ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ГЛУТАРГІНУ ДЛЯ УСУНЕННЯ ПОБІЧНОЇ ДІЇ ЦИТОСТАТИКІВ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО КАНЦЕРОГЕНЕЗУ

Abstract

Вступ. За персоніфікованими даними Національного канцер-реєстру України, рак товстої кишки належить до трійки видів раку, найбільш розповсюджених серед українців обох статей. Дослідження механізмів впливу цитостатичних препаратів на розвиток колоректального раку є актуальною проблемою сьогодення. Більшість таких засобів спричиняє побічні ефекти після їх застосування, серед яких найбільш виражені гепатотоксичність, кардіотоксичність та нейротоксичність. Доцільним при цьому є використання препаратів, які б усували побічну дію від проведеної хіміотерапії. Мета дослідження – вивчити активність вільнорадикальних процесів і ступінь ендогенної інтоксикації у щурів з індукованим колоректальним раком після застосування цитостатика “Кселода” та гепатопротектора “Глутаргін”. Методи дослідження. Експерименти проведено на 72 білих щурах-самцях з дотриманням усіх правил Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей. Моделювали колоректальний рак за допомогою 1,2-диметилгідразин гідрохлориду в дозі 7,2 мг/кг маси тіла. Деякі групи тварин на тлі його розвитку отримували цитостатик “Кселода” в дозі 134 мг/кг маси тіла. Ще декілька груп щурів для усунення побічної дії кселоди на печінку піддавали дії глутаргіну в дозі 130 мг/кг маси тіла. Евтаназію проводили під тіопенталовим наркозом. Дослідження виконували кожні 30 днів протягом 7 місяців. Визначали вміст продуктів ліпопероксидації та окисної модифікації протеїнів, а також молекул середньої маси у сироватці крові. Результати й обговорення. За умов індукованого канцерогенезу в сироватці крові та гомогенаті печінки щурів збільшувався вміст ТБК-активних продуктів, який досягнув максимуму на 7-й місяць дослідження (у сироватці крові підвищився у 3,5 раза, в гомогенаті печінки – у 2,6 раза). Застосування кселоди призвело до ще більшого зростання цього показника. Аналогічне підвищення за канцерогенезу та після застосування кселоди відмічено і для продуктів окисної модифікації протеїнів як нейтрального, так і основного характеру. Введення в уражений організм гепатопротектора “Глутаргін” викликало вірогідне (р<0,05) зниження даних показників. Поряд з посиленням окисних процесів в організмі щурів з індукованим канцерогенезом спостерігали збільшення вмісту молекул середньої маси у сироватці крові, на що вказував коефіцієнт розподілу між обома фракціями (з переважанням ланцюгових та ароматичних амінокислот). Ефективним виявилось застосування глутаргіну і для цього показника. Висновки. Застосування цитостатика “Кселода” призводить до більш вираженої активації процесів ліпопероксидації та окисної модифікації протеїнів в організмі щурів з експериментальним канцерогенезом. Підтверджено ефективність використання гепатопротектора “Глутаргін” для усунення побічної дії кселоди на печінку щурів з колоректальним раком, що дозволяє рекомендувати його для подальшого дослідження з метою впровадження у клінічну практику.