ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФІЛІВ ДЕГРАДАЦІЇ РАМІПРИЛУ ТА ГІДРОХЛОРТІАЗИДУ ЯК ЕТАП РОЗРОБКИ МЕТОДІВ ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ ДОМІШОК У КОМБІНОВАНОМУ ПРЕПАРАТІ

Abstract

Вступ. Для виробників лікарських засобів важливим є гарантування якості препарату протягом терміну придатності. Тому методи контролю якості повинні бути придатними для дослідження стабільності препаратів. Мета дослідження – дослідити профіль деградації раміприлу та гідрохлортіазиду і встановити можливість використання розробленої методики для одночасного визначення домішок обох компонентів у комбінованому препараті. Методи дослідження. При проведенні дослідження використовували стандартні зразки раміприлу, гідрохлортіазиду та раміприлу домішок A, B, C, D (USP RS), реактиви класу А, таблетки раміприлу по 2,5 мг та раміприлу з гідрохлортіазидом 10 мг/12,5 мг. Зразки аналізували на рідинному хроматографі з діодно-матричним детектором Agilent 1260. Застосовували колонку Inertsil ODS-3 (4,6×150×3 мкм); рухома фаза А – 0,2 г/л розчину натрій гексансульфонату (рН 2,7); рухома фаза Б – ацетонітрил; швидкість рухомої фази – 1,5 мл/хв; довжина хвилі детектування – 210 нм; температура колонки – 45 °С, градієнтний режим елюювання. Результати й обговорення. Попередньо ми розробили метод ВЕРХ для визначення раміприлу в таблетках, який апробували в дослідженнях для вивчення профілів деградації. При дії стресових факторів на плацебо препарату жодних додаткових піків не виявлено. Найбільш значний вплив на деградацію як раміприлу, так і гідрохлортіазиду чинив лужний гідроліз. Продукти деградації гідрохлортіазиду мали час утримування від 2 до 5 хв, раміприлу – від 10 до 20 хв. Висновки. Розроблена методика може забезпечити одночасне визначення домішок раміприлу та гідрохлортіазиду при контролі стабільності комбінованого препарату.