ЕФЕКТИВНІСТЬ ВПЛИВУ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ НА ВІДНОВЛЕННЯ ФУНКЦІЇ ВЕРХНІХ КІНЦІВОК У ХВОРИХ НА РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ

Abstract

Мета роботи – оцінити ефективність впливу реабілітаційних заходів на відновлення функції верхніх кінцівок за динамікою показників сили м’язів та силового індексу пацієнтів з ревматоїдним артритом. Матеріали та методи. Для визначення сили м’язів уражених верхніх кінцівок використовували динамометрію (за допомогою кистьового динамометра). Розраховували силовий індекс (відносний показник сили) у відсотках для оцінки функціональної здатності ураженої кінцівки. Обстежено 188 пацієнтів з ревматоїдним артритом, середній вік яких склав 44,9±7,6 років. Усі хворі були розподілені методом рандомізації на контрольну (n=92) та основну (n=96) групи. Для основної групи була розроблена та впроваджена технологія реабілітаційних заходів тривалістю 6 місяців, що містила такі елементи: терапевтичні вправи, лікувальний масаж і самомасаж, фізіотерапевтичні процедури, гідротерапію, ортезування, кінезіотейпування верхніх кінцівок, механотерапію та психологічну підтримку пацієнта. Результати дослідження. Під час первинного обстеження пацієнтів спостерігалося відхилення початкових показників динамометрії від нормальних значень сили м’язів, що вказувало на розвиток м’язової атрофії. Відмічалося зниження сили уражених суглобів, що підтверджувалося низькими показниками силового індексу та вплинуло на зменшення функціональної здатності верхніх кінцівок. Через 3 місяці у пацієнтів основної групи, що займалися за рекомендованою технологією реабілітаційних заходів, зміни були більш вираженими, ніж у пацієнтів контрольної групи, де показники динамометрії та силового індексу були значно нижчими (р<0,05). Аналіз показників динамометрії після 6 місяців проведених реабілітаційних заходів свідчив про їх достовірне покращення у пацієнтів основної групи. Так, сила м’язів в ураженій правій кінцівці збільшилася з 32,8 кг до 36,6 кг, у лівій – з 28,5±3,5 кг до 32,2 кг (р<0,05). У пацієнтів контрольної групи показники динамометрії були значно нижчими: у правій збільшились з 30,7 кг до 33,2 кг, у лівій – з 25,8 до 28,1 кг. Відповідно відбулося зростання силового індексу правої кінцівки у пацієнтів основної групи з 42,1% до 48,9%, лівої – з 36,2% до 42,1%, що вірогідно більше, ніж у пацієнтів контрольної групи – з 39,3% до 44,5% (права кінцівка) та з 33,4% до 37,8% (ліва кінцівка). Висновки. Розроблена технологія реабілітаційних заходів виявила значно кращий вплив на показники сили м’язів кисті та силового індексу, на відміну від загальноприйнятого відновного лікування. Це виразилось у збільшенні функціональної здатності верхніх кінцівок пацієнтів основної групи, що підтверджує ефективність впроваджених реабілітаційних заходів.