The national component ministry of the Ukrainian Autocephal orthodox church during the sovietization of Ukraine (1920s)

Abstract

Мета статті – дослідити місце національної складової в служін- ні УАПЦ, висвітлити спроби опору радянізації України та насадженню комуністич- ної ідеології з боку її духовенства в 1920-х рр. Методологія дослідження ґрунтуєть- ся на принципах історизму, об’єктивності і системності. У дослідженні використано методи аналізу і синтезу, індукції, дедукції та узагальнення, історико-порівняльний, історико-типологічний та проблемно-хронологічний методи. Наукова новизна поля- гає у спробі комплексного висвітлення опору кліру Української автокефальної право- славної церкви як ключової інституції українізації, впровадженню антицерковної по- літики та радянізації суспільства, здійснених упродовж 20-х рр. ст. радянською вла- дою. Проаналізовано архівні документи, які визначали особливості діяльності основних релігійно-конфесійних спільнот християнського спрямування. На основі вивчен- ня історичного, ідеологічного та політичного аспектів більшовицької влади, а також поглядів окремих священиків і мирян, визначено основні тенденції спротиву насиллю з боку державних структур. Висновки. У 1920-х рр. жителі українських територій були змушені жити в таких умовах, коли служба у храмі розглядалася комуністичною вла- дою як «замаскована форма контрреволюції». Думки, слова і заповіді, які проголошу- валися з церковних кафедр, йшли в розріз з тією політикою, яка провадилася в країні. Держава і церква виявилися антагоністами, особливо коли мова йшла про християн- ську конфесію із яскраво вираженим національним проукраїнським змістом. Особиста відповідальність за свої вчинки, любов до ближнього, родинні цінності та високі мо- ральні якості жорстко перекреслювалися пануючою реальністю: голодом, арештами і розстрілами, депортаціями і позбавленням майна. І хоча опір радянізації з боку церкви не носив організованих відкритих форм, в умовах боротьби з опозицією, в часи держав- ного примусу і свавілля, церква залишалася єдиною силу, яка чинила опір тій державі, яка спрямовувала свої зусилля на боротьбу з Богом і власним народом.