Покозачення остерської шляхти: від реєстрового козацтва до участі в Українській національній революції середини ХVII ст.

Abstract

Мета статті – дослідити процес покозачення дрібної шляхти Остерського староства Київського воєводства Речі Посполитої, та простежити специфіку цього процесу від середини ХVI ст. до другої половини ХVIІ ст. Наукова новизна. Встановлено, що процес покозачення остерської шляхти розпочався у середині ХVI ст. із створенням у Речі Посполитій козацьких реєстрів. Розвинуто тезу, що саме дрібна шляхта була одним із основних джерел поповнення козацької верстви у другій половині ХVІ – ХVІІ ст. Простежена еволюція та чинники покозачення остерської шляхти; процес соціальної трансформації простується на прикладах поведінки представників остерської шляхти. Розвинуто ідею, що незважаючи на отримання нового соціального статусу, значна частина покозаченої шляхти залишалась носієм шляхетських цінностей за доби Гетьманщини. Висновки. Покозачення остерської шляхти розпочалося у середині ХVI ст. зі створенням козацьких реєстрів. Зміна соціального статусу не змінила основного заняття шляхти Остерського староства, яка з кінця ХV – по середину ХVII ст. несла військову службу по охороні державного кордону Великого князівства Литовського, а від 1569 р. – Речі Посполитої. У період між 1500 і 1618 рр. Остерське староство Київського воєводства знаходилося на кордоні з московською Чернігово-Сіверщиною. Перша згадка про остерських козаків відноситься до 16 березня 1557 р., коли була створена та взята на державне утримання остерська козацька рота. Вже у 1559 р. остерські козаки здійснили вилазку під Чернігів. Процес набуття козацького статусу став масовим у 1648 р., чому посприяла недолуга політика остерського старости Стефана Аксака та прийшлої польської шляхти. Значна частина місцевої шляхти покозачилася зі збереженням привілейованого статусу та довоєнних маєтностей. Остер став сотенним центром Переяславського полку. На початку 1650 р. на основі Остерської сотні короткий час існував окремий Остерський полк. Колишня шляхта стала відігравати значну роль у формуванні козацької старшини. Покозачені представники остерської шляхти брали участь у політичній боротьбі, а під час походу Яна ІІ Казимира на Лівобережжя у 1663-1664 рр., у більшості перейшли на бік Речі Посполитої. Від 1665 р. постійними стали конфлікти із розміщеними в Острі московськими стрільцями, що у 1668 р. призвело до антимосковського повстання.