{"title":"Другий Волинський Кіш УНАКОТО (1924-1935 рр.)","authors":"Ruslana Davydyuk","doi":"10.33782/eminak2022.2(38).584","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Мета дослідження. У статті проаналізовано діяльність Другого Волинського Коша Українського національного козацького товариства (УНАКОТО), очолюваного колишнім старшиною Армії Української Народної Республіки (УНР) Іваном Волошиним, звернуто увагу на її антибільшовицьку спрямованість і відносини з польською владою. З’ясовано, що козацьке товариство підпорядковувалось централі у Мюнхені під зверхністю Івана Полтавця-Остряниці, було виразником монархічних поглядів української міжвоєнної еміграції, діяло на авторитарних засадах, маючи за основну мету консолідацію зусиль консервативних кіл щодо відновлення Української козацької держави. \nНаукова новизна статті полягає у введенні до наукового обігу нових архівних документів, міжвоєнної періодики, що дало можливість показати місце козацької організації у громадському житті міжвоєнної Волині. \nМетодологія дослідження базується на принципах науковості, системності, історизму, проблемно-історичного, пошукового, хронологічного, просопографічного методів, а також методах аналізу і систематизації, що дозволило розглянути умови появи Другого Волинського Коша УНАКОТО, прослідкувати його взаємини з польською владою, з’ясувати причини незначного авторитету серед місцевого населення й ігнорування з боку української інтелігенції. Метод просопографії знадобився для з’ясування імен діячів товариства. \nВисновки. У статті доведено, що Другий Волинський Кіш, очолюваний Іваном Волошиним, будучи структурним підрозділом УНАКОТО у Мюнхені, хоча і вважався найбільшим у міжвоєнній Польщі, але не мав широкої підтримки серед місцевого населення, займав антибільшовицьку позицію, був авторитарною структурою, діячі якої переслідувались польською владою або ж використовувались нею як конфіденти. Встановлено, як реакція керівників УНАКОТО на загибель Симона Петлюри спричинила хвилю неприйняття у середовищі української політичної еміграції. Вказана ймовірна причина відсутності реакції керівництва Другого Волинського Коша на смерть В’ячеслава Липинського. \nПісля невдалих спроб легалізації УНАКОТО у Волинському воєводстві Іван Волошин виїхав до Німеччини. Внаслідок внутрішніх непорозумінь, переслідувань польською поліцією, розгортання «волинського експерименту» воєводи Генрика Юзевського вплив УНАКОТО у воєводстві мінімізувався. Встановлення нацистського політичного режиму в Німеччині пришвидшило розпуск у 1935 р. УНАКОТО та створення на його місці радикальнішої організації – Український національний козацький рух (УНАКОР), функціонування якої може бути темою окремого дослідження.","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.2000,"publicationDate":"2022-08-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Eminak","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.33782/eminak2022.2(38).584","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"0","JCRName":"ARCHAEOLOGY","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Мета дослідження. У статті проаналізовано діяльність Другого Волинського Коша Українського національного козацького товариства (УНАКОТО), очолюваного колишнім старшиною Армії Української Народної Республіки (УНР) Іваном Волошиним, звернуто увагу на її антибільшовицьку спрямованість і відносини з польською владою. З’ясовано, що козацьке товариство підпорядковувалось централі у Мюнхені під зверхністю Івана Полтавця-Остряниці, було виразником монархічних поглядів української міжвоєнної еміграції, діяло на авторитарних засадах, маючи за основну мету консолідацію зусиль консервативних кіл щодо відновлення Української козацької держави.
Наукова новизна статті полягає у введенні до наукового обігу нових архівних документів, міжвоєнної періодики, що дало можливість показати місце козацької організації у громадському житті міжвоєнної Волині.
Методологія дослідження базується на принципах науковості, системності, історизму, проблемно-історичного, пошукового, хронологічного, просопографічного методів, а також методах аналізу і систематизації, що дозволило розглянути умови появи Другого Волинського Коша УНАКОТО, прослідкувати його взаємини з польською владою, з’ясувати причини незначного авторитету серед місцевого населення й ігнорування з боку української інтелігенції. Метод просопографії знадобився для з’ясування імен діячів товариства.
Висновки. У статті доведено, що Другий Волинський Кіш, очолюваний Іваном Волошиним, будучи структурним підрозділом УНАКОТО у Мюнхені, хоча і вважався найбільшим у міжвоєнній Польщі, але не мав широкої підтримки серед місцевого населення, займав антибільшовицьку позицію, був авторитарною структурою, діячі якої переслідувались польською владою або ж використовувались нею як конфіденти. Встановлено, як реакція керівників УНАКОТО на загибель Симона Петлюри спричинила хвилю неприйняття у середовищі української політичної еміграції. Вказана ймовірна причина відсутності реакції керівництва Другого Волинського Коша на смерть В’ячеслава Липинського.
Після невдалих спроб легалізації УНАКОТО у Волинському воєводстві Іван Волошин виїхав до Німеччини. Внаслідок внутрішніх непорозумінь, переслідувань польською поліцією, розгортання «волинського експерименту» воєводи Генрика Юзевського вплив УНАКОТО у воєводстві мінімізувався. Встановлення нацистського політичного режиму в Німеччині пришвидшило розпуск у 1935 р. УНАКОТО та створення на його місці радикальнішої організації – Український національний козацький рух (УНАКОР), функціонування якої може бути темою окремого дослідження.