ІНТЕРПРЕТУЮЧИ ЧОСЕРА КРІЗЬ ПРИЗМУ БІБЛІЙНОЇ ТА ЛІТУРГІЙНОЇ ТРАДИЦІЇ: НА ПРИКЛАДІ ПРОЛОГУ ІГУМЕНІ З «КЕНТЕРБЕРІЙСЬКИХ ОПОВІДЕЙ» У ПЕРЕКЛАДАХ СУЧАСНИМИ АНГЛІЙСЬКОЮ ТА УКРАЇНСЬКОЮ МОВАМИ

Порівнюючи способи сприйняття тексту Чосера сучасними англійськими та українськими читачами через оцінку можливостей передачі поетичних прийомів, ужитих у Пролозі Ігумені, автор статті представляє перекладацькі набутки, втрати та проблеми, з якими стикаються перекладачі, коли їм доводиться декодувати та зберегти авторський історико-культурний досвід,закодований у тексті. У статті розглянено оригінал тексту Прологу Ігумені, а також його переклади новоанглійською (1795-2007) та українською (2019) мовами. Інтертекстове багатство Чосерового тексту та літературної культури розглядається з погляду біблійної інтертекстуальности, літургійної гимнографії та релігійної поезії. Техніка колажу Чосера приховує велику силу ідейного й естетичного контрасту, а зміна історичного та культурного досвіду руйнує очікуваний емоційний вплив на сьогоднішню авдиторію. Беручи до уваги сучасних британських чи американських англіканців та українських православних чи греко-католиків, багато хто не сумує за недооціненою мистецькістю колажу в Пролозі, яка ґрунтується на католицькій культурі слова. Більше того, у такому англійсько-українському культурному зіставленні є більше подібного, ніж несхожого, коли доводиться обговорювати вплив Прологу на сучасні емоційні та естетичні смаки. Статуси біблійних і літургійних прототекстів мають різну цінність для сучасного читача у внутрішньокультурному та міжкультурному вимірах. Український перекладач постав перед проблемою зміни статусу богослужбових текстів, яка полегшується стабільним статусом біблійного прототипу. Використання різних мов ув оригіналі також важливе через їхній статус, але зараз їх статус змінився в англійськомовному просторі, а також змінилися текстові смаки. Читач віддаляється від оригінального тексту в культурному сенсі, і оригінальні цінності вже не є цінностями для сучасних читачів. Це також означає, що оригінальний текст змінив свій статус, втрачаючи старі сакральні компоненти та набуваючи нових – але все ще сумнівних – смислів. З теоретичного погляду, всі «модернізації» твору Чосера є повноцінними перекладами і потребують відповідних глибоких перекладацьких рішень.