Pub Date : 2024-01-22DOI: 10.53904/1682-2374/2023-25/22
Андрій Миколайович Маслюк
Наведено дані щодо походження асканійських мериносових овець та етапи розвитку тонкорунного вівчарства в Асканії-Нова. Розведення овець пережило багато злетів та падінь, що повʹязане з історичними подіями та кліматичною ситуацією. Завдяки створенню унікальних генотипів, пристосованих до суворих умов степу, мериносові вівці залишаються затребуваними і сьогодні. Висвітлено роль німецьких колоністів у розведенні овець в таврійських степах, завдяки чому наша країна отримала в спадок не лише високопродуктивних тварин, але і високу культуру ведення сільського господарства. Сформована колоністами основа тонкорунного вівчарства на півдні мала значний вплив на розвиток цього регіону і стала економічною базою (підґрунтям) для заснування в Асканії-Нова тодішнім власником маєтку Фрідріхом Едуардовичем Фальц-Фейном унікального природоохоронного обʹєкта, зоопарку і дендропарку. Тепер вони входять до складу Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна НААН. Відмічено періоди надзвичайного розвитку та занепаду безперервного розведення тонкорунних овець в Асканії-Нова продовж 195 років.
{"title":"ІСТОРІЯ РОЗВЕДЕННЯ МЕРИНОСОВИХ ОВЕЦЬ В АСКАНІЇ-НОВА","authors":"Андрій Миколайович Маслюк","doi":"10.53904/1682-2374/2023-25/22","DOIUrl":"https://doi.org/10.53904/1682-2374/2023-25/22","url":null,"abstract":"Наведено дані щодо походження асканійських мериносових овець та етапи розвитку тонкорунного вівчарства в Асканії-Нова. Розведення овець пережило багато злетів та падінь, що повʹязане з історичними подіями та кліматичною ситуацією. Завдяки створенню унікальних генотипів, пристосованих до суворих умов степу, мериносові вівці залишаються затребуваними і сьогодні. Висвітлено роль німецьких колоністів у розведенні овець в таврійських степах, завдяки чому наша країна отримала в спадок не лише високопродуктивних тварин, але і високу культуру ведення сільського господарства. Сформована колоністами основа тонкорунного вівчарства на півдні мала значний вплив на розвиток цього регіону і стала економічною базою (підґрунтям) для заснування в Асканії-Нова тодішнім власником маєтку Фрідріхом Едуардовичем Фальц-Фейном унікального природоохоронного обʹєкта, зоопарку і дендропарку. Тепер вони входять до складу Біосферного заповідника \"Асканія-Нова\" імені Ф.Е. Фальц-Фейна НААН. Відмічено періоди надзвичайного розвитку та занепаду безперервного розведення тонкорунних овець в Асканії-Нова продовж 195 років.","PeriodicalId":516629,"journal":{"name":"Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»","volume":"54 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139640421","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-22DOI: 10.53904/1682-2374/2023-25/17
О.Є. Белгородський
Охарактеризовано терміни цвітіння багаторічних квітниково-декоративних рослин 345 таксонів з 44 родин при вирощуванні в умовах дендрологічного парку "Асканія-Нова" за підсумками досліджень у 2022 році. Складено календар цвітіння, що дозволяє оцінити правильність підбору асортименту багаторічників для створення композицій безперервного цвітіння у південному степу України, порівняти фенологію та виявити зміщення фенологічних фаз вивчених раніше видів у багаторічній динаміці та залежно від екотопічної приуроченості і конкретних умов зростання.
