ПОДІЇ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ В АНТИМІЛІТАРНІЙ ПРОЗІ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ: КРІЗЬ ПРИЗМУ АНТИКОЛОНІАЛЬНОЇ КРИТИКИ

Історія російсько-української війни, починаючи ще з 2014 року, а особливо після 24 лютого 2022 року, стала потужним каталізатором розвитку нової української антивоєнної прози, котра репрезентує війну як абсурдну реальність у всіх її виявах – біль, жах, руйнування, смерть. Упродовж останніх років вийшла друком доволі помітна кількість різноманітних видань про АТО, події на сході країни, серед яких важливе місце посідають твори Світлани Талан «Ракурс» та «Оголений нерв», Леоніда Капелюшного «Дике поле» тощо. Мета статті полягає у необхідності дослідити ідейно-естетичні особливості прози сучасних українських авторів про події російсько-української війни. У статті з’ясовано, як через воєнні вчинки розкриваються характери персонажів, їхня психологія та мотивація. Особливу увагу приділено історично-соціальному контексту як чиннику, який впливає на поведінку героїв-сучасників і формує їх. З огляду на це під час вивчення художнього показу цих подій у літературних текстах українських письменників, що досліджуються, актуалізовано методологію постколоніальної критики, яка володіє інструментарієм тлумачення історичних ексцесів, їхніх причин, а також віддалених наслідків, у тому числі майже 400-літнього панування Росії над Україною, постійного винищування найменших паростків української самоідентифікації і намагання нашого народу боронити й сповідувати власну національну ідею української незалежності. Для аналізу художніх текстів про перший етап російсько-української війни (2014 – 2021 рр.) використано праці О. Багана, Є. Гуцала Д. Донцова, В. Лизанчука, Ю. Липи як якісний інструментарій постколоніальної критики, що має найкращий результат при трактуванні долі постколоніальних держав, а саме такою виявляється й Україна впродовж усіх років своєї новітньої історії (1991 – 2022).