ПАТОГЕНЕТИЧНА РОЛЬ СУРФАКТАНТНОГО ПРОТЕЇНУ B У ФОРМУВАННІ ЛЕГЕНЕВОЇ ПАТОЛОГІЇ У ТВАРИН ПРИ СТРЕПТОЗОТОЦИНІНДУКОВАНОМУ ДІАБЕТІ

Abstract

Вступ. На сьогодні більшість дослідників вважає легені однією з головних мішеней при цукровому ­діабеті. За даними літератури, легеневий сурфактант, зокрема сурфактантний протеїн B (SP-B), відіграє важливу роль у патогенезі захворювань органів дихання. Мета дослідження – встановити патогенетичну роль сурфактантного протеїну B у формуванні легеневої патології у тварин при стрептозотоциніндукованому діабеті. Методи дослідження. Експерименти виконано на 88 білих щурах-самцях лінії Вістар масою 170–210 г. Тварин поділили на 3 групи: 1-ша – інтактна (n=10); 2-га – контрольна (n=40); 3-тя – дослідна (n=38) з моделлю цукрового діабету, який відтворювали шляхом внутрішньочеревного введення стрептозотоцину фірми “Sigma” (США), розведеного в 0,1 М цитратному буфері з рН 4,5, з розрахунку 60 мг/кг маси тіла. Тваринам контрольної групи внутрішньочеревно вводили еквівалентну дозу 0,1 М цитратного буферного розчину з рН 4,5. Усі дослідження виконували під тіопентал-натрієвим наркозом із розрахунку 60 мг/кг маси тіла. Забір крові для біохімічного дослідження проводили через 14, 28, 42 і 70 діб після ін’єкції стрептозотоцину. Вміст SP-B у сироватці крові визначали імуноферментним методом з використанням наборів “Rat ELISA Kits” (“Elabscience”, США) відповідно до інструкції фірми-виробника. Результати й обговорення. Проведені біохімічні дослідження сироватки крові показали, що у щурів із стрептозотоциніндукованим діабетом вміст SP-B збільшувався на всіх етапах експерименту. Зокрема, через 14 діб він зріс на 8,5 %, через 28 діб – на 37,0 %, через 42 доби – на 54,2 %, через 70 діб – на 74,5 % порівняно з показниками тварин контрольної групи. Висновок. Стрептозотоциніндукований діабет протягом усього періоду дослідження супроводжується збільшенням у сироватці крові вмісту сурфактантного протеїну B і відіграє ключову роль у патогенезі легеневого ушкодження при цій патології.