{"title":"ДЕРЖАВНА ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПАРАДОКСИ ВОЄННОГО ЧАСУ","authors":"Леся Коцур, О.І. Грига","doi":"10.31470/2786-6246-2023-4-52-60","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Стаття присвячена теоретико-методологічним суперечностям, пов’язаним із визначенням наукового та юридичного змісту понять «державна інформаційна політика» та «державна інформаційна політика в умовах воєнного стану». Вона спирається на цілу низку загальнонаукових (аналізу, синтезу, системності, узагальнення, теоретизування, порівняння, історичний, логічний) й спеціальних методів (метод аналізу документів, метод верифікації джерел, компаративний метод). Завдяки широкій методологічній базі, критичному аналізу наукових джерел й ретельному розгляду нормативно-правових документів було виявлено певні неточності в окремих наукових розвідках, які розкривають поняття «державна інформаційна політика». Зокрема з’ясовано, що окремі автори обґрунтовують поняття державної інформаційної політики посилаючись на 3 статтю, або на статтю 6 Закону «Про інформацію» 1992 р., проте у жодній із вказаних статей такого поняття нема. У цьому Законі визначені лише основні напрямки державної інформаційної політики, які закріплені у статті 3, що має назву «Державна інформаційна політика». Загалом у статті показано, що у вітчизняному законодавстві відсутнє визначення таких понять, як «державна інформаційна політика» та «державна інформаційна політика в умовах воєнного стану», хоча ці поняття часто використовуються у науковому та повсякденному житті. Також показано, що українські науковці вже виробили суттєві пропозиції щодо формулювання поняття «державна інформаційна політика в умовах воєнного стану». Своєю чергою, ми також висвітлили, які чинники слід враховувати при унормуванні такого поняття, як «державна інформаційна політика в умовах воєнного стану». Зокрема варто брати до уваги, що це поняття спирається на цивільне та воєнне національне законодавство; передбачає застосування єдиного підходу щодо формування інфомедійного простору з урахуванням безпекових аспектів; сприяє посиленню цифрових спроможностей суспільства та формуванню цифрової стійкості держави.","PeriodicalId":202504,"journal":{"name":"Публічне управління: концепції, парадигма, розвиток, удосконалення","volume":"115 1-4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-11-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Публічне управління: концепції, парадигма, розвиток, удосконалення","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.31470/2786-6246-2023-4-52-60","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Стаття присвячена теоретико-методологічним суперечностям, пов’язаним із визначенням наукового та юридичного змісту понять «державна інформаційна політика» та «державна інформаційна політика в умовах воєнного стану». Вона спирається на цілу низку загальнонаукових (аналізу, синтезу, системності, узагальнення, теоретизування, порівняння, історичний, логічний) й спеціальних методів (метод аналізу документів, метод верифікації джерел, компаративний метод). Завдяки широкій методологічній базі, критичному аналізу наукових джерел й ретельному розгляду нормативно-правових документів було виявлено певні неточності в окремих наукових розвідках, які розкривають поняття «державна інформаційна політика». Зокрема з’ясовано, що окремі автори обґрунтовують поняття державної інформаційної політики посилаючись на 3 статтю, або на статтю 6 Закону «Про інформацію» 1992 р., проте у жодній із вказаних статей такого поняття нема. У цьому Законі визначені лише основні напрямки державної інформаційної політики, які закріплені у статті 3, що має назву «Державна інформаційна політика». Загалом у статті показано, що у вітчизняному законодавстві відсутнє визначення таких понять, як «державна інформаційна політика» та «державна інформаційна політика в умовах воєнного стану», хоча ці поняття часто використовуються у науковому та повсякденному житті. Також показано, що українські науковці вже виробили суттєві пропозиції щодо формулювання поняття «державна інформаційна політика в умовах воєнного стану». Своєю чергою, ми також висвітлили, які чинники слід враховувати при унормуванні такого поняття, як «державна інформаційна політика в умовах воєнного стану». Зокрема варто брати до уваги, що це поняття спирається на цивільне та воєнне національне законодавство; передбачає застосування єдиного підходу щодо формування інфомедійного простору з урахуванням безпекових аспектів; сприяє посиленню цифрових спроможностей суспільства та формуванню цифрової стійкості держави.