Формування механізму амортизаційної політики підприємств у контексті посилення інвестиційної безпеки держави

Abstract

Стаття присвячена дослідженню питань амортизаційної політики суб’єктів господарювання та її впливу на інвестиційну безпеку держави. Метою статті є дослідження процесу відтворення необоротних активів та формування механізму амортизаційної політики підприємств в контексті посилення інвестиційної безпеки держави. За результатами проведеного економетричного аналізу зроблено висновок, що амортизація як джерело відтворення основних засобів практично не виконує свою функцію, тобто суми нарахованої амортизаії, які повертаються у складі виручки на підприємство і в подальшому формують балансовий прибуток, практично не сприяють відновленню основних засобів, а використовуються на поповнення оборотних активів. Цей факт вимагає усвідомлення урядом пріоритетності амортизації як важливого джерела фінансування й стимулювання процесів оновлення матеріально-технічної бази виробництва, що має знайти чітке відображення у цілях та завданнях Стратегії відновлення України та її економіки. Обґрунтовано доцільність відходу від політики лібералізації економічних відносин у сфері відтворення та необхідність повернення державного контролю за цільовим використанням амортизаційних коштів, що сприятиме відновленню зруйнованого економічного потенціалу України під час військової агресії російської федерації. Необхідність відновлення інвестиційного потенціалу держави не лише за рахунок зовнішніх інвестицій, але і повноцінного залучення внутрішніх джерел вимагає формування нових прогресивних підходів для узгодження інтересів держави та підприємств, особливо в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення. Запропоновано механізм формування та реалізації амортизаційної політики в сучасних умовах. Впровадження запропонованого механізму амортизаційної політики надасть можливість: гармонізувати інтереси держави та підприємства з акумуляції інвестиційних ресурсів; сформувати надійний фінансовий резерв відновлення основних засобів та забезпечення показника валового нагромадження на макрорівні, що сприятиме зміцненню інвестиційно-інноваційної безпеки держави; мотивувати підприємства для спрямування амортизаційних коштів на оновлення необоротних активів, що вплине на економію інших видів власних фінансових ресурсів (в т. ч. прибутку).