Формулювання дослідницької проблеми та гіпотез у наукових статтях у галузі соціальних комунікацій

Abstract

У вітчизняній практиці оприлюднення результатів емпіричних наукових досліджень, на відміну від світового публікаційного досвіду, ще досі не сформувалася традиція формулювати дослідницьку проблему й гіпотези. Однак саме їх виокремлення дає можливість упорядкувати науковий пошук, оскільки є дороговказом для планування дослідження й аналізу даних. З огляду на це актуалізується потреба узагальнити вимоги до формулювань дослідницьких проблем і гіпотез, зокрема в царині соціальнокомунікаційної науки. Дослідницька проблема — це, насамперед, предмет наукових суперечок, прогалина в наукових знаннях, яку прагне вирішити дослідник з огляду на потреби науки і практики, сферу своїх наукових інтересів і наявність відповідних ресурсів. Коректно сформульована дослідницька проблема доводить читачеві важливість досліджуваної теми, зосереджує його увагу, уписує тему в ширший науковий контекст. Вибір дослідницьких проблем має базуватися на критеріях досліджуваності, практичної потреби та доцільності. Міждисциплінарний підхід до вибору дослідницької проблеми дає можливість повніше зрозуміти складну соціально значущу проблему. Актуальні дослідницькі проблеми можуть поставати в результаті дискусій з практиками. На відміну від дослідницької проблеми, гіпотеза — це твердження, яке підлягає перевірці, своєрідна сполучна ланка між теорією та дослідженням. Вона дає змогу повторити дослідження, вивести логічні висновки, встановити зв’язки між змінними, добирати факти, дає підстави для інтерпретації результатів та висновків, пов’язаних з початковою метою дослідження. У соціальнокомунікаційних дослідженнях продуктивними можуть бути різні типи гіпотез, наприклад робоча, наукова, альтернативна, дослідницька, нульова, статистична.