{"title":"КАЛЕНДАР ДЕКОРАТИВНОСТІ БАГАТОРІЧНИКІВ З КВІТНИКОВОЇ КОЛЕКЦІЇ ДЕНДРОПАРКУ \"АСКАНІЯ-НОВА\"","authors":"О.Є. Белгородський","doi":"10.53904/1682-2374/2023-25/17","DOIUrl":"https://doi.org/10.53904/1682-2374/2023-25/17","url":null,"abstract":"Охарактеризовано терміни цвітіння багаторічних квітниково-декоративних рослин 345 таксонів з 44 родин при вирощуванні в умовах дендрологічного парку \"Асканія-Нова\" за підсумками досліджень у 2022 році. Складено календар цвітіння, що дозволяє оцінити правильність підбору асортименту багаторічників для створення композицій безперервного цвітіння у південному степу України, порівняти фенологію та виявити зміщення фенологічних фаз вивчених раніше видів у багаторічній динаміці та залежно від екотопічної приуроченості і конкретних умов зростання.","PeriodicalId":516629,"journal":{"name":"Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»","volume":"372 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140500881","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-22DOI: 10.53904/1682-2374/2023-25/11
Михайло Степанович Козій
Вплив антропогенного чинника на гідросферу набув катастрофічних масштабів. Внаслідок цього відбувається скорочення чисельності популяцій водної біоти. Організм гідробіонтів є потужним фактором акумуляції хімічних речовин у водному середовищі. Відомо, що риби одні з перших реагують на антропогенне навантаження. Тому проведення гістологічного моніторингу з метою оцінки стану організму має вагоме значення. Мікроанатомічний аналіз ділянок печінки риб дозволив виявити такі реакції органів, як порушення циркуляції крові в капілярах, зміни дистрофічного характеру. Компенсаторні модифікації клітин печінки не відрізняються від типової адаптивної перебудови гепатоцитів. Модифікацією функціональної адаптації вважатиметься дедиференціювання клітин у нормальних умовах існування і під впливом пошкоджуючого чинника. Першою ознакою патологічних перебудов печінки є порушення мікроциркуляції. При тривалому впливі токсикантів виявляється венозна повнокровність та явище стазу. Печінка риб має властивість високої реактивності і має великий функціональний резерв. У трансформованих умовах існування функції органу порушуються. Підвищений вміст жиру у печінці риб є наслідком порушення обмінних процесів при дії токсикантів. Найбільш частою морфологічною ознакою цих порушень є різноманітні дистрофічні зміни. При патології паренхіми печінки риб спостерігається зерниста, гідропічна та жирова дистрофія клітин. При повільному перебігу жирової дистрофії характерне помірне зрушення клітинних параметрів та місцеве деформування гепатоцитів. У динаміці процесу виникає найважча форма жирової дистрофії – ліпофанероз. Прогресування зернистого варіанта провокує початок гідропічної дистрофії. Жирове переродження характеризується появою у цитоплазмі вакуолей із різними розмірами. Дрібні вакуолі зливаються з утворенням специфічних жирових кіст. Їхня поява вважається діагностичною ознакою ступеня ураження печінки при хронічному екзотоксикозі. Функціональна недостатність органу супроводжується збільшенням кількості ретикулярної тканини у паренхімі. Збільшення вмісту колагенових волокон відповідає морфологічній картині фіброзу. Численні трансформації структури печінки є свідченням інтоксикації організму, провокують виникнення цирозу і служать специфічним біоіндикатором стану довкілля. Екологічна ситуація в Азово-Чорноморському басейні розцінюється як несприятлива для відтворення гідробіонтів.
{"title":"МІКРОРІВНЕВІ ЗМІНИ ПЕЧІНКИ БІЛОГО АМУРА (СTENOPHARYNGODON IDELLA VALENCIENNES, 1844) У ПРИРОДНИХ І ЗМІНЕНИХ УМОВАХ ІСНУВАННЯ","authors":"Михайло Степанович Козій","doi":"10.53904/1682-2374/2023-25/11","DOIUrl":"https://doi.org/10.53904/1682-2374/2023-25/11","url":null,"abstract":"Вплив антропогенного чинника на гідросферу набув катастрофічних масштабів. Внаслідок цього відбувається скорочення чисельності популяцій водної біоти. Організм гідробіонтів є потужним фактором акумуляції хімічних речовин у водному середовищі. Відомо, що риби одні з перших реагують на антропогенне навантаження. Тому проведення гістологічного моніторингу з метою оцінки стану організму має вагоме значення. Мікроанатомічний аналіз ділянок печінки риб дозволив виявити такі реакції органів, як порушення циркуляції крові в капілярах, зміни дистрофічного характеру. Компенсаторні модифікації клітин печінки не відрізняються від типової адаптивної перебудови гепатоцитів. Модифікацією функціональної адаптації вважатиметься дедиференціювання клітин у нормальних умовах існування і під впливом пошкоджуючого чинника. Першою ознакою патологічних перебудов печінки є порушення мікроциркуляції. При тривалому впливі токсикантів виявляється венозна повнокровність та явище стазу. Печінка риб має властивість високої реактивності і має великий функціональний резерв. У трансформованих умовах існування функції органу порушуються. Підвищений вміст жиру у печінці риб є наслідком порушення обмінних процесів при дії токсикантів. Найбільш частою морфологічною ознакою цих порушень є різноманітні дистрофічні зміни. При патології паренхіми печінки риб спостерігається зерниста, гідропічна та жирова дистрофія клітин. При повільному перебігу жирової дистрофії характерне помірне зрушення клітинних параметрів та місцеве деформування гепатоцитів. У динаміці процесу виникає найважча форма жирової дистрофії – ліпофанероз. Прогресування зернистого варіанта провокує початок гідропічної дистрофії. Жирове переродження характеризується появою у цитоплазмі вакуолей із різними розмірами. Дрібні вакуолі зливаються з утворенням специфічних жирових кіст. Їхня поява вважається діагностичною ознакою ступеня ураження печінки при хронічному екзотоксикозі. Функціональна недостатність органу супроводжується збільшенням кількості ретикулярної тканини у паренхімі. Збільшення вмісту колагенових волокон відповідає морфологічній картині фіброзу. Численні трансформації структури печінки є свідченням інтоксикації організму, провокують виникнення цирозу і служать специфічним біоіндикатором стану довкілля. Екологічна ситуація в Азово-Чорноморському басейні розцінюється як несприятлива для відтворення гідробіонтів.","PeriodicalId":516629,"journal":{"name":"Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»","volume":"51 7","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140499706","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-22DOI: 10.53904/1682-2374/2023-25/18
В. І. Овчарук, Т. О. Падалко
У статті представлено результати оцінки впливу кліматичних змін на формування сортової продуктивності ромашки лікарської в умовах Правобережного Лісостепу України. Для дослідження було використано показники можливих змін клімату RCP 6.0 на період до 20 років за методикою А.М. Польового. В роки проведення експериментальних досліджень (2017–2022) різних сортів ромашки лікарської вивчено їх екологічну стійкість, оцінено лікарську сировину та перспективи використання. За результатами досліджень встановлено, що за сприятливих погодно-кліматичних умов для формування генеративних органів рослини між сортами спостерігалася істотна різниця, найбільш високорослі особини (65,12 см) відмічено в сорту 'Перлина Лісостепу' за підзимового строку сівби при широкорядному способі 45 см. Кількість суцвіть на одній рослині становила в межах 6,99–12,19 штук з масою до 5,24 г, варіабельність яких мала істотні дані. Впродовж шести років досліджень виявлено ритмологічні та морфобіологічні особливості рослин, що дає можливість підібрати сорти з різними строками сівби для найефективнішого вирощування та отримання лікарської сировини впродовж року. При цьому, вивчались питання біології, екології, онтогенезу рослини з урахуванням елементів сучасної агротехніки, також проведено оцінку мінливості очікуваного волого-температурного режиму вегетації ромашки лікарської. Встановлено закономірну різницю міжфазних періодів та періоду вегетації культури в цілому.
{"title":"ВПЛИВ ПОГОДНО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ НА ФОРМУВАННЯ СОРТОВОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ РОСЛИН РОМАШКИ ЛІКАРСЬКОЇ (MATRICARIA RECUTITA L.) В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ","authors":"В. І. Овчарук, Т. О. Падалко","doi":"10.53904/1682-2374/2023-25/18","DOIUrl":"https://doi.org/10.53904/1682-2374/2023-25/18","url":null,"abstract":"У статті представлено результати оцінки впливу кліматичних змін на формування сортової продуктивності ромашки лікарської в умовах Правобережного Лісостепу України. Для дослідження було використано показники можливих змін клімату RCP 6.0 на період до 20 років за методикою А.М. Польового. В роки проведення експериментальних досліджень (2017–2022) різних сортів ромашки лікарської вивчено їх екологічну стійкість, оцінено лікарську сировину та перспективи використання. За результатами досліджень встановлено, що за сприятливих погодно-кліматичних умов для формування генеративних органів рослини між сортами спостерігалася істотна різниця, найбільш високорослі особини (65,12 см) відмічено в сорту 'Перлина Лісостепу' за підзимового строку сівби при широкорядному способі 45 см. Кількість суцвіть на одній рослині становила в межах 6,99–12,19 штук з масою до 5,24 г, варіабельність яких мала істотні дані. Впродовж шести років досліджень виявлено ритмологічні та морфобіологічні особливості рослин, що дає можливість підібрати сорти з різними строками сівби для найефективнішого вирощування та отримання лікарської сировини впродовж року. При цьому, вивчались питання біології, екології, онтогенезу рослини з урахуванням елементів сучасної агротехніки, також проведено оцінку мінливості очікуваного волого-температурного режиму вегетації ромашки лікарської. Встановлено закономірну різницю міжфазних періодів та періоду вегетації культури в цілому.","PeriodicalId":516629,"journal":{"name":"Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»","volume":"28 1-2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140499600","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-22DOI: 10.53904/1682-2374/2023-25/1
А.М. Зітенюк, О.Є. Ходосовцев
За результатами досліджень нами було відмічено три види лишайників: Solorina saccata, Tuckneraria laureri та Usnea florida, – занесених до Червоної книги України. Solorina saccata є аркто-альпійським лишайником, котрий відомий лише з девʹяти локалітетів у високогірʹях Карпат. Лишайник відмічався у семи локалітетах до 1940 року і лише двічі у середині 50-х років. Наше місцезнаходження є першим підтвердженням про його існування в Карпатах після 50-х років минулого століття. Лишайник має статус "вразливий" у Червоній книзі України. Зменшення його локалітетів, ймовірно, повʹязано як з глобальним потеплінням, так і з рекреаційним навантаженням. Лишайник Tukneraria laureri відомий з численних історичних і сучасних місцезнаходжень у Чивчинських горах та Карпатах в цілому. Вид має статус "рідкісний" в Червоній книзі України. В Карпатах відомо 11 історичних та сучасних локалітетів Usnea florida. Лишайник має статус "вразливий" в Червоній книзі України і зникає внаслідок експлуатації лісів. Виявлене місцезнаходження U. florida є першим в межах Національного природного парку "Верховинський".
{"title":"ПРО ЗНАХІДКИ ВИДІВ ЛИШАЙНИКІВ, ЗАНЕСЕНИХ ДО ЧЕРВОНОЇ КНИГИ УКРАЇНИ, В НАЦІОНАЛЬНОМУ ПРИРОДНОМУ ПАРКУ \"ВЕРХОВИНСЬКИЙ\"","authors":"А.М. Зітенюк, О.Є. Ходосовцев","doi":"10.53904/1682-2374/2023-25/1","DOIUrl":"https://doi.org/10.53904/1682-2374/2023-25/1","url":null,"abstract":"За результатами досліджень нами було відмічено три види лишайників: Solorina saccata, Tuckneraria laureri та Usnea florida, – занесених до Червоної книги України. Solorina saccata є аркто-альпійським лишайником, котрий відомий лише з девʹяти локалітетів у високогірʹях Карпат. Лишайник відмічався у семи локалітетах до 1940 року і лише двічі у середині 50-х років. Наше місцезнаходження є першим підтвердженням про його існування в Карпатах після 50-х років минулого століття. Лишайник має статус \"вразливий\" у Червоній книзі України. Зменшення його локалітетів, ймовірно, повʹязано як з глобальним потеплінням, так і з рекреаційним навантаженням. Лишайник Tukneraria laureri відомий з численних історичних і сучасних місцезнаходжень у Чивчинських горах та Карпатах в цілому. Вид має статус \"рідкісний\" в Червоній книзі України. В Карпатах відомо 11 історичних та сучасних локалітетів Usnea florida. Лишайник має статус \"вразливий\" в Червоній книзі України і зникає внаслідок експлуатації лісів. Виявлене місцезнаходження U. florida є першим в межах Національного природного парку \"Верховинський\".","PeriodicalId":516629,"journal":{"name":"Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»","volume":"260 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140500158","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-22DOI: 10.53904/1682-2374/2023-25/21
О. С. Жулінська
У статті подано інформацію щодо динаміки чисельності впродовж 2013–2022 років оленя благородного (ОБ), оленя плямистого (ОП) та лані європейської (ЛЄ), яких розводять у Біосферному заповіднику "Асканія-Нова". Представлено результати аналізу основних причин вибуття тварин досліджуваних видів зі стад. Частка виявлених травмованих тварин (серед вибракуваних та загиблих) в середньому за 10-річний період складає: для ОБ – 41,8, для ОП – 47,1, для ЛЄ – 44,8%. Частка тварин, знайдених у вигляді решток, – 40,0, 44,7, 42,5% відповідно. Частка тварин, у яких встановлено ознаки захворювання, наступна: для ОБ – 18,2, для ОП – 8,2, для ЛЄ – 12,6%. Співвідношення самців і самок серед випадків травмування тварин має вигляд: для ОБ ♂ – 65,2, ♀ – 34,8%, для ОП – 56,4 і 43,6%, для ЛЄ – 65,9 і 34,1% відповідно. Загибель самок у період з травня по липень є найбільшою і може сягати більше половини загиблих протягом року самок. Фіксували таке явище як травматичний шок, внаслідок якого у певні роки при сортуванні та перегонці для реалізації гинуло 57–100% оленя плямистого та 25–50% лані європейської від річної кількості загиблих та вибракуваних дорослих особин. Половина самців Оленячих гине у період гону, у холодну пору року частка загиблих самців становить 33,3 (ОБ), 31,3 (ОП) і 45,4% (ЛЄ). Найбільше молодняк Оленячих гине у період масового отелення у стаді – 71,4, 79,5 та 60,0% відповідно. Зроблено висновок про величину частки тварин, запланованих до реалізації за рік.
{"title":"АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ЧИСЕЛЬНОСТІ ТА ПРИЧИН ВИБУТТЯ ОЛЕНЯЧИХ (СERVIDAE) В УМОВАХ НАПІВВІЛЬНОГО УТРИМАННЯ У БІОСФЕРНОМУ ЗАПОВІДНИКУ \"АСКАНІЯ-НОВА\"","authors":"О. С. Жулінська","doi":"10.53904/1682-2374/2023-25/21","DOIUrl":"https://doi.org/10.53904/1682-2374/2023-25/21","url":null,"abstract":"У статті подано інформацію щодо динаміки чисельності впродовж 2013–2022 років оленя благородного (ОБ), оленя плямистого (ОП) та лані європейської (ЛЄ), яких розводять у Біосферному заповіднику \"Асканія-Нова\". Представлено результати аналізу основних причин вибуття тварин досліджуваних видів зі стад. Частка виявлених травмованих тварин (серед вибракуваних та загиблих) в середньому за 10-річний період складає: для ОБ – 41,8, для ОП – 47,1, для ЛЄ – 44,8%. Частка тварин, знайдених у вигляді решток, – 40,0, 44,7, 42,5% відповідно. Частка тварин, у яких встановлено ознаки захворювання, наступна: для ОБ – 18,2, для ОП – 8,2, для ЛЄ – 12,6%. Співвідношення самців і самок серед випадків травмування тварин має вигляд: для ОБ ♂ – 65,2, ♀ – 34,8%, для ОП – 56,4 і 43,6%, для ЛЄ – 65,9 і 34,1% відповідно. Загибель самок у період з травня по липень є найбільшою і може сягати більше половини загиблих протягом року самок. Фіксували таке явище як травматичний шок, внаслідок якого у певні роки при сортуванні та перегонці для реалізації гинуло 57–100% оленя плямистого та 25–50% лані європейської від річної кількості загиблих та вибракуваних дорослих особин. Половина самців Оленячих гине у період гону, у холодну пору року частка загиблих самців становить 33,3 (ОБ), 31,3 (ОП) і 45,4% (ЛЄ). Найбільше молодняк Оленячих гине у період масового отелення у стаді – 71,4, 79,5 та 60,0% відповідно. Зроблено висновок про величину частки тварин, запланованих до реалізації за рік.","PeriodicalId":516629,"journal":{"name":"Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»","volume":"34 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140500653","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-22DOI: 10.53904/1682-2374/2023-25/8
І.К. Поліщук
Досвід визначення ссавців родини мідицевих (Soricidae) – білозубок малих Crocidura suaveolens Pallas, 1811 і великих C. leucodon Hermann, 1780, добутих в Асканії-Нова, показав, що надійно розділити обидва види візуально вельми проблематично. Для встановлення видової приналежності звірків запропоновано краніометричний метод безрозмірної середньої. Для ідентифікації білозубок нами використана колекція черепів тварин, добутих у 1992–2009 рр. та решток черепів, вилучених з погадок сов вухатих Asio otus (Linnaeus, 1758) у 1990–2013 рр. Встановлено, що частка черепів з ознаками білозубок великих не перевищує 2%, тобто вид є нечисленним і стан його популяції, у порівнянні з літературними даними за минулі роки, не змінився. Зʹясовано, що C. suaveolens є широко розповсюдженим видом, а питання поширення C. leucodon залишається відкритим.
{"title":"ВИДОВА ІДЕНТИФІКАЦІЯ, ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ЧИСЕЛЬНОСТІ ПОПУЛЯЦІЙ БІЛОЗУБОК (MAMMALIA, SORICIDAE) У БІОСФЕРНОМУ ЗАПОВІДНИКУ \"АСКАНІЯ-НОВА\"","authors":"І.К. Поліщук","doi":"10.53904/1682-2374/2023-25/8","DOIUrl":"https://doi.org/10.53904/1682-2374/2023-25/8","url":null,"abstract":"Досвід визначення ссавців родини мідицевих (Soricidae) – білозубок малих Crocidura suaveolens Pallas, 1811 і великих C. leucodon Hermann, 1780, добутих в Асканії-Нова, показав, що надійно розділити обидва види візуально вельми проблематично. Для встановлення видової приналежності звірків запропоновано краніометричний метод безрозмірної середньої. Для ідентифікації білозубок нами використана колекція черепів тварин, добутих у 1992–2009 рр. та решток черепів, вилучених з погадок сов вухатих Asio otus (Linnaeus, 1758) у 1990–2013 рр. Встановлено, що частка черепів з ознаками білозубок великих не перевищує 2%, тобто вид є нечисленним і стан його популяції, у порівнянні з літературними даними за минулі роки, не змінився. Зʹясовано, що C. suaveolens є широко розповсюдженим видом, а питання поширення C. leucodon залишається відкритим.","PeriodicalId":516629,"journal":{"name":"Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»","volume":"275 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140499776","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-22DOI: 10.53904/1682-2374/2023-25/13
І.В. Михайлецька
Висвітлено результати інтродукційних досліджень видів роду Abies Mill. в дендропарку "Асканія-Нова", проведених у 2016–2020 рр. Дана оцінка стійкості видів до абіотичних факторів середовища: зимо- та посухостійкість. Наведено біометричні показники генеративних органів (шишок, насіння) та морфометричні параметри пилкових зерен. Охарактеризовано якість пилку (життєздатність, фертильність), показано вплив віку та життєвого стану рослин на відсоток аномалій у його будові. Досліджено потенціійну та реальну продуктивність шишок, їх коефіцієнт продуктивності, що, в залежності від виду, змінюється в межах 50–79%. Визначено якість, лабораторну та ґрунтову схожість насіння. Встановлено, що його виповненість краща у видів A. alba Mill., A. nordmanniana (Stev.) Spach., A. pinsapo Boiss. і складає 20, 30 та 35% відповідно. Випробувано різні способи і терміни посіву насіння. Найоптимальнішим визначено висівання восени у контейнери, які утримуються 1–2 роки у парникових ямах. Обстежено куртини парку на предмет виявлення самосіву ялиць. Враховуючи результати комплексного вивчення інтродуцентів, дано інтегральну оцінку перспективності використання та складено асортимент видів Abies для озеленення в умовах півдня України. Рекомендовано використання 5 видів ялиць в зеленому будівництві у південному Степу: для масового використання – A. nordmanniana та A. pinsapo, для обмеженого – A. alba, A. concolor та A. cephalonica.
{"title":"ІНТРОДУКЦІЙНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИДІВ РОДУ ABIES MILL. У ДЕНДРОПАРКУ \"АСКАНІЯ-НОВА\"","authors":"І.В. Михайлецька","doi":"10.53904/1682-2374/2023-25/13","DOIUrl":"https://doi.org/10.53904/1682-2374/2023-25/13","url":null,"abstract":"Висвітлено результати інтродукційних досліджень видів роду Abies Mill. в дендропарку \"Асканія-Нова\", проведених у 2016–2020 рр. Дана оцінка стійкості видів до абіотичних факторів середовища: зимо- та посухостійкість. Наведено біометричні показники генеративних органів (шишок, насіння) та морфометричні параметри пилкових зерен. Охарактеризовано якість пилку (життєздатність, фертильність), показано вплив віку та життєвого стану рослин на відсоток аномалій у його будові. Досліджено потенціійну та реальну продуктивність шишок, їх коефіцієнт продуктивності, що, в залежності від виду, змінюється в межах 50–79%. Визначено якість, лабораторну та ґрунтову схожість насіння. Встановлено, що його виповненість краща у видів A. alba Mill., A. nordmanniana (Stev.) Spach., A. pinsapo Boiss. і складає 20, 30 та 35% відповідно. Випробувано різні способи і терміни посіву насіння. Найоптимальнішим визначено висівання восени у контейнери, які утримуються 1–2 роки у парникових ямах. Обстежено куртини парку на предмет виявлення самосіву ялиць. Враховуючи результати комплексного вивчення інтродуцентів, дано інтегральну оцінку перспективності використання та складено асортимент видів Abies для озеленення в умовах півдня України. Рекомендовано використання 5 видів ялиць в зеленому будівництві у південному Степу: для масового використання – A. nordmanniana та A. pinsapo, для обмеженого – A. alba, A. concolor та A. cephalonica.","PeriodicalId":516629,"journal":{"name":"Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»","volume":"258 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140500045","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-22DOI: 10.53904/1682-2374/2023-25/2
Евеліна Химич, О.Є. Ходосовцев, Л.П. Попова
Авторами було проведено критичне вивчення лишайників комплексу Nephroma laevigatum s. lat. на основі зразків лишайників, що зберігаються в гербарії Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. Крім того, в роботі використані матеріали ліхенологічних досліджень з Національного природного парку "Зачарований Край" (Закарпатська область, Хустський район). Встановлено, що в Україні існують два види комплексу – N. bellum та N. laevigatum. Лишайники близькі між собою, проте відрізняються кольором серцевини та її реакцією на 10% розчин КОН. Nephroma bellum має білу серцевину з негативною реакцією на КОН, тоді як N. laevigatum має жовтувату серцевину, що червоніє від 10% розчину КОН. Підтверджено існування в Карпатах N. bellum. Ймовірно, що всі історичні повідомлення у першій половині 20 століття, 15 локалітетів, під назвою N. laevigatum відносяться до N. bellum. Останній раз N. bellum в Україні колекціонувала М.Ф. Макаревич у 1948 році (KW). В Україні, вперше за останні 75 років N. bellum був зареєстрований нами у Національному природному парку "Зачарований Край". Існування N. laevigatum s. str. в Україні підтверджено єдиним зразком з Криму, зібраним у 1950 році (KW). В Карпатах зростання цього виду поки не підтверджено гербарними зразками. За критеріями МСОП для N. bellum та N. laevigatum в Україні пропонується статус "у критичній небезпеці" та "регіонально вимерлий" відповідно. За існуючими критеріями Червоної книги України N. bellum та N. laevigatum можна віднести до категорії "зникаючі" та "неоцінені" відповідно та пропонувати до внесення у її нове видання.
作者根据乌克兰国家科学院M.G. Kholodny植物研究所标本馆中保存的地衣标本，对Nephroma laevigatum s. lat.复合地衣进行了深入研究。此外，工作中还使用了 "Zacharovanyi Krai "国家自然公园（外喀尔巴阡地区，Khust 区）的地衣研究材料。研究发现，乌克兰有两个复合地衣物种--N. bellum 和 N. laevigatum。这两种地衣彼此相似，但地衣核心的颜色及其对 10% KOH 溶液的反应不同。Nephroma bellum 的地核是白色的，对 KOH 呈阴性反应，而 N. laevigatum 的地核是淡黄色的，在 10%的 KOH 溶液中会变成红色。N. bellum在喀尔巴阡山脉的存在已得到证实。20 世纪上半叶的所有历史报告（15 个地点）中，以 N. laevigatum 命名的可能都是 N. bellum。1948 年，M.F. Makarevych 在乌克兰最后一次采集到 N. bellum（KW）。在乌克兰，我们在国家自然公园 "扎沙罗万边疆区 "记录到了 N. bellum，这在过去 75 年中还是第一次。在乌克兰，1950 年从克里米亚采集的一个标本证实了 N. laevigatum s. str. 的存在（KW）。该物种在喀尔巴阡山脉的存在尚未得到标本馆标本的证实。根据世界自然保护联盟（IUCN）的标准，N. bellum 和 N. laevigatum 在乌克兰分别被建议为极危物种和地区灭绝物种。根据《乌克兰红色数据手册》的现有标准，N. bellum 和 N. laevigatum 可分别归类为 "濒危 "和 "未评估"，并建议纳入其新版中。
{"title":"NEPHROMA BELLUM (SPRENG.) TUCK. ТА N. LAEVIGATUM ACH. (NEPHROMA-TACEAE, PELTIGERALES) В УКРАЇНІ ТА ЇХ СОЗОЛОГІЧНИЙ СТАТУС","authors":"Евеліна Химич, О.Є. Ходосовцев, Л.П. Попова","doi":"10.53904/1682-2374/2023-25/2","DOIUrl":"https://doi.org/10.53904/1682-2374/2023-25/2","url":null,"abstract":"Авторами було проведено критичне вивчення лишайників комплексу Nephroma laevigatum s. lat. на основі зразків лишайників, що зберігаються в гербарії Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. Крім того, в роботі використані матеріали ліхенологічних досліджень з Національного природного парку \"Зачарований Край\" (Закарпатська область, Хустський район). Встановлено, що в Україні існують два види комплексу – N. bellum та N. laevigatum. Лишайники близькі між собою, проте відрізняються кольором серцевини та її реакцією на 10% розчин КОН. Nephroma bellum має білу серцевину з негативною реакцією на КОН, тоді як N. laevigatum має жовтувату серцевину, що червоніє від 10% розчину КОН. Підтверджено існування в Карпатах N. bellum. Ймовірно, що всі історичні повідомлення у першій половині 20 століття, 15 локалітетів, під назвою N. laevigatum відносяться до N. bellum. Останній раз N. bellum в Україні колекціонувала М.Ф. Макаревич у 1948 році (KW). В Україні, вперше за останні 75 років N. bellum був зареєстрований нами у Національному природному парку \"Зачарований Край\". Існування N. laevigatum s. str. в Україні підтверджено єдиним зразком з Криму, зібраним у 1950 році (KW). В Карпатах зростання цього виду поки не підтверджено гербарними зразками. За критеріями МСОП для N. bellum та N. laevigatum в Україні пропонується статус \"у критичній небезпеці\" та \"регіонально вимерлий\" відповідно. За існуючими критеріями Червоної книги України N. bellum та N. laevigatum можна віднести до категорії \"зникаючі\" та \"неоцінені\" відповідно та пропонувати до внесення у її нове видання.","PeriodicalId":516629,"journal":{"name":"Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»","volume":"270 9","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140499979","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-22DOI: 10.53904/1682-2374/2023-25/6
Т.Ф. Чипиляк, О.О. Лінкевич
В статті розглядаються особливості формування кореневої системи видів роду Sedum протягом сезонного розвитку в кліматичних умовах Криворіжжя. Матеріалом дослідження слугувала коренева система рослин S. aizoon, S. album, S. reflexum та S. spurium. Дослідження проводилися у Криворізькому ботанічному саду НАН України, природно-кліматичні умови території якого характеризуються загальними для степової зони показниками, що обмежують ріст рослин – нестача вологи в повітрі і ґрунті, аномально високі літні температури повітря. Особливості розміщення кореневої системи по горизонтах ґрунту досліджували зважаючи на характер фізіологічних функцій коренів – ростова та живильна частина. Визначали довжину додаткових і контрактильних коренів, інтенсивність галуження бічних коренів. Протягом сезонного розвитку рослини S. album, S. reflexum, S. spurium і S. aizoon відзначалися збільшенням кількості живильних коренів – додаткових та бічних на них, які в фазу завершення формування поверхневої вегетативної сфери (травень) галузяться до другого порядку, тоді як в фазу завершення вегетації (жовтень) – до третього. Наприкінці активного сезонного розвитку у рослин S. album, S. reflexum живильна частина кореневої системи розташовується ближче до поверхні і набуває широкого латерального розповсюдження. У рослин S. spurium живильні корені заглиблюються в ґрунт, у S. aizoon – не змінюють розташування. Розвиток ростової частини кореневої системи відзначався збільшенням довжини якірних та контрактильних коренів, незначним збільшенням їх кількості та поглибленням в ґрунті. Основний обʹєм живильних коренів (до 65%) має латеральне розташування у верхньому шарі ґрунту 0–10 см, окрім S. spurium, для рослин якого це шар ґрунту 0–15 до 20 см. Корені, що виконують механічні функції, у досліджених видів досягають в глибину 20–30 см і тільки у S. reflexum ці корені ростуть в глибину до 15 см. Додаткові корені у S. album, S. reflexuт і S. spurium формуються в міжвузлях плагіотропних наземних пагонів, які згодом виконують функції кореневища. Для S. aizoon характерне відростання додаткових коренів тільки в базальній частині вегетативних пагонів, що перешкоджає активному розповсюдженню рослин.
文章探讨了景天科景天属植物在克里维里气候条件下季节性生长过程中根系形成的特殊性。研究以 S. aizoon、S. album、S. reflexum 和 S. spurium 植物的根系为材料。研究在乌克兰国家科学院的克列维里植物园进行，该植物园的自然和气候条件具有草原地区常见的限制植物生长的指标--空气和土壤缺水、夏季异常高温。在研究根系沿土壤层分布的特殊性时，考虑到了根系生理功能的性质--生长和营养部分。测定了不定根和收缩根的长度、侧根分枝的强度。在 S.album、S.reflexum、S.spurium 和 S. aizoon 植物的季节性生长过程中，进食根（不定根和侧根）的数量增加，在表层无性繁殖体形成完成阶段（5 月），分枝达到第二级，而在植被完成阶段（10 月），分枝达到第三级。在 S. album 和 S. reflexum 植物的活跃季节发展末期，根系的进食部分更靠近地表，并获得广泛的侧向分布。在马刺草（S. spurium）植株中，觅食根深入土壤，而在艾松（S. aizoon）植株中，觅食根的位置没有变化。根系生长部分的发展特点是锚根和收缩根的长度增加，数量略有增加，并深入土壤。主要的食根（高达 65%）位于 0-10 厘米的上部土层中，但马刺芒属植物除外，该植物的食根位于 0-15 至 20 厘米的土层中。在所研究的物种中，具有机械功能的根系可长到 20-30 厘米深，只有 S. reflexum 的根系可长到 15 厘米深。在 S. album、S. reflexum 和 S. spurium 中，不定根形成于多生地芽的节间，随后成为根状茎。S. aizoon 的特点是只在无性繁殖芽的基部生长不定根，这阻碍了植物的积极传播。
{"title":"МОРФО-СТРУКТУРНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ КОРЕНЕВОЇ СИСТЕМИ ВИДІВ РОДУ SEDUM L. ПРОТЯГОМ СЕЗОННОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ СТЕПОВОЇ ЗОНИ УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ КРИВОРІЖЖЯ)","authors":"Т.Ф. Чипиляк, О.О. Лінкевич","doi":"10.53904/1682-2374/2023-25/6","DOIUrl":"https://doi.org/10.53904/1682-2374/2023-25/6","url":null,"abstract":"В статті розглядаються особливості формування кореневої системи видів роду Sedum протягом сезонного розвитку в кліматичних умовах Криворіжжя. Матеріалом дослідження слугувала коренева система рослин S. aizoon, S. album, S. reflexum та S. spurium. Дослідження проводилися у Криворізькому ботанічному саду НАН України, природно-кліматичні умови території якого характеризуються загальними для степової зони показниками, що обмежують ріст рослин – нестача вологи в повітрі і ґрунті, аномально високі літні температури повітря. Особливості розміщення кореневої системи по горизонтах ґрунту досліджували зважаючи на характер фізіологічних функцій коренів – ростова та живильна частина. Визначали довжину додаткових і контрактильних коренів, інтенсивність галуження бічних коренів. Протягом сезонного розвитку рослини S. album, S. reflexum, S. spurium і S. aizoon відзначалися збільшенням кількості живильних коренів – додаткових та бічних на них, які в фазу завершення формування поверхневої вегетативної сфери (травень) галузяться до другого порядку, тоді як в фазу завершення вегетації (жовтень) – до третього. Наприкінці активного сезонного розвитку у рослин S. album, S. reflexum живильна частина кореневої системи розташовується ближче до поверхні і набуває широкого латерального розповсюдження. У рослин S. spurium живильні корені заглиблюються в ґрунт, у S. aizoon – не змінюють розташування. Розвиток ростової частини кореневої системи відзначався збільшенням довжини якірних та контрактильних коренів, незначним збільшенням їх кількості та поглибленням в ґрунті. Основний обʹєм живильних коренів (до 65%) має латеральне розташування у верхньому шарі ґрунту 0–10 см, окрім S. spurium, для рослин якого це шар ґрунту 0–15 до 20 см. Корені, що виконують механічні функції, у досліджених видів досягають в глибину 20–30 см і тільки у S. reflexum ці корені ростуть в глибину до 15 см. Додаткові корені у S. album, S. reflexuт і S. spurium формуються в міжвузлях плагіотропних наземних пагонів, які згодом виконують функції кореневища. Для S. aizoon характерне відростання додаткових коренів тільки в базальній частині вегетативних пагонів, що перешкоджає активному розповсюдженню рослин.","PeriodicalId":516629,"journal":{"name":"Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»","volume":"284 7","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140499872","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：