{"title":"ІНКЛЮЗІЯ ЯК ОДИН З НАПРЯМІВ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: ЧИННИК КУЛЬТУРОТВОРЧОСТІ","authors":"Руслан Степанович Мохнюк","doi":"10.31866/2410-1311.39.2022.256926","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Мета статті — узагальнити сучасні інклюзивні практики у контексті культуротворчого чинника розвитку громадянського суспільства та окреслити наявні проблеми у цій царині. Актуальним постає сьогодні питання інклюзії в Україні з огляду на соціальну значущість, недостатню до неї увагу у попередні роки та у зв’язку з загостренням ситуації, пов’язаної з російсько-українською війною, наявністю осіб з інвалідністю. Методологія дослідження базується на загальних методах емпіричних і теоретичних досліджень, зокрема аналізі, синтезі, узагальненні. Теоретичний аналіз наукової літератури, нормативно-правових документів здійснено з метою вироблення концептуального підходу до розгляду явищ інклюзії та безбар’єрності. На основі культурологічного методу виявлено культуротворчий чинник розвитку громадянського суспільства в контексті формування інклюзивного середовища. Метод узагальнення використано для систематизації регіональної інклюзивної практики. Наукова новизна полягає у з’ясуванні наявності культуротворчого чинника в інклюзивному просторі та активації громадянського суспільства у цьому процесі. Висновки. Концепція заявленої теми передбачає використання моделей «людина- людина» з її культурною домінантою та «людина-інклюзивний простір» з культуротворчим підходом до організації безбар’єрності. Аналіз теоретичної основи та практичної ситуації в інклюзивному сегменті України дав змогу окреслити завдання: законодавче забезпечення інклюзивного процесу підзаконними актами; налагодження взаємозв’язку та синергії державних і недержавних інституцій в інклюзивному та безбар’єрному просторі; активізація громадськими інституціями контролюючої функції у питанні безбар’єрності; встановлення діалогу між учасниками інклюзивного процесу; використання іміджетворчих інструментів з метою популяризації інклюзії в інформаційному просторі України; кластерний підхід до організації інклюзивних проєктів. Інклюзія повинна стати природною потребою, ментальною рисою, а пришвидшує цей процес саморозвитку особистості культуротворчий чинник.","PeriodicalId":32870,"journal":{"name":"Pitannia kul''turologiyi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Pitannia kul''turologiyi","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.31866/2410-1311.39.2022.256926","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Мета статті — узагальнити сучасні інклюзивні практики у контексті культуротворчого чинника розвитку громадянського суспільства та окреслити наявні проблеми у цій царині. Актуальним постає сьогодні питання інклюзії в Україні з огляду на соціальну значущість, недостатню до неї увагу у попередні роки та у зв’язку з загостренням ситуації, пов’язаної з російсько-українською війною, наявністю осіб з інвалідністю. Методологія дослідження базується на загальних методах емпіричних і теоретичних досліджень, зокрема аналізі, синтезі, узагальненні. Теоретичний аналіз наукової літератури, нормативно-правових документів здійснено з метою вироблення концептуального підходу до розгляду явищ інклюзії та безбар’єрності. На основі культурологічного методу виявлено культуротворчий чинник розвитку громадянського суспільства в контексті формування інклюзивного середовища. Метод узагальнення використано для систематизації регіональної інклюзивної практики. Наукова новизна полягає у з’ясуванні наявності культуротворчого чинника в інклюзивному просторі та активації громадянського суспільства у цьому процесі. Висновки. Концепція заявленої теми передбачає використання моделей «людина- людина» з її культурною домінантою та «людина-інклюзивний простір» з культуротворчим підходом до організації безбар’єрності. Аналіз теоретичної основи та практичної ситуації в інклюзивному сегменті України дав змогу окреслити завдання: законодавче забезпечення інклюзивного процесу підзаконними актами; налагодження взаємозв’язку та синергії державних і недержавних інституцій в інклюзивному та безбар’єрному просторі; активізація громадськими інституціями контролюючої функції у питанні безбар’єрності; встановлення діалогу між учасниками інклюзивного процесу; використання іміджетворчих інструментів з метою популяризації інклюзії в інформаційному просторі України; кластерний підхід до організації інклюзивних проєктів. Інклюзія повинна стати природною потребою, ментальною рисою, а пришвидшує цей процес саморозвитку особистості культуротворчий чинник.