{"title":"Медичний догляд за вихованками Київського інституту шляхетних дівчат у ХІХ – на початку ХХ ст.","authors":"Ilona Zhovta","doi":"10.33782/eminak2022.2(38).581","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Метою статті є вивчення медичного догляду колективу Київського інституту шляхетних дівчат за вихованками у ХІХ – на початку ХХ ст. \nНаукова новизна. У статті вперше висвітлено діяльність медичного персоналу цієї закритої школи, показано на які недуги хворіли вихованки. Окрему увагу приділено питанням: яке значення мала гімнастика для інституток, як колектив боровся з інфекційними захворюваннями, які психологічні проблеми були у дівчат і як на це реагував колектив. \nВисновки. Медичний догляд колективу Київського інституту шляхетних дівчат у ХІХ – на початку ХХ ст. за його вихованками був необхідною умовою життя панянок у цій школі-пансіоні, бо вони дуже часто хворіли та регулярно зверталися до шпиталю по допомогу. Діяльність медперсоналу, який був фаховим, полягала в ефективному лікуванні і цілодобовому догляді за хворими, закупівлі медикаментів, перевірці продуктів харчування та покращенні раціону інституток під час недуг, а також у залученні додаткових спеціалістів для необхідного огляду: лорів, офтальмологів і стоматологів, медиків з Університету Св. Володимира. Завдяки старанням працівників, в інституті, у порівнянні з іншими подібними школами Російської імперії, досить рано запровадили гімнастику (не тільки для підтримки здоров’я, а й для лікування хвороб опорно-рухової системи). Також у Київському інституті шляхетних дівчат колектив ефективно боровся з інфекційними захворюваннями, занесеними ззовні, такими як кір, віспа, тиф, скарлатина та холера під час їх масового поширення, швидко призупиняючи їх розвиток і без великої кількості жертв. Було створене окреме інфекційне приміщення для хворих дівчат, що зменшувало загальне зараження всіх вихованок. Найменше уваги колектив звертав на психологічні проблеми у вихованок, їх ігнорували через бажання зберегти незаплямованою репутацію закладу.","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.2000,"publicationDate":"2022-08-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Eminak","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.33782/eminak2022.2(38).581","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"0","JCRName":"ARCHAEOLOGY","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Метою статті є вивчення медичного догляду колективу Київського інституту шляхетних дівчат за вихованками у ХІХ – на початку ХХ ст.
Наукова новизна. У статті вперше висвітлено діяльність медичного персоналу цієї закритої школи, показано на які недуги хворіли вихованки. Окрему увагу приділено питанням: яке значення мала гімнастика для інституток, як колектив боровся з інфекційними захворюваннями, які психологічні проблеми були у дівчат і як на це реагував колектив.
Висновки. Медичний догляд колективу Київського інституту шляхетних дівчат у ХІХ – на початку ХХ ст. за його вихованками був необхідною умовою життя панянок у цій школі-пансіоні, бо вони дуже часто хворіли та регулярно зверталися до шпиталю по допомогу. Діяльність медперсоналу, який був фаховим, полягала в ефективному лікуванні і цілодобовому догляді за хворими, закупівлі медикаментів, перевірці продуктів харчування та покращенні раціону інституток під час недуг, а також у залученні додаткових спеціалістів для необхідного огляду: лорів, офтальмологів і стоматологів, медиків з Університету Св. Володимира. Завдяки старанням працівників, в інституті, у порівнянні з іншими подібними школами Російської імперії, досить рано запровадили гімнастику (не тільки для підтримки здоров’я, а й для лікування хвороб опорно-рухової системи). Також у Київському інституті шляхетних дівчат колектив ефективно боровся з інфекційними захворюваннями, занесеними ззовні, такими як кір, віспа, тиф, скарлатина та холера під час їх масового поширення, швидко призупиняючи їх розвиток і без великої кількості жертв. Було створене окреме інфекційне приміщення для хворих дівчат, що зменшувало загальне зараження всіх вихованок. Найменше уваги колектив звертав на психологічні проблеми у вихованок, їх ігнорували через бажання зберегти незаплямованою репутацію закладу.