Вивчення впливу різних стратегій медикаментозного лікування у пацієнтів із артеріальною гіпертензією

Abstract

Актуальність. Використання фіксованих комбінацій антигіпертензивних препаратів може поліпшити контроль АТ та зменшити ускладнення і збільшити тривалість життя. ­Метою нашого дослідження було проаналізувати ефективність фіксованих, вільних та нетрадиційних комбінацій антигіпертензивних препаратів у лікуванні пацієнтів із АГ. Матеріали та методи. Обстежено 396 пацієнтів із артеріальною гіпертензією різного ступеня тяжкості. Критеріями включення були вік пацієнтів старше за 18 років та рівень офісного АТ більше ніж 140/90 мм рт.ст. Пацієнти були в трьох групах спостереження: традиційні вільні комбінації, традиційні фіксовані комбінації та нетрадиційні вільні комбінації. 91 пацієнт з АГ, що отримував нефіксовану комбінацію раміприлу та гідрохлортіазиду (ГХТЗ), був розподілений для вивчення її впливу на зниження АТ, переносимість та побічні ефекти; 132 пацієнти з АГ, що отримували нефіксовану комбінацію метопрололу ретард та гідрохлортіазиду, — її впливу на АТ, переносимість та розвиток побічних реакцій; 50 пацієнтів — для вивчення впливу фіксованих традиційних подвійних та потрійних комбінацій антигіпертензивних препаратів на зниження АТ; 123 пацієнти — у групу вивчення впливу дигідропіридинових і недигідропіридинових антагоністів кальцію на ступінь зниження артеріального тиску та розвиток побічних реакцій. Результати. Використання метопрололу пролонгованої дії в дозі 100–300 мг на день у хворих на м’яку та помірну артеріальну гіпертензію забезпечувало достовірне зниження як офісного САТ на 32 мм рт.ст., ДАТ — на 18 мм рт.ст., ЧСС — на 18 уд/хв, так і середньодобового САТ — на 21 мм рт.ст., ДАТ — на 13 мм рт.ст. та ЧСС — на 7 уд/хв та сприяло досягненню цільового АТ у 93,6 % — за даними офісного вимірювання, а за даними ДМАТ — у 84,9 % випадків. Використання раміприлу (10 мг) у комбінації з гідрохлортіазидом (25 мг) у хворих з м’якою та помірною артеріальною гіпертензією забезпечувало достовірне зниження як офісного САТ на 36,6 мм рт.ст., ДАТ — на 17,2 мм рт.ст., так і 24САТ — на 18,9 мм рт.ст. і 24ДАТ — на 7,0 мм рт.ст. Призначене лікування найліпше переносилося хворими, що приймали монотерапію лерканідипіном 20 мг або низькодозову комбінацію лерканідипіну 10 мг та дилтіазему 120 мг. За даними офісного та добового моніторування АТ, комбіноване лікування на основі лерканідипіну і дилтіазему було таке ж ефективне, як і монотерапія лерканідипіном і дилтіаземом. На фоні фіксованої потрійної комбінації валсатан/ГХТЗ/амлодипін зниження 24САТ/ДАТ становило –23,8/20,7 мм рт.ст., а зниження АТ за денний та нічний періоди становило –27,4/22,6 та –20,5/18,2 мм рт.ст. відповідно (р < 0,05 для усіх значень). Досягнення цільового рівня АТ при добовому моніторуванні відзначено у групі фіксованої подвійної терапії валсартн/амлодипін — у 77,3 %, у групі потрійної комбінації валсартн/амлодипін/гідрохлортіазид — у 95,2 % пацієнтів. Висновки. Потрійна фіксована комбінація валсартан/ГХТЗ/амлодипін була найефективнішою в зниженні АТ, що сприяло досягненню цільових рівнів АТ при офісному вимірюванні у 95,7 %, при ДМАТ — у 95,2 % випадків.