ОБҐРУНТУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ НАПРЯМІВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ РЕГІОНУ

У статті обґрунтовано стратегічні напрями підвищення ефективності державного управління фінансами регіону, запропоновано економіко-математичну модель оцінки оптимальних масштабів податково-бюджетної децентралізації в умовах міжрегіональної диференціації. Автори акцентують, що актуальність вирішення проблем державного управління  фінансами регіону зумовлена неможливістю на цьому етапі створення певної універсальної моделі регіонального розвитку. Це передусім пов’язано з незавершеним процесом формування комплексної оцінки територіального рівня розвитку, аналізу соціально-економічної диференціації і типізації регіонів, використання інструментів державної та регіональної фінансової політики. Зазначено, що фінанси регіону як головний інструмент реалізації державної соціально-економічної політики, покликані сприяти розвиткові виробництва, зростанню зайнятості населення, залученню інвестицій в економіку тощо.Розглянуто три варіанти розподілу податкових повноважень між державою і регіонами: 1) усі податкові повноваження належать регіонам, які самостійно визначають рівень податкового навантаження і обсяг виробництва суспільних благ; 2) усі податкові повноваження належать центру, який визначає рівень податкового навантаження і розподіляє одержані податкові доходи між регіонами, впливаючи тим самим на обсяги виробництва суспільних благ у кожному з регіонів; 3) розподіл податкових повноважень між центром і регіонами, за якого обсяг виробництва суспільних благ у кожному з регіонів залежить як від податково-бюджетної політики центру, так і від податкової політики кожного з регіонів. На підставі застосування методів економіко-математичного моделювання зроблено висновок про залежність оптимального рівня децентралізації від рівня міжрегіональної економічної диференціації.Виділено дві групи проблем, які прямо впливають на управління фінансами регіону і врахування яких потребує застосування різних методичних підходів і способів державного управління: зовнішні проблеми, які не залежать від конкретних регіонів, є спільними для всіх регіонів України, але по-різному впливають на кожен із них; внутрішні проблеми, які сформувались під впливом внутрішніх факторів соціально-економічного розвитку, що визначають особливості кожного конкретного регіону.Визначено ключові фактори успіху для конкретного регіону за умови застосування тих чи інших інструментів державного регулювання.