ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ОКИСНОГО СТРЕСУ В ЩУРІВ ЗА УМОВ ЗАСТОСУВАННЯ ХАРЧОВОГО БАРВНИКА АЗОРУБІНУ

Abstract

Вступ. Однією з причин погіршення здоров’я населення є нерегламентоване використання харчових добавок різного призначення під час виготовлення харчових продуктів, що збільшує рівень екологічної небезпеки життєдіяльності людини та ступінь екологічного ризику виникнення тих чи інших захворювань. Враховуючи першу і найважливішу вимогу до харчових барвників – нешкідливість у застосовуваних дозах, актуальним залишається питання про неоднозначну оцінку потенційної шкоди їх повсюдного використання, зокрема групи червоних барвників (Е120–Е129 згідно з прийнятою Міжнародною класифікацією харчових добавок). З десяти барвників цієї групи до застосування у харчовій, косметичній та фармацевтичній промисловості України дозволено чотири, серед них азорубін (Е122). Мета дослідження – дослідити маркери окисного стресу в організмі щурів після застосування різних доз харчового барвника азорубіну. Методи дослідження. Досліди проведено на білих щурах-самцях, яких поділили на 3 групи (одна з них слугувала контролем, дві інших групи тварин отримували водний розчин азорубіну в дозах 15 та 100 мг/кг маси тіла). Активність процесів ліпопероксидації та окисної модифікації протеїнів, а також показники антиоксидантної системи досліджували на 7-му, 14-ту та 21-шу доби від початку експерименту. Евтаназію щурів проводили під тіопенталовим наркозом. Результати й обговорення. Введення в організм щурів азорубіну призводило до активації процесів ліпопероксидації, на що вказувало збільшення вмісту ТБК-активних продуктів у сироватці крові (в 6,5 раза при використанні дози 100 мг/кг у кінці експерименту), печінці та серці (в 1,7 раза) тварин. Аналогічно відзначали підвищення вмісту продуктів окисної модифікації протеїнів як нейтрального, так і основного характеру в усіх досліджуваних органах протягом експерименту. Після застосування азорубіну спостерігали порушення функціонування антиоксидантної системи. Вміст відновленого глутатіону зменшувався у сироватці крові, печінці та серці щурів. Каталазна активність знижувалась у печінці та серці тварин протягом експерименту, у сироватці крові – вірогідно підвищувалась (р<0,05). Висновок. Отримані результати підтверджують гепато- та кардіотоксичність азорубіну, яка більш виражено проявляється при використанні дози 100 мг/кг маси тіла.