{"title":"Теоретичні засади амортизаційної політики: стан проблеми та напрями удосконалення","authors":"Олександр Михайлович Петрук, Вікторія Хвіст","doi":"10.26642/ema-2022-2(100)-76-82","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Стаття присвячена теоретико-методичним засадам процесу формування амортизаційної політики держави і підприємства. Розглянуто питання ролі держави у формуванні амортизаційної політики підприємства. Виявлено, що генезис амортизаційної політики в Україні забезпечив певний рівень самостійності підприємств у питаннях її формування. Однак діючі підходи до амортизації не мають системного характеру та де факто держава впливає на формування амортизаційного фонду тільки на початковому етапі через визначення сум амортизації. У підсумку на підприємствах не формуються реальні амортизаційні фонди у складі резервів. Зроблено висновок, що амортизаційна політика є складовою частиною державної інвестиційної політики, тому держава має застосовувати відповідний інструментарій для належного забезпечення її реалізації на мікро- та макрорівнях. Його метою є формування амортизаційної політики окремого підприємства для ефективного управління процесом оновлення основних засобів, впровадження наукових розробок і новітніх технологій у виробництво тощо. На підставі критичного аналізу діючої в Україні Концепції амортизаційної політики запропоновано розвиток окремих її елементів шляхом запровадження механізму регулювання формування амортизаційного фонду підприємства. Застосування подібного механізму передбачає використання інструментів регулювання прямої дії, серед яких ключовими є: заборона використання акумульованих до амортизаційного фонду підприємства коштів не за цільовим призначенням; визначення переліку напрямів інвестування акумульованих підприємствами коштів в амортизаційних фондах до моменту їх використання за цільовим призначенням з метою компенсації втрачених вигід на період зберігання фінансових ресурсів у резервах. Це в свою чергу потребуватиме трансформації відображення в бухгалтерському обліку і статистиці процесів нарахування та використання амортизаційних відрахувань; призначення контролюючого органу за дотриманням цільового використання коштів з амортизаційного фонду; закріплення запропонованих змін в законодавстві та нормативних актах різних рівнів.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-07-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.26642/ema-2022-2(100)-76-82","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Стаття присвячена теоретико-методичним засадам процесу формування амортизаційної політики держави і підприємства. Розглянуто питання ролі держави у формуванні амортизаційної політики підприємства. Виявлено, що генезис амортизаційної політики в Україні забезпечив певний рівень самостійності підприємств у питаннях її формування. Однак діючі підходи до амортизації не мають системного характеру та де факто держава впливає на формування амортизаційного фонду тільки на початковому етапі через визначення сум амортизації. У підсумку на підприємствах не формуються реальні амортизаційні фонди у складі резервів. Зроблено висновок, що амортизаційна політика є складовою частиною державної інвестиційної політики, тому держава має застосовувати відповідний інструментарій для належного забезпечення її реалізації на мікро- та макрорівнях. Його метою є формування амортизаційної політики окремого підприємства для ефективного управління процесом оновлення основних засобів, впровадження наукових розробок і новітніх технологій у виробництво тощо. На підставі критичного аналізу діючої в Україні Концепції амортизаційної політики запропоновано розвиток окремих її елементів шляхом запровадження механізму регулювання формування амортизаційного фонду підприємства. Застосування подібного механізму передбачає використання інструментів регулювання прямої дії, серед яких ключовими є: заборона використання акумульованих до амортизаційного фонду підприємства коштів не за цільовим призначенням; визначення переліку напрямів інвестування акумульованих підприємствами коштів в амортизаційних фондах до моменту їх використання за цільовим призначенням з метою компенсації втрачених вигід на період зберігання фінансових ресурсів у резервах. Це в свою чергу потребуватиме трансформації відображення в бухгалтерському обліку і статистиці процесів нарахування та використання амортизаційних відрахувань; призначення контролюючого органу за дотриманням цільового використання коштів з амортизаційного фонду; закріплення запропонованих змін в законодавстві та нормативних актах різних рівнів.