ТОПОЛОГІЧНА СТРУКТУРА БІОТОПІВ РІВНИННОГО КРИМУ

Abstract

Здійснено аналіз топологічної диференціації біотопів на основі методики синфітоіндикації для Центральнокримського та Керченсько-Таманського геоботанічних округів, розташованих у смузі сухих типчаково-ковилових степів. Біотопічне різноманіття степового Криму представлене 24 типами, для яких проведено кількісну бальну оцінку умов існування рослинних угруповань за провідними екологічними факторами. З метою відображення закономірностей розподілу біотопів побудовані узагальнені еколого-ценотичні профілі, що характеризують їх β-ценорізноманіття. На основі порівняння показників екофакторів по відношенню до інших округів України встановлено, що за вологістю ґрунту вони найсухіші. Найнижчі показники характерні для запасів доступного для рослин мінерального азоту, омброрежиму та континентальності клімату, найвищі – для кислотності ґрунтів та сольового режиму. Ці показники характеризують крайні регіональні умови округів південного степу України. Результати фітоіндикації підтверджують, що західніший Тарханкутський півострів тепліший, має вищі показники ФАР, довший вегетаційний період, вищі показники континентальності та омброрежиму, ніж східніший Керченський. Кореляційна залежність між показниками провідних екофакторів свідчить про те, що в аридних умовах південних степів при дефіциті вологи її сезонні зміни мають ключове лімітуюче значення, яке впливає на едафічні властивості ґрунтів. Відтак в умовах змін клімату, подальшого потепління значимість сезонної змінності зволоження буде підвищуватися і цей фактор буде відігравати ключову роль як в сукцесійних процесах так і зміні біотопічної структури та характері розподілу останніх у ландшафті.