СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Abstract

Феномен суїциду, як правило, викликає суїцидальний жах і відчуження від самої особи, яка добровільно наближує власну смерть, та від її близьких, залишаючи і факти, і осіб, що потребують зовнішньої допомоги й спілкування, зокрема, у соціальному вакуумі, помноженому на внутрішню (екзистенціальну) порожнечу. При цьому за феноменологічними дужками залишається той факт, що суїцидальна дія спричиняється не тільки внутрішніми чинниками, але й зовнішніми – соціальними – впливами, на чому безпосередньо акцентував увагу батько суїцидології, відомий французький соціолог Е. Дюркгайм. З огляду на зазначене та з урахуванням актуальності суїцидальної проблематики мета даного дослідження безпосередньо полягає у з’ясуванні ключових соціальних проблем, всередині яких наразі перебувають українці, а також впливу соціальної проблематики і її зв’язку із сучасними суїцидальними тенденціями в Україні. Інакше кажучи, дану роботу сфокусовано на аналіз суїцидальних причин соціального характеру, що вирізняють сучасні умови буття українського народу, серед яких у I чверті XXI століття почергово зактуалізувалися: 1) пандемія COVID-19 та спричинений нею карантин; 2) повномасштабне вторгнення загарбницьких військ РФ на територію України 24.02.2022 р. Незважаючи на те, що зазначені соціальні проблеми мають спільний характер – танатологічний, вони по-різному вплинули на свідомість і підсвідоме українців, що виявляється у діаметрально протилежних наслідках, які спостерігаються у розвитку суїцидальних тенденцій в Україні: 1) пандемія через ізоляцію/самоізоляцію й відчуження як окремих частин Я, так і Я від Інших спричинила хвилю самогубств; 2) війна через згуртованість у сім’ї/громаді/суспільстві детермінувала наразі зниження суїцидальних тенденцій у суспільстві. Безумовно, суїцидальна проблематика в Україні, на жаль, не зникла, однак наразі вона носить другорядний характер.