Інструментарій дослідження соціальної мобільності персоналу

Abstract

У статті висвітлено підходи до управління соціальною мобільністю персоналу та обґрунтована вагомість їхнього практичного застосування з метою формування правильного бачення взаємовпливу державних інституцій та приватного сектору та моделювання механізму їхньої взаємодії задля посилення соціальної мобільності працюючого населення. Під час дослідження були застосовані такі методи, як загальнонауковий, аналізу, порівняння, синтезу, обробки даних, системного підходу. Акцентовано увагу на важливості соціальної мобільності для підприємств шляхом підвищення продуктивності праці та аргументовано, що соціальна мобільність працівників є складовою добробуту суспільства та механізмом захисту від соціальних ризиків шляхом забезпечення розвитку людського та соціального капіталу. Визначено, що основними підходами до управління соціальною мобільністю персоналу є системний, комплексний, інтеграційний, функціональний, динамічний, процесний, нормативний, статистичний, адміністративний, поведінковий, ситуаційний, відтворювальний, накопичувальний. Проведено аналіз методів управління соціальною мобільністю персоналу з метою ефективного трансферу ресурсів, а саме навичок, знань, досвіду. Обґрунтовано, що такими методами є метод аналізу даних, метод соціологічного дослідження, метод експертних оцінок та наголошено на розробленню відповідного інструментарію, який має враховувати дані демографічних та соціально-економічних показників, що слугуватиме підґрунтям для емпіричного дослідження управління соціальною мобільністю персоналу. Визначено індикатори аналізу процесів соціальної мобільності персоналу на підприємстві, а саме показники рівня та якості фізичного та психічного здоров’я, освітніх та навчальних послуг, технологій та доступу до них, умов праці, можливостей роботи, справедливого розподілу заробітних плат, фінансової та соціальної безпеки, гарантованих медичних послуг. Підкреслено вагомість ефективної реалізації соціального діалогу, забезпечення гідної праці, стимулювання інклюзивної та продуктивної зайнятості, посилення соціального захисту, процесів соціальної інтеграції, соціальної справедливості, для покращення соціальної мобільності працівників. Окреслено новизну дослідження та його вагомість для подальших напрацювань у контексті повоєнного відновлення держави та збагачення людського капіталу працюючого населення.