ПІДРИВ КАХОВСЬКОЇ ГЕС: НАСЛІДКИ ДЛЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Abstract

У статті розглянуто основні фактори екологічної небезпеки, обумовлені наслідками військових дій на території України, а саме наслідки підриву греблі Каховської гідроелектростанції 6 червня 2023 року. Також проаналізовані сучасні підходи та інструменти державного управління екологічною безпекою України. Доведено суттєву роль публічного управління в реалізації політики екологічної безпеки держави в умовах ризиків, що несуть із собою військові дії. Сучасне положення системи національної безпеки України обумовлює необхідність змін в системі державного управління екологічною безпекою. Підкреслено, що затоплення значних територій призвело до серйозних негативних наслідків для навколишнього середовища та сільськогосподарських угідь. Окремо проведено аналіз впливу катастрофи на водні ресурси, ґрунти та життєвий простір населення. Названо довгострокові природно-техногенні загрози, що виникли внаслідок такої зміни, описано комплекс соціально-економічних загроз, які постали через негативні наслідки існування та осушення Каховського водосховища. Коротко розглядаються можливі наслідки від відновлення гідротехнічних споруд, до чого може привести вторинне водонасичення грунтів, що вже зазнали деформацій внаслідок зниження геотехнічної стійкості при первинному затопленні та наступному осушенні. Екологічна катастрофа, що виникла через підрив Каховської ГЕС довела, що необхідно створення ефективної системи державного контролю та швидкого реагування на виникаючи екологічні ризики, обумовлені військовими діями. Визначено, що найважливішим чинником запобігання наслідкам воєнної агресії, невідновним порушенням нормальної життєдіяльності населення повинно стати сприяння швидкому відновленню усіх сфер розвитку і нормального існування країни у післявоєнний час. Соціально і екологічно сприятливий варіант реабілітації ураженого регіону можливий лише на сучасній європейській ідеологічній та технологічній основі врахування гранично припустимих змін гідрологічної мережі, тобто можливо сучасними засобами: створення каскаду низькопідпірних руслових водосховищ із шлюзами та малими ГЕС, реконструкції прирічних ставків і систем водоводів, переведення побутового водопостачання на підземні джерела, зрошуваних земель – на крапельне зрошення.