ХАРАКТЕРОЛОГІЧНИЙ ПОГЛЯД НА ЧИСЕЛЬНІСТЬ ЧОЛОВІЧОГО НАСЕЛЕННЯ ЗА РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ У КОНТЕКСТІ СТАТЕЙ 17 ТА 65 КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Abstract

Актуальність. Основним призначенням чоловіка на Землі з незпам’ятних часів і до сьогодення було і лишається несення служби в армії, його геройство та мужність у зв’язку з воєнними подіями, що і стало архіактуальним в Україні саме в пору російсько-української війни. Відстеження наявної кількості чоловічого населення від часу здобуття незалежності робить дане дослідження своєчасним та злободенним у власному змісті. Мета роботи – наукове обґрунтування характерологічного погляду на чисельність чоловічого населення за роки незалежності (1991–2021) у контексті статей 17 та 65 Конституції України. Матеріали та методи. Виконано епідеміологічне, одномоментне, суцільне, проспективне наукове дослідження згідно з даними бази Держкомстату України (1991–2021) з використанням комп’ютерного пакету Microsoft Office Excel (2021) із застосовуванням низки наукових медико-біостатистичних методів та з урахуванням принципів системності. Результати дослідження. На основі проведеного дослідження констатуємо, що за аналізовані роки зменшилась загальна чисельність чоловічого населення в Україні, що позначилось на зменшенні кількості тих чоловіків, котрі проживали на сільських територіях та у міських поселеннях (вікові групи 17 років, 18–27 років, 18–60 років), що переконливо підтверджує фатальний вплив держави на стан глобального людського ресурсу / осіб чоловічої статі для Збройних сил України. Висновки. Ефективне регулювання демографічних процесів в Україні для її сталого розвитку за 30 років незалежності, попри низку прийнятих доленосних і досить змістовних виконавчо-розпорядчих документів, проводилося не на достатньому рівні, про наслідки чого свідчать дані звіту ООН (2021): «…населення України скорочується одним із найшвидших у світі темпів». Демографічна криза є довготривалим процесом, але цілком можливим є її вирішення за умов реалізації в українському суспільстві на рівні держави ст. 3 Конституції України (1996): «…людина, її життя і здоров’я … визнаються… найвищою соціальною цінністю», а також «Стратегії людського розвитку» (2021) за безпосереднього контролю з боку держави за їх виконанням.