УКРАЇНСЬКА ПАРЛАМЕНТСЬКА ЕЛІТА: КІЛЬКІСНО-ЯКІСНИЙ АНАЛІЗ ІДЕНТИТЕТІВ (1990–2019)

Abstract

У статті досліджується склад українського парламенту усіх дев’яти скликань (у період з 1990 до 2019) на основі кількісно-якісного аналізу біографічних даних 2658 парламентарів. Кількісний аналіз використовувався, по-перше, для обрахунку загальної кількості депутатських мандатів та кількості осіб, які ці мандати здобували; по-друге, заради виявлення та ідентифікації осіб, які обиралися народними депутатами від 1 до 8 разів; по-третє, задля встановлення співвідношення між чоловіками- і жінками-парламентарями. У ході якісного аналізу відбувалося виокремлення та подальше дослідження трансформації ідентитетів парламентарів кожного зі скликань Верховної Ради України. Встановлено: персональні ідентитети («член партії», «позапартійний», «представник партії влади», «член роду, сім’ї», «земляк», «ресурсоутримувач» та ін.) сприяли претенденту на місце в парламенті у ході його участі у передвиборчій боротьбі (зокрема, у 1998, 2002, 2012, 2014 та 2019 рр. в умовах функціонування в Україні змішаної виборчої системи, та у 2006 і 2007 рр. – пропорційної); свідома зміна парламентарем ідентитетів (набуття нової політичної ідентичності) забезпечувала його тривале перебування у законодавчому органі країни; за період І–ІХ скликань Верховної Ради України у парламенті окреслилося «владне ядро», що складається з кількох десятків «незмінних парламентарів», превалююча більшість з яких – чоловіки. Незмінність персон у законодавчому органі свідчить, щонайменше, про посилення персоніфікації політики та певну дедемократизацію парламенту, що своєю чергою актуалізує питання подальшого удосконалення і виборчої системи в країні, і законодавства, що стосується функціонування політичних партій.