ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА КЛІНІЧНУ ЕВОЛЮЦІЮ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ ТА ЯКІСТЬ НАДАННЯ СПЕЦІАЛІЗОВАННОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА ЦЮ ЕНДОКРИНОПАТІЮ В УМОВАХ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ

Abstract

Менеджмент цукрового діабету (ЦД) особливо складний під час гуманітарних криз, обумовлених збройним конфліктом. Огляд літератури має на меті визначити детермінанти, які можуть покращити менеджмент ЦД у гуманітарному контексті. Виділені наступні проблеми менеджменту пацієнтів з ЦД в умовах збройного конфлікту: продовольча безпека; зниження фізичної активності через обмежений простір і проблеми безпеки; обмежений доступ до медичних установ та ліків; нестача людських ресурсів, які мають підготовку та досвід роботи з хворими на ЦД; недоступність або неадекватна забезпеченість індивідуальними засобами самоконтролю і витратних матеріалів до них; економічні труднощі; побутові проблеми (втрата або пошкодження житла); соціально-психологічна дезадаптація та емоційний ефект, властивий самій війні. Обстежено 170 пацієнтів з ЦД 1 (n=67) та 2 (n=103) типів. Серед досліджуваних 28,2% (n=48) були внутрішньо переміщені особи і 15,2%, ті що певний час знаходилися безпосередньо в зоні бойових дій. Проведено порівняльний аналіз основних клінічних і біохімічних показників досліджуваних у довоєнний період (за даними історій хвороби за 2021 рік) з такими під час війни. Визначено, що відсутність належного контролю захворювання під час війни призвела до появи хронічних ускладнень ЦД: у 4,1% вперше діагностовано дистальну полінейропатію, у 3,5% – метаболічну кардіоміопатію, у 12,9% – ішемічну хворобу серця, у 7,6% – артеріальну гіпертензію, у 7,6% – метаболічно-асоційовану жирову хворобу печінки, а у 1,17% – синдром діабетичної ступні. При опитуванні на проблеми з забезпеченням цукрознижувальними лікарських засобів вказували 8,3% респондентів і 66,7% на проблеми з доступністю засобів самоконтролю захворювання (глюкометри, тест-смужки). 80,5% респондентів вказували на відсутність умов для дотримання рекомендацій по дієтичному харчуванню. Більше 60% респондентів відмічали на короткотривалі (декілька днів) або довготривалі (тижнями) епізоди відсутності самоконтролю захворювання через недоступність засобів самоконтролю або несприятливі умови (перебування в укриттях, евакуація тощо). Перебування в зоні гуманітарної кризи негативно відображається на клінічному перебігу ЦД, сприяє розвитку або прогресуванню вже існуючих хронічних ускладнень. З огляду на це необхідні подальші дослідження для з’ясування епідеміології ЦД в умовах гуманітарної кризи та розробки спрощених, економічно ефективних моделей медичної допомоги хворим на цю ендокринопатію.