ВІД ПЕТРА І ДО СУЧАСНОЇ РОСІЇ: ІМПЕРСЬКІ ТРАДИЦІЇ ТА ОЗНАКИ

Abstract

У статті проаналізовано провідні риси російської імперськості, що описані російським письменником-істориком в еміграції Борисом Акуніним. Наведено аналогії із совєтською практикою у проєкції на сучасні українські реалії. З’ясовано, що імперські традиції мають генезою монгольську систему управління часів Чингізхана, і навіть межі російської / совєтської імперії орієнтовно відповідають захопленій ханами території. Акцентовано, що саме від Петра І походять не лише офіційне декларування російської імперії як такої, але й управлінська концепція «московства» (за термінологією Павла Штепи), що сполучає монгольську генезу та угро-фінський менталітет. Проаналізовано систему державного управління в росії того часу та її спадковість у подальші століття, коли навіть зі зміною (офіційною, але формальною та фейковою) державного устрою сутність його принципово не змінювалася. Зроблено висновок, що імперські риси є загрозою для українського державотворення: по-перше, через спадковість їх як рудиментів в системі управління (зокрема централізованість влади, командно-адміністративний стиль); по-друге – через постійну загрозу з боку російської держави, як би вона не називалася («імперія», «союз», «федерація»), в усіх сферах життя – культурній (зокрема й мовній), економічній (зокрема й енергетичній), релігійній (вплив московської церкви), інформаційній (експансія фейкової пропаганди) тощо; по-третє, через конкретну воєнну загрозу, яку ми відчуваємо кожного дня, адже ще Петро І перетворив усю державу на воєнну машину – воєнно-промисловий комплекс із виробництва зброї. Тобто все спрямовано на отримання силової (воєнної) переваги, на захоплення нових територій та їх утримання. У цьому й полягає імперську сутність росії, що має знати кожен українець, а також розуміти ті рудименти в собі й нівелювати їх.