ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИЧНИХ КРИТЕРІЇВ ПРИ РІЗНИХ СТАДІЯХ ГОСТРОЇ СПАЙКОВОЇ НЕПРОХІДНОСТІ ТОНКОЇ КИШКИ

РЕЗЮМЕ. У роботі вивчено частоту, специфічність, діагностичну точність показників внутрішньочеревного тиску (ВЧТ), сонографічних та рентгенологічних діагностичних критеріїв при різних стадіях гострої спайкової непрохідності тонкої кишки (ГСНТК). Мета – вивчити цінність діагностичних критеріїв при різних стадіях гострої спайкової непрохідності тонкої кишки. Матеріал і методи. Проаналізовано результати клінічного обстеження 182 хворих на гостру спайкову непрохідність тонкої кишки, які лікувались у відділенні хірургії № 1 на базі КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР за період з 2014 по 2021 рік. У комплексі діагностичної програми хворим проводили вимірювання внутрішньочеревного тиску, сонографічні та рентгенологічні обстеження. Результати. У 73,9 % обстежених пацієнтів у стадії компенсації виявлено І ступінь підвищення ВЧТ, що має найвищу чутливість та діагностичну точність у цій стадії, тоді як у стадії декомпенсації у 79,8 % пацієнтів спостерігали ІІ ступінь підвищення ВЧТ, що має найвищу чутливість та діагностичну точність у цій стадії. У 13,8 % пацієнтів у стадії декомпенсації діагностовано ІІІ ступінь підвищення ВЧТ. Сонографічно у стадії компенсації ГСНТК розширення просвіту кишки >30 мм та «секвестрацію рідини» в її просвіті виявлено у 76,1 %, збільшення висоти Керкрінгових складок >10 мм – у 44,6 % хворих та гіперпневматизацію кишечника – у 88,6 % пацієнтів. У стадії декомпенсації ці сонографічні ознаки ГСНТК виявлено зі 100 % частотою. За умов компенсованої ГСНТК потовщення стінки кишки >4 мм виникало у 25,5 % хворих, маятникоподібна перистальтика – у 64,7 %, тоді як у стадії декомпенсації ці ознаки виникали значно частіше – у 88,3 % та 87,2 % хворих відповідно. Також у стадії компенсації вільної рідини у черевній порожнині не виявляли, а у стадії декомпенсації ця ознака спостерігалась у 85,1 % хворих. Рентгенологічно у хворих в стадії компенсації чаші Клойберга були виявлені у 22,7 %, а у стадії декомпенсації ознака виявлена у 100 % хворих. Проте у стадії компенсації гіперпневматизація спостерігалась у 76,1 % хворих, а у стадії декомпенсації цю ознаку виявлено у 68,1 % пацієнтів. Висновки. Гостра спайкова непрохідність тонкої кишки у стадії компенсації супроводжується розвитком внутрішньочеревної гіпертензії І ступеня у 73,9 % хворих, а у стадії декомпенсації – внутрішньочеревної гіпертензії ІІ ступеня у 79,8 % хворих, що має найвищу чутливість та діагностичну точність у цих стадіях відповідно. Ультрасонографічно об’єктивними діагностичними ознаками стадії декомпенсації є розширення просвіту кишки >30 мм, збільшення висоти керкрінгових складок >10 мм, гіперпневматизація кишки – у 100 % пацієнтів, потовщення кишкової стінки понад 4 мм (88,3 %) та вільна рідина в черевній порожнині (80 %).