УЛЬТРАСТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ СЕРЦЯ БІЛОГО ЩУРА В НОРМІ

РЕЗЮМЕ. Мета – провести ультраструктурне дослідження міокарда та мікроциркуляторного русла серця білих щурів у нормі. Матеріал і методи. Матеріалом для дослідження є біоптати серця білих щурів самців масою 180–230 г. Дослідження проведено за допомогою трансмісійної електронної мікроскопії. Результати. За допомогою методу трансмісійної електронної мікроскопії підтверджено, що серцевий м’яз білого щура сформований м’язовими волокнами. Будова міокарда щурів на ультраструктурному рівні відповідає будові серцевої м’язової тканини. М’язовий компонент утворений тісно пов’язаними між собою поперечносмугастими клітинами – кардіоміоцитами [2, 3]. М’язові волокна міокарда утворені одно- або двоядерними кардіоміоцитами, які на поперечному зрізі мають прямокутну форму. Скоротливі кардіоміоцити утворені пучками паралельно розташованих міофібрил, що обмежені сарколемою. Міофібрили, в свою чергу, складаються з низки саркомерів, обмежених Z-лініями, на кожен з яких припадає 2–3 мітохондрії. Кардіоміоцити з’єднуються між собою за допомогою вставних дисків. Міжклітинний простір між кардіоміоцитами заповнений пухкою сполучною тканиною з нервами та ланками мікроциркуляторного русла. У міокарді мікроциркуляторне русло представлене: артеріолами, передкапілярними артеріолами, гемокапілярами соматичного, нефенестрованого типу, закапілярними венулами та венулами. Окрім типових скоротливих кардіоміоцитів розрізняють і другий вид клітин міокарда – атипові провідні кардіоміцити, які утворюють провідну систему серця. У передсердях та на передсердно-шлуночковій перегородці виділяються секреторні кардіоміоцити. Щілинні контакти чергуються з десмосомами та виявляються між бічними поверхнями передсердних кардіоміоцитів. Вздовж бічної поверхні м’язових клітин виявлено множинні тонкі фібрили, один кінець яких вплітається в базальну мембрану кардіоміоцита, а інший – в базальну мембрану ендотеліоцита капіляра або сусіднього кардіоміоцита. У просторах між м’язовими волокнами міокарда виявлено колагенові фібрили. На поверхні кардіоміоцитів виявлено значну кількість дрібних везикул. У передсердних кардіоміоцитах є безліч мітохондрій і міофібрил. Найщільніше розташування міофібрил спостерігали на периферії кардіоміоцитів, а в центральній зоні локалізуються ядро, канальці агранулярної ендоплазматичної сітки, комплекс Гольджі, мітохондрії та секреторні гранули. Мітохондрії округлої форми з численними кристами і світлим матриксом. У просторах між мітохондріями розташовані елементи агранулярної ендоплазматичної сітки [4, 5], апарата Гольджі та численні секреторні гранули. У саркоплазмі міститься незначна кількість гранул глікогену та поодинокі ліпідні включення [6, 7]. Висновки. 1. Будова міокарда щурів на ультраструктурному рівні відповідає будові серцевої м’язової тканини. М’язовий компонент утворений тісно пов’язаними між собою поперечносмугастими клітинами – кардіоміоцитами. 2. М’язові волокна міокарда утворені одно- або двоядерними кардіоміоцитами, які на поперечному зрізі мають прямокутну форму. 3. Скоротливі кардіоміоцити утворені пучками паралельно розташованих міофібрил, що обмежені сарколемою. 4. Ядра переважно округлої та овальної форм, містять 1–2 ядерця і 3 різновиди хроматину у вигляді великих грудочок, оптично-щільні інтерхроматинові гранули та дрібнодисперсний хроматин.