ПРОБЛЕМИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА ЩОДО ПРАВОВОГО СТАТУСУ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ

Abstract

Міжнародне гуманітарне право (далі – МГП) є важливим та достатньо ефективним інструментом досягнення міжнародного правопорядку в аспекті наявних загроз миру та безпеці. Саме міжнародне гуманітарне право спрямоване на забезпечення дотримання прав людини у період збройних конфліктів, а також пом’якшення наслідків цих конфліктів, спираючись на принципи гуманного ставлення до людини. У статті розглянуті основні положення такого правового інституту МГП, як «військовий полон», проаналізовані норми звичаєвого та конвенційного міжнародного гуманітарного права, які регламентують міжнародно-правовий режим щодо військовополонених. В роботі виокремлені деякі проблемні аспекти імплементації норм МГП щодо військовополонених до національного законодавства України та сформульовані пропозиції щодо закріплення соціальних гарантій для військовополонених. Вказується на необхідність чіткого розмежування між ознаками кримінальних правопорушень вказаних у статтях Кримінального кодексу України, а також визначення критеріїв жорсткого поводження з військовополоненими за нормами МГП та закріплення такого жорстокого поводження як військового злочину з суворим покаранням за нього. Запропоновані шляхи вирішення питань соціального захисту військовослужбовців, звільнених з полону. Зазначено, що Інструкція Міноборони з організації обліку особового складу – єдиний нормативно-правовий акт, який регулює відносини звільненого з полону військовослужбовця та підрозділу, в якому він служить. Проаналізовано законопроєкт № 8061 «Про внесення змін до деяких законів України щодо надання права на звільнення з військової служби та відстрочки від призову під час мобілізації особам, звільненим з полону», яким передбачено право військовослужбовця звільнятися з військової служби після повернення з полону, а також можливість відстрочки від мобілізації для тих, хто був у полоні і виявив бажання завершити військову службу. Саме це перспективне законодавство має на меті узгодити національні норми з нормами Женевської конвенції про поводження з військовополоненими (ІІІ) щодо права репатрійованих осіб не залучатися до військової служби.