КОМПЕНСАЦІЯ ЗА ЕКОЦИД: ДОСВІД ВІЙНИ В ЗАТОЦІ 1991 РОКУ ДЛЯ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ТА ПІСЛЯ ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ У 2022–2023 РОКАХ

Abstract

Стаття присвячена теоретичним та практичним аспектам дослідження екоциду Росії проти України під час першого року широкомасштабного вторгнення (2022–2023). На основі аналізу документів різних міжнародних організацій, експертних оцінок та аналітичних доповідей виявлено головні ознаки екоциду та розглянуто перспективи та механізми криміналізації злочинів проти навколишнього середовища. Зроблено висновок про недостатнє дослідження міжнародного досвіду компенсації за завдану довкіллю шкоду в українській історичній науці, що зумовлює актуальність дослідження. Проаналізовано кейс компенсації за екоцид у результаті війни у Перській затоці 1990–1991 рр., яку Ірак виплатив Кувейту. Встановлено, що в його основі — виконання резолюцій Ради Безпеки ООН. Зроблено висновок, що це перший і поки що єдиний успішний кейс в історії міжнародних відносин. Розглянуто діяльність Компенсаційної Комісії ООН, створеної у 1991 р. для виконання цього завдання, її результати, а також слабкі та сильні сторони. Зроблено висновок, що цей досвід не підходить для російського вторгнення в Україну внаслідок зміни геополітичної ситуації та послаблення ролі ООН, що зумовлює необхідність розроблення кардинально нових механізмів. Надано рекомендації щодо необхідності ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду, оскільки практичне застосування концепції екоциду після внесення до нього відповідного визначення представляється авторам одним із реальних механізмів притягнення винних до відповідальності та стягнення з них компенсації. Вказано на важливість правильного документування свідчень екоциду, які можна буде використовувати під час майбутніх кримінальних процесів, до чого мають бути залучені ширші кола міжнародної спільноти.