНАЛЬНА ТЕРАПІЯ ПРОЛІФЕРАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ ЕНДО-МІОМЕТРІЮ ЯК ПРЕДИКТОР МЕТАБОЛІЧНИХ ПОРУШЕНЬ У ВІДДАЛЕНОМУ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ","authors":"Ольга Прощенко, Дмитро Говсєєв","doi":"10.21856/j-pep.2023.4.05","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.4.05","url":null,"abstract":"Гістеректомія є однією із найбільш частих гінекологічних операцій, що виконуються у світі. Метою дослідження стало виявити фактори ризику формування метаболічних порушень у післяопераційному періоді у пацієнток після гістеректомії без додатків та визначити роль гормональної терапії як предиктора розвитку метаболічного синдрому.\u0000Матеріали та методи. У дослідження були включені 110 пацієнток, оперативно оздоровлених з приводу лейоміоми, де 68 пацієнток перед операцією отримували гормональну терапію симптоматики міоми (мено-метрорагії) (перша група), і 42 пацієнтки, для яких основним методом оздоровлення стало оперативне втручання у об’ємі – ГЕ без додатків.\u0000Результати. Зі зростанням віку змінюється частка нозологічних форм проліферативних процесів ендо-міометрію, а саме зменшується частота поєднання лейоміоми із ендометріозом та відмічається тенденція зо зростання ізольованих форм міоми. Аналіз вихідних даних поширеності соматичної патології дозволив вказати на високу частку артеріальної гіпертензії та порушення жирового обміну, захворювання гепатобіліарної системи у 2 рази частіше відмітили серед пацієнток першої групи (р<0,05). Формування предикторів МС після оперативного оздоровлення відмітили до 36 місяців у 64,7% пацієнток першої групи проти 33,3% – у другій групі, стійка артеріальна гіпертензія була виявлена у 38,2% спостережень, зростання ІМТ (надмірна вага та розвиток ожиріння І-ІІ ступеню) – у більшій половині випадків, інсулінорезистентність та гіперліпідемію, перш за все за рахунок підвищення фракції холестерину ЛПНЩ, діагностовано у 67,6%. Зміна індексу НОМА-IR знаходилася у залежності від вихідної маси тіла і демонструвала стрибкоподібне підвищення після року по операції зі збереженням стабільно високих показників у віддаленому періоді.\u0000Висновки. Предикторами ризику формування метаболічного синдрому у пацієнток, оперативно оздоровлених з приводу лейоміоми матки, є спадковий анамнез щодо патології, асоційованої із метаболічним синдромом, поєднання лейоміоми матки з гіперплазією ендометрію, порушення жирового обміну, патологія гепатобіліарного тракту, у дещо менш вираженій мірі – артеріальна гіпертензія, судинна патологія. Встановлено, що тривала гормональна терапія симптоматики лейоміоми поряд із гістеректомією, навіть зі збереженням яєчникової тканини, є фактором зростання частки клініко-лабораторних критеріїв метаболічного синдрому, артеріальної гіпертензії, ожиріння, порушення жирового і вуглеводного обміну.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"138995968","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"КСЕРОЗ КУКСИ СТОПИ У ПАЦІЄНТА З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ: ЛІКУВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ФОТОДИНАМІЧНОЇ ТЕРАПІЇ","authors":"Юлія Іванова, К.В. М’ясоєдов, Микола Голобородько, Ігор Криворучко, Світлана Граматюк","doi":"10.21856/j-pep.2023.4.12","DOIUrl":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.4.12","url":null,"abstract":"Частота виникнення ксерозу шкіри нижніх кінцівок при цукровому діабеті (ЦД) 2 типу варіює в межах 22-40%. Мета: визначити ефективність застосування фотодинамічної терапії (ФДТ) в лікуванні ксерозу нижніх кінцівок у пацієнта з ускладненим перебігом цукрового діабету 2 типу.\u0000Клінічний випадок. Пацієнт С., 61 року, поступив у відділення гострих захворювань магістральних артерій ДУ \"Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України\" 28.11.2021 року з явищами хронічної ішемії лівої нижньої кінцівки на тлі ЦД 2 типу. Діагностовано сухі некрози дистальних фаланг I-V пальців лівої стопи, сухість і лущення шкіри гомілки та стопи, атеросклеторичну оклюзію лівих передньої і задньої великогомілкових артерій. Добові коливання рiвня глюкози крові – 6,8-14,7 ммоль/л, показник глікованого гемоглобіну (HbAlc) становив 7,46%. Основні показники клінічного та біохімічного аналізів - без суттєвих відхилень. Виставлено клінічний діагноз: облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок, атеросклеторична оклюзія лівих передньої і задньої великогомілкових артерій, хронічна ішемія IV ступеня, ЦД 2 типу, ксероз лівої нижньої кінцівки II ступеня. Лікування пацієнта включало компенсацію ЦД (дробова інсулінотерапія), антикоагулянтну та ангіотропну терапію. На третю добу виконано черезшкірну балонну ангіопластику передньої і задньої великогомілкових артерій та дистальну ампутацію лівої стопи. Пацієнт виписаний на 7 добу у задовільному стані. Під час контрольного огляду на 21 добу діагностовано ксероз кукси стопи IV ст. Того ж дня проведено одноразовий сеанс фотодинамічної терапії із використанням гелю «Levuderm» як фотосенсибілізатора. Через 14 діб після сеансу фотодинамічної терапії відзначено повне зникнення свербежу, сухості, тріщин та лущення шкіри як основних ознак ксерозу.\u0000Висновки. Фотодинамічна монотерапія продемонструвала високу ефективність при лікуванні ксерозу кукси нижньої кінцівки на тлі ускладненого перебігу цукрового діабету 2 типу. Для визначення ефективної тактики та меж застосування методу необхідні подальші клінічні дослідження.","PeriodicalId":20505,"journal":{"name":"PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"138996089","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}