Імерсивні VR-застосунки як інструмент ознайомлення з об’єктами культурної спадщини

Abstract

Мета статті — виявити переваги та недоліки використання імерсивних VR- застосунків, призначених для ознайомлення з об’єктами культурної спадщини, запропонувати вектори подальшого дослідження та удосконалення VR-застосунків. Результати дослідження. Констатовано фрагментарність дослідження проблематики застосування імерсивної віртуальної реальності в ознайомленні з об’єктами культурної спадщини. Застосунки на основі IVR описано за кількома критеріями, вказано на їх переваги та недоліки використання як засобу ознайомлення з об’єктами культурної спадщини, звернено увагу на необхідність ґрунтовного вивчення питань оцінювання продуктивності VR-застосунків, їх технічних обмежень та особливостей створення віртуальних світів. Запропоновано певні кроки з підвищення результативності пізнавального «відвідування» інтерактивного віртуального середовища об’єкта культурної спадщини. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що VR- застосунки розглянуто як інструмент ознайомлення з об’єктами культурної спадщини, виявлено переваги та недоліки їх застосування, розкрито проблеми у вивченні впливу IVR на користувача і на цій підставі запропоновано перспективи подальшого дослідження та удосконалення VR-застосунків. У висновках наголошено, що потенціал імерсивних VR- технологій відкриває нові можливості для представлення, інтерпретації, персоналізації та ефективного поширення інформації про культурну спадщину та мистецтво. IVR — ефективний інструмент для покращення інклюзивності, різноманітності та рівного доступу через «донесення» культурної спадщини до ширшої аудиторії. Зазначено, що VR-реконструкції об’єктів культурної спадщини, крім того, що мають певні недоліки, унеможливлюють набуття соціального досвіду. Підсумовано, що IVR є перспективним засобом доступу до культурної спадщини, проте зрілість використання IVR все ще залишається сумнівною